Сорокарічного оператора установки з гранулювання комбікормів для годівлі птиці Петра Харченка на роботі шанобливо величають Петром Вікторовичем. І це не дивно, бо, за словами, засновника торгової марки «GRANULKA» Євгенія Кифоренка, вони разом починали цю справу від «А» до «Я».

Петро тут — найважливіша особа. Адже працює на виробництві від самого початку та найкраще знається у технології виготовлення поживного і якісного продукту для вигодовування домашньої птиці. Поговорити нам вдалося лише перед початком роботи, бо потім це було б нереально: Петро Харченко жодної хвилинки не стояв на місці…

— Чи складно було опановувати виробництво?

— Не складно, з технікою я дружу. Євгеній Євгенійович завіз мене на завод-виробник, де виготовлено цю установку. Там провели інструктаж, показали, як працює та як нею користуватися.
Правда, на початку (як завжди у пробний період) треба було придивлятися уважніше, як і що працює, щоб нічого не забути. А коли налагодили виробництво…

— Вже до вас можуть їздити навчатися?

— Так, звичайно. Я вже й Євгенія Євгенійовича можу навчати, бо тепер він займається дещо іншою роботою. Тому технічну сторону процесу трохи краще знаю.

— Якою є технологія виробництва вашої продукції? У чому її цінність?

— Якщо говорити в загальному, вона виготовляється із тих зернових культур, які вирощуються в нас на полях: кукурудза, пшениця, соя, соняшник. До суміші додаються вітаміни, мікроелементи, важливі для розвитку птиці у відповідних пропорціях для різного віку та видів.

— Вам і це довелось опановувати?

— Так. Це дуже важливо, адже все має відповідати затвердженим стандартам. Наші корми проходили експертизу і ми зобов’язані дотримувати рецептури, щоб на виході була якісна продукція.

— А чому на презентаційному стенді гранули різні за розміром: один вид – продовгуваті, другий – дрібніші, кругліші?

— Дрібніша гранула – для молодшої птиці, крупніша – для дорослої. Для початку відгодівлі потрібна дрібніша, щоб курчата могли споживати. А вже як птиця підростає, дається крупніший корм. І рецептура теж трохи відрізняється. Важливість цих кормів у тому, що птиця споживає вітаміни та мікроелементи у необхідній кількості. Від кожної гранулки практично нічого не залишається. Поясню, щоб було зрозуміліше. Я проводив удома експеримент, змішуючи компоненти. Вдома, звичайно, не зробиш таку точно суміш, як на виробництві, та намагався — хоч приблизно. Коли курчат годував кормом «власного виробництва», вони не так росли і розвивалися, як від кормів з виробництва.

— То ви вже й на власній практиці все вивчили?

— Так. Це було цікаво мені – в першу чергу, і, звичайно ж, моєму керівництву. Від домашньої суміші немає такого ефекту, як від «Гранулки». Ми ще раз впевнилися, що випускаємо якісний і корисний для птиці продукт, який дає позитивний результат.

— Цікаво, чим ви займалися до того, як прийшли на «GRANULKA»?

— Я – тракторист. З того часу, як приїхав у Гольму, познайомився з Кифоренками (батьком і сином), працюю на полях вже 10-й рік. Коли Євгеній Євгенійович вирішив зайнятися виробництвом кормів з вирощених на власному полі зернових, став працювати на підприємстві.

— Таким чином він показав, що можна тут, на місці, не тільки вирощувати зернові, а й переробляти їх, випускаючи готовий продукт?

— Так. І не залежати від цін, що диктують на ринку, не віддавати зерно за безцінь, і не тільки самому мати зиск, а й людям давати заробіток.

— Коли Євгеній Євгенійович все це починав, ви вірили, що з цього щось вийде?

— Чесно? Не вірив. Ви б бачили, що це були за приміщення! Тут лежали залізяки, через які роками перечіплювалися. Потім, коли все почали викидати, побілили стіни, плитку постелили, зробили все так, як повинно бути, завезли устаткування… Навіть уявити не міг, як його всередину занесуть, бо приміщення не було для цього пристосоване. Спочатку не вірили, що таке можливо, а тепер я вже й не уявляю, що може бути інакше. Щоправда, будемо ще дещо доробляти, бо Євгеній Євгенійович прагне повністю автоматизувати виробництво, щоб його працівники не перевантажувались фізично. Вже тепер майже весь процес автоматизований: на початку технологічного ланцюга зерно автоматично подається на переробку, на виході дозатор точно вимірює вагу готового гранульованого продукту. Треба ще зробити так, аби все саме вантажилось на машину. Все буде повністю автоматизоване.

— Ви отримуєте задоволення від такої роботи?

— Так. Хоча хтось може сказати, що вона нудна, постійно одне й те саме. Але коли вникаєш, все бачиться по-іншому. Я завжди кажу: на роботі потрібно думати про те, що ти робиш. Бо якщо ти дивишся на годинника, аби день скоріше минув, толку не буде.

— А якщо порівняти цю роботу з роботою на тракторі?

— Щоб я поміняв цю роботу — на трактора? Напевно – ні! Кожна робота по-своєму цікава. Я б зробив так: прийшла весна – сідаю на трактора, прийшла осінь – на «Гранулку», до весни.

— Що є головним у досягненні успіху?

— Щоб подобалось те, чим займаєшся. Якщо людина працюватиме через силу, якщо її змушують, а вона не хоче, звичайно, результату від такої роботи не буде. Я, скажімо, й додому приходжу, а в голові крутиться: «А що в мене там, скільки чого треба тощо». А потім Євгенію Євгенійовичу вношу свої пропозиції. Ми їх обговорюємо, з чимось він погоджується, з чимось – ні, тоді говорить сам, як треба робити.

— Я знаю, що ви маєте чималий досвід роботи в Європі. Що це вам дало?

— Мене там навчили виконувати свою роботу так, щоб не наробитися. Це не означає , що за тебе хтось її зробив, а самому собі полегшувати труд. Працювати з розумом так, щоб кожен рух був раціональним, без зайвих витрат. Так економиться і час, і енергія.

— Вам би хотілося знову працювати за кордоном?

— Тоді, як і тепер, багато людей їздило за кордон. І я поїхав. Щоб їхати знову? Ні. Краще – на екскурсію. Думаю, що й у нас можна працювати і заробляти, хай на 10 гривень менше. Але вдома краще. Я там пропрацював 10 років в Чехії, але думками все одно був удома, в Україні.

— Чеську вивчили?

— Так, хоча вже починаю трохи підзабувати. Для того, щоб вивчити іншу мову, треба хотіння. Я часто, залишаючись наодинці, намагався дивитися фільми чеською, читав їхні газети. Так поступово починав розуміти нові слова, як вони вимовляються.

— Чому в нас, на відміну від закордону, мало бажаючих відкривати ось такі переробні виробництва, як ваше?

— За кордоном теж чимало паперової тяганини з оформленням виробництва, але якби вони спробували це зробити у нас, то, мабуть, бажання відпало б. Але для того, щоб досягти чогось, треба поставити перед собою мету і йти до неї. Тоді все можна подолати. Кажуть, що потрібні чималі капіталовкладення. Але можна починати з малого та йти до більшого. Я не знаю , скільки Євгенію Євгенійовичу довелося витратитись на початку. Але він не боїться вкладати кошти і має результат. За той час, що я тут працюю, дуже багато змін відбулося. Ми поступово нарощуємо виробництво, бо нашу продукцію вже знають у різних куточках України і вона користується все більшим попитом. Казати, що в Україні немає роботи, то це не так. У нас в селі робота є. Нам потрібні працівники, але, на жаль, вибору немає.

— Що маєте на увазі?

— Ще з колгоспних часів повелося наливати на роботі по чарці. Але більшість людей не усвідомлює, що це тепер не «модно». За це вже треба забувати, бо тепер не та політика на підприємстві, не ті вимоги, не такий підхід до роботи.

— Рухаємось до європейських цінностей?

— Так. В Європі вже давно інші вимоги, інші умови праці. Я багато чому навчився, що стало в нагоді й тут.

— В Україні, напевно, краще працюється, бо тут більш лояльне ставлення до працівників?

— Не сказав би. Євгеній Євгенійович, скажімо, не терпить ледарів та тих, хто заглядає в чарку. Тому сам, бува, бирки клеїть на упаковки та мішки носить. В полі на тракторі працює.

— Чула, що керівництво вам пропонувало путівку до Єгипту, а ви відмовились. Чому?

— Що мені там робити? Пиво я не п’ю, кока-колу – теж. А морозиво у нас, думаю, не гірше, ніж в Єгипті. Море — вода синьо-зелена — є он у нас в Одесі. Походив по берегу, ноги помочив, відпочив, помріяв і пішов. Їхати в Єгипет тому, що я можу собі це дозволити?! Для мене кращий відпочинок – через Саврань – на Буг. Я там добу побув, рибки половив, з природою поспілкувався. Кращого відпочинку для мене немає. Ще треба поїхати на Дністер та Дніпро. Оце відпочинок! В Україні є багато місць для відпочинку. Якось, здається, по 24 каналу показували Буцький каньйон в Уманському районі Черкаської області. Я жив неподалік від нього, кілометрів 12. І навіть проїздив мимо нього, але тільки по телевізору побачив, як там красиво.

— Можете коротко охарактеризувати технологію виробництва продукту, який випускаєте?

— Технологія від «А» до «Я»: змолоти якісно, якісно змішати, згранулювати при температурі близько 80-ти градусів (вона оптимальна для того, щоб загинули зайві бактерії і збереглися вітаміни). Потім продукт охолоджується, відсівається від залишків пилу і фасується. Кожної хвилини випускається до 15 кілограмів «Гранулки».

— Бачу, що ось на мапі України ви позначаєте місця, куди поставляється ваш продукт. Купують по всій Україні, а в Балті?

— Я знаю, що вже є партнери й в Балті, які купують нашу продукцію і реалізують по цінах, нижчих, ніж на нашому сайті. Чому так? Євгеній Євгенійович каже, щоб заохотити наших людей купувати продукцію місцевого виробника. Наш продукт вже точно перевірений часом.

Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.