Серій КОЛЬЦОВ: « Ми створили спортивні класи, аналога яким немає в Україні»

Директор Балтської ДЮСШ Сергій КОЛЬЦОВ щиро впевнений, що майбутнє шкільної освіти – за профільними класами, не тільки математичними чи гуманітарними, а й спортивними, хореографічними та музичними. Тоді дітям буде цікаво навчатися і не бути «білими воронами» серед однокласників. А результат?! Скажімо, на базі звичайної школи можна створити гідні умови для підготовки спортсменів для збірної України.

— Пане Сергію, чому виникла ідея створити спортивні класи?

— За останні п’ять років у Балтський спорт вкладаються досить серйозні гроші. Якщо взяти нашу спортивну школу, то в області ми — в першій трійці лідерів і за фінансуванням, і за результатами. Ми за цей час вже виростили покоління хороших волейболісток та баскетболістів (вони й міжнародні турніри виграють!). Я розумів, що з цих дітей половина поїде до Київського спортивного інтернату. І після сьомого класу ми знову залишимося «голі-босі, підперезані». Наші спортсмени будуть вигравати за Київський спортивний інтернат. Як цього року — 4 чемпіони України, один срібний призер, два — кращих гравця Чемпіонату України з баскетболу, три срібні та одна бронзова призерки Чемпіонату України з волейболу.

— А виховали їх в Балтській ДЮСШ?

— Ви ж розумієте, що таке сім років підготовки: вони через рік в інтернаті вже дають результат. Хоча там тренери — молодці, дуже добре працюють. І, як не крути, перемоги вони принесли тому закладу, де тепер навчаються. Тому я був категорично налаштований не віддавати більше дітей. Потрібно було приймати рішення: ми створюємо спортивні класи, або через рік-два будемо змушені відпустити кращих до спортивного інтернату. Тепер, я думаю, що до сьомого класу умови у нас будуть не гірші, ніж в будь-якому спортивному інтернаті, а то й кращі. Адже у нас є свої переваги: діти живуть вдома, під батьківським контролем, навчальний процес — налагоджений. Цьогорічний набір (2008 та 2009 рік народження) баскетболістів — 13 осіб — дуже хороший, волейболісток — 15 дівчаток — просто відмінний. Впевнений, що деякі з них заграють на дуже високому рівні.

— Отже, спочатку дітей набиратимуть до ДЮСШ, а потім кращі навчатимуться в спортивних класах? Є охочі?

— Звичайно. Охочих — більше, ніж достатньо. Відчувається, що спорт у нас стає престижним. Я трохи забігаю наперед: ми робимо ще один експеримент. Завдяки фінансовому ресурсу, новій сучасній спортивній залі (побудованій майже на 90%), у нас є чудові перспективи для розвитку професійного спорту. І ми вже над цим працюємо. Свого часу, коли не розуміли ще, чи буде спортивна зала в Балті, ми віддали дівчат до Київського спортивного інтернату. Але, коли вирішили створити жіночу команду в Першій лізі України, ми їх насилу забрали. Нині волейболістки вже навчаються в Балтському педагогічному коледжі та професійно займаються спортом в СК «Балта» — ось який наш експеримент.

— У чому сенс цього експерименту?

— З наступною групою волейболісток, набраних на базі СК «Балта», будуть працювати вже не тренери спортивної школи, а професійні волейболістки-студентки коледжу. Як тільки буде завершено будівництво нової спортивної зали, вони приходитимуть туди два-три рази на тиждень і проводитимуть з дітьми тренування.

— З якими складнощами найбільше довелось зіткнутися, коли створювали спортивні класи в школі?

— Я розумів, що з огляду на те, скільки вже вкладено у наших теперішніх чемпіонів, на якому рівні вони грають (міжнародні турніри виграють!), з іншого потоку до інтернату поїде не 30 відсотків, як минулого року, а половина. Тому подав таку ідею, пояснив міському голові, він підтримав. Найпростіше було вмовити батьків: вони з нами їздять на змагання, живуть спортом, разом з дітьми. Але це все потрібно було ще правильно оформити через відділ освіти. Тут теж нескладно було знайти порозуміння з начальником відділу освіти Петром Куликом, який підтримує новації. Мене здивував містечковий підхід керівників навчальних закладів, які не хотіли віддавати дітей в спортивні класи. Я розумію, що пішли одні з їхніх кращих учнів, але спорт — це складова частина іміджу нашого міста, громади. Тут потрібне масштабне мислення.

— Як щодо ідеї зі спортивним інтернатом в Балті?

— Для того, щоб у нас був спортінтернат, має бути готова відповідна структура, потрібно мати професійну команду, спортивні класи. Професійні тренери сюди не приїдуть. Їх треба самим виростити. Ось з дев’яти спортсменок, які навчаються в педагогічному коледжі, через чотири роки двоє-троє стануть хорошими професійними тренерами. Я тепер розумію рівень Сергія Мазура, який бачить перспективу розвитку міста, громади. Якби не він, то з усього, що ми затіяли, нічого б не вийшло. Подивіться, ми створили спортивні класи, аналога яким немає в Україні (у всякому разі — не з п’ятого класу). Я взагалі вважаю, що майбутнє нашої освіти за такими класами.

— Цікаво…

— Уявіть клас спортсменів: діти разом вчаться, їздять на змагання. Навіть вчителі тепер говорять, що у них інша атмосфера в класі: учні інакше поводяться, бо мають спільні інтереси. І уявіть звичайний клас, де — три розгельдяї, два танцюриста, один музикант, п’ять відмінників… І ось ці групки — в одному класі. В моєму класі навчались музиканти. Вони для мене були, як інопланетяни — ми взагалі були з різних сфер, нас нічого не поєднувало! З подібної ситуації можна легко вийти, створивши клас танцюристів: у Балті їх більше, ніж спортсменів. Уявляєте, наскільки їм буде комфортніше навчатися і займатися улюбленою справою?!

— Чудова ідея!

— Звичайно! Адже у них не буде проблем з парами: хлопчики та дівчатка з одного класу вже не відмовляться від танців тому, що їм незручно. Адже в класі — одні танцюристи! На жаль, радянська система освіти вже не працює, а нову ми чомусь досі не побудували.

— Життя саме підказує варіанти …

— Так! Так! Так! Я з дітьми по-іншому спілкуюся. Коли прийшов 1 вересня до школи, на нас дивилися з подивом, коли до мене підбігли всі тридцять учнів обійматися: «Як справи?», «Давай «п’ять»!». Я маю телефони всіх дітей. Мені може будь-хто з них зателефонувати. Наприклад, Бутко дзвонить і питає: «Ви дивилися гру «Лосанжелеса» з «Хьюстеном»? Бачили момент …?». Дитина в п’ятому класі, якій лише 10 років, хоче обговорити зі мною момент професійної гри. І обговорюю! Тому, що це вже інші діти. На жаль, часто вчителі дивляться на учнів, як на матеріал: що сказав, те і роби! Нічого подібного! Так не буде! Це взагалі інші діти, з ними по-іншому потрібно спілкуватися, розуміти їх… Чому б в першій школі, яка знаходиться поруч зі школою мистецтв, не зробити музичний клас? Нехай там буде 10 учнів, 15. Але сформується група за інтересами, ніхто в класі не сміятиметься, якщо хтось заспіває на уроці. Якщо є математичні класи, гуманітарні, чому не може бути спортивного, танцювального, музичного?! В чому проблема? Ось за цим майбутнє в освіті, розумієте?

— Або клас фізиків…

— Звичайно! Ви уявіть, що на всю Балту таких захоплених фізикою дітей всього лише п’ять на паралелі, і всі вони навчаються в різних школах. Але є умова, що в класі не повинно бути менше 14 осіб. То нехай їх буде всього 5, але через 10 років у нас в Балті буде серйозний фізик, буде електронник, айтішник …

— Плюс вирішується проблема позашкільної освіти.

— Звичайно! А якщо ми зараз не будемо один з одним ділитися думками, ідеями, так і будемо тупцювати на місці. Коли про це говорю, на жаль, мало хто розуміє. Мені 36 років. Я пам’ятаю світ 20 років тому і нині: він кардинально змінився.

— Ви зібрали дітей у спортивні класи. Як від того змінилось їхнє шкільне життя?

— У них звичайна шкільна програма і ніхто не робить їм поблажок. Ми з директором школи Лілією Доні домовилися, що спортивні класи мають бути показовими. Я думаю, що так і буде. Тому, що з 30 учнів, — 8 переможців олімпіад. І коли мені говорять, що спорт заважає навчанню, я наведу приклад Іллі Паєвського, який здав екстерном програму четвертого класу і з третього перейшов у п’ятий, щоб потрапити до команди. Він за літо пройшов весь курс математики за четвертий клас і здав на 12! Він цього сам захотів! Мало того, що все літо займався, ще і тренувався по два рази в день. Це дуже талановита дитина: його на міжнародному турнірі визнали найкращим гравцем. Я за роки свого тренерства зрозумів: якщо дитині цікаво, вона через працю доб’ється результату. Наші діти вчаться, як звичайні школярі. Щоправда, мають 5 тренувань на тиждень, змагання. Коли добудують спортивну залу, у них буде інший розклад: приходитимуть до зали о 8-й ранку, тренуватимуться до 10:00. Потім митимуться, переодягатимуться і йтимуть на заняття. Для них вже тепер створені всі умови. У кожного є своя шафка, ключик до неї. Якщо ви звернули увагу: вони одягнені по-іншому, носять значок «СК «Балта».

Наші школярки-волейболістки підростатимуть і ми поступово будемо їх підключати до дорослої професійної команди. Ось такий процес пробую вибудовувати в Балті, хоча й зустрічаю нерозуміння тих людей, які, як мені здавалося, мали б розуміти це. Тому без участі та підтримки мера подібні «божевільні» ідеї втілити в життя було б нереально.

— Я правильно зрозуміла: діти-спортсмени зайняті весь день? А як з їх харчуванням?

— Так, вони зайняті весь день. Тому для них організовано сніданки і обіди за рахунок міського бюджету. Після першого уроку для них вже накритий сніданок. Меню теж інше, з урахуванням навантажень. Мені сьогодні навіть подзвонили з їдальні, поскаржилися, що діти погано їдять. Коли розібрався, попросив урізати пайку, тому що була надто велика. Зрозуміло, що все в процесі корегується. Просто боялися, щоб діти не були голодними. Адже з тренувань вони приходять додому о сьомій годині вечора.

— У сільських дітей є перспектива потрапити до спортивного класу?

— Ми б зараз із задоволенням взяли б ще в п’ятий клас діток з будь-якого села громади — високих 10-річних дівчаток, хлопців (волейбол — гра високих спортсменів). Але виникає питання з підвезенням, проживанням. З харчуванням вже немає проблем. Ми, швидше за все, поїдемо в найближчі села подивимося всіх дітей п’ятого класу в найближчих селах — Бендзарях, Немирівському, Гольмі, Білиному, Пасицелах, Козацькому, Коритному тощо. Шостий клас вже укомплектований, а в п’ятий ще б із задоволенням когось запросили: як хлопчиків високих, так і дівчаток — 2009 року народження. Є у нас таке в планах.

— Пане Сергію, поділіться, будь ласка, секретом успіху: як досягаєте таких результатів?

— Завдання тренера — завжди бути у пошуку. Не кожен талановитий спортсмен може бути тренером. Адже він зазвичай говорить: роби як я- і буде все добре. А він так робив років 20 тому! Тепер взагалі по-іншому йде підготовка. Сьогодні у спорт дуже жорстко увійшла наука. Наприклад, професійні спортсмени роблять одне ударне тренування для розвитку сили раз в 14 днів. А колись вони тренувалися двічі на день. Уявляєте, як змінилися технології?!

- Чому?

— Тому, що методики помінялися. Вже вивчили організм зсередини, біохімію, фізіологію. Наприклад, як у волейболісток перевірити силу? Для цього є стрибок з місця в довжину. Стрибнув, і ти знаєш рівень сили цієї людини. Коли ми зібрали волейболісток на початку літа, вони до 2-х метрів не дострибували. І це не взяті з вулиці спортсменки: вони вже сім років тренуються, в чемпіонаті України перемагали! А для того, щоб грати в серйозний волейбол, потрібно стрибати з місця в довжину не менше 2,70 м. Тоді діставатимеш у висоту 3,05 м — до кільця. Почали їх тренувати по-іншому. Уявіть, за тренування ти працюєш всього чотири з половиною хвилини всього. Але при цьому йде така інтенсивність, таке навантаження! Потім 14 днів дається пауза на відновлення сил: діти просто грають у волейбол. Результат: у стрибках з місця — надбавка плюс 10 см. І це, повірте, жорстко: раніше пішло б набагато більше часу на тренування. От і все. Так помінялися технології.

— Але звідки взяли такі технології?

— Вчені розробляють. В Америці цілі інститути над цим працюють! У своїх дослідженнях вони проникли глибше: ще не так давно розглядали організм на клітинному рівні, зараз — на молекулярному. Якщо раніше стверджували, що дитину потрібно з дитинства навантажувати, то зараз чітко говорять, що до чотирнадцяти років, поки не почалося статеве дозрівання, поки не почав вироблятися тестостерон, над силою взагалі не працюють — тільки над тонкими відчуттями, над технікою тощо. А раніше десятирічну дитину могли змусити, наприклад, бігти крос до Білиного. А це нічого не дає! Потрібно робити правильні паузи для відновлення організму після навантаження, які визначаються пульсом. Пульс необхідно вимірювати постійно: є діапазон, в якому йде надбавка результату. І не потрібні «кінські» тренування, від яких часто немає ніякого толку. Це вже науковий підхід. Так працюємо ми і тому можемо вигравати не тільки обласні, всеукраїнські, а й міжнародні турніри.

— До волейбольної команди входять 14 осіб. Хто ще, крім студенток?

— Три учениці міської школи № 3 та дві дорослих волеболістки, одна з яких приїздить з Одеси на тренування по вихідних. Ось зараз наше завдання їх взути, одягти, нагодувати, щоб вони хотіли грати. Ми створили їм умови кращі, ніж в Києві.

— Але ж для цього потрібні кошти, і чималі!

— Для початку було створено спортивний клуб «Балта». Такого комунального неприбуткового підприємства, виявляється, немає в жодному місті України! Тому нашим юристам було над чим попрацювати, щоб все зробити законно. Виникло питання контрактів, як їх підписувати. Ми і це продумали: минулого року підписали тимчасові тримісячні контракти з нашими футболістами, які грали в чемпіонаті області. Ми платили їм зарплату, перевірили, як це все працює з точки зору дотримання вимог закону. У клубі є директор — Віктор Івоненко, є бухгалтер — колишній начальник фінансового управління райдержадміністрації Галина Третьякова. Коли ми зрозуміли, як все працює, в цьому році набрали команду волейболісток. Крім цього, договір з клубом підписали 10 спонсорів, які вкладають чималі фінанси.

— А що їм це дає?

— Вся форма спортсменів буде в рекламі! Чим більше вкладається грошей, тим більше реклами. В основному волейбол знімається так, що видно спини спортсменів. І реклама спонсора, наприклад, заводу «Оптикон», транслюватиметься на всю Україну. Це теж важливо: уявіть, у скільки може обійтися півторагодинна реклама на телеканалі, у соцмережах, де глядачів — по 500–600 тисяч. Крім того, ніхто не заважає спонсорам підписати особистий контракт зі спортсменом. У ньому прописується певна сума, яку спонсор може отримати в разі, якщо інший клуб захоче «купити» спортсмена. Але наразі це чисто благодійність: крім реклами на формі й причетності до соціально важливого проєкту в місті, спонсори нічого не отримують взамін.

— Як взагалі фінансується команда?

— Волейболістки навчаються, отримують стипендію в педколеджі, який взяв на себе також витрати на їх проживання та харчування. За рахунок міського бюджету теж виплачуються стипендії, фінансуються відрядження тощо. А спонсори взяли на себе екіпіровку, яка коштує 170 тисяч гривень. Також з їх допомогою буде фінансуватися участь в змаганнях.

— Що це дає педколеджу?

— Імідж! Маючи команду, яка грає в першій лізі, коледж відразу ж потрапляє в еліту університетського спорту України. Якщо ви зайдете на сайт Федерації волейболу, побачите назви команд і вищих навчальних закладів, за які вони грають. Тепер там буде і СК «Балта» — БПК (Балтський педагогічний коледж).

— Цікаво, що буде з командою через чотири роки, коли студентки-волейболістки закінчать коледж, і принаймні частина з них поїде з міста?

— А спортивний клас для чого? Через 4 роки вони будуть вже вчитися в 9–10 класі. Одеситки, скажімо, поїдуть, а 4–5 балтянок залишаться: хтось тренером піде працювати в спортивну школу, хтось вчителем фізкультури. До цих п’яти вже дорослих і досвідчених волейболісток додадуться школярі. Так почнеться наступність поколінь, коли в команді є «досвідчені» спортсмени, які знають, що вони роблять, і молодь, над якою вони беруть шефство. Ось так працює професійний спорт в розвинених країнах. Не просто так Ісландія, в якій 300 тисяч населення, переграла на чемпіонаті Європи –17 нашу збірну з баскетболу. Там 90% дітей займаються професійно спортом!

Тільки хворі, яким жорстко це протипоказано, займаються фізкультурою. Там жодна дитина просто так не бовтається, як у нас. Елементарна статистика. У громаді живе 35 тисяч населення. У нас активно займаються спортом від сили 500 чоловік (я не говорю про фізкультуру), які тренуються хоча б тричі в тиждень, беруть участь в змаганнях. Близько 2% населення у нас в громаді займається спортом! Про яке здоров’я нації ми можемо говорити?! Я привернув дітей до занять спортом, здорового способу життя і гарантую, що ці діти курити не будуть!

Бесідувала
Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply