ВСЕ починалося як у відомій пісні Анни Герман.Посеред весни, коли білопінно квітували сади, запропонував Сергій Галині руку і серце.Погодилась! Радісно всміхнулась і сказала «ТАК!».Адже кохала хлопця, з навчання, потім з армії дочекалась.

Поїхала із старшою сестрою Світланою «на 7-й кілометр» і придбала чи не найкращу білу сукню.Весь вечір красувалася вдома перед дзеркалами.

— Вам подобається? Правда ж, мені пасує?- запитувала маму, тата, сестричку.Так хотілося зателефонувати Сергійкові, нехай би побачив, яка вона приваблива, просто принцеса.

— Заспокойся, доню, не можна женихові бачити до весілля наречену в святковому вбранні, це погана прикмета!

— Гаразд, не буду його кликати…Нехай буде сюрприз!

Але все одно не судилося цій чарівній принцесі стати з коханим на рушничок щастя. Бо все ж як у тій пісні: «Красивая и смелая дорогу перешла, черешней скороспелою любовь ее была…»
ЖАННА Козолуп, яка мешкала в сусідньому селі, прийшла після дев’ятирічки в середню школу, де навчалася Галя Дмитренко, в десятий -одинадцятий класи.Чомусь відразу не злюбила Галину — відмінницю й волейболістку.

Особливо після того, як обидві брали участь в конкурсі краси в одинадцятому й Дмитренко з великою перевагою стала «Міс ШКОЛА». «Я їй цього ніколи не пробачу, вона ще на своїй шкірі відчує, хто така Жанна.Я у своєму селі від народження є королевою краси, а якась Галка на всю школу мене зганьбила!», — крізь сльози говорила подрузі Марині.

— Справа ж не лише у вроді.Дмитренко набрала найбільше балів у всіх інтелектуальних змаганнях.Звісно, відмінниця.А ти, Жанко, вище трійок оцінок ніколи й не мала, — відповіла вона.

— Ой- ой, не хотіла, то й не мала! Вона світа білого не бачить через те навчання й спорт. А я — живу собі в задоволення! Навіщо забивати мізки всілякою юриндою?

— Ти ж хотіла артисткою бути, а там ще й як знання потрібні…

— Це я так, для понту.Головне — вдало вийти заміж!

— Коли ти, Коза, розуму наберешся? — усміхнулась Марина.

ПІСЛЯ випускного вечора шляхи Жанни й Галини розійшлися.Дмитренко мріяла стати медсестрою, тож відразу вступила до медучилища.Жанна зручно всілася батькам на шиї, вони ледь встигали виконувати забаганки своєї модниці.Вечорами ця модель ходила на гоп- танцюльки, мало не до світанку засиджувалася в барі, а тоді до другої- третьої години дня спала.Такий «напружений» спосіб життя їй подобався.
Вже й чотири роки минуло, а ніхто з місцевих парубків на серйозні стосунки «з першою красунею села» так і не наважився, як вона не прагнула заарканити синів найзаможніших сільчан.Кому потрібне питуще ледащо з великою любов’ю до дорогих «прикидів»?

Аж ось поїхала до подружки Марини.Та працювала перукаркою, частенько робила їй зачіски.Надвечір сиділи в альтанці біля дому, розмовляли, чекали медсестру з дільничної лікарні, бо мамі стало зле.
Обидві очам своїм не повірили: Галка Дмитренко прибула на виклик у білому халаті з високим гарним хлопцем за кермом «Жигулів».Марина чула, що вона повернулась після закінчення медучилища й вже встигла добре зарекомендувати себе на роботі.Від людей про неї найкращі відгуки. Колишня однокласниця радо привіталася, представила водія як свого нареченого і разом з Маринкою поспішила до її мами.

БЛИЗЬКО години надавала медсестра допомогу хворій жінці.Жанна ж дарма не витрачала час.Вона не тільки розпитала Сергія про життя- буття, а й домовилася, щоб відвіз її додому. Ледь не розплакалась, що через хворобу Марининої матері запізнилась на останній автобус до села, а пішки йти боїться.Та ще й батьки дуже суворі, «розгона» влаштують.

— Добре, Галинка сьогодні зайнята на чергуванні, тож я зможу виручити вас, — сказав він.
У Жанни хижо заблистіли очі: «Час розплати з Галкою настав! Ми ще побачимо, хто з нас справжня МІС! Не допущу я її весілля з цим красенем!»- подумала.

Як і домовились, Сергій примчав у призначений час. Вже сутеніло.Жанна на прощання обняла Марину й поспішила до автівки.Ось, нарешті, коли знадобився їй артистичний талант! Таки довела до інтиму чужого нареченого.Приїхали додому — умовила зайти до хати. Аби суворі батьки не лаяли- пояснити їм, що Жанні не було чим приїхати, а він, мовляв підвіз дівчину, яка «голосувала» на дорозі.Хлопець погодив. Пропустила його, як гостя, вперед, а сама заходилася рвати на собі одяг, розтерати по обличчю сльози і верещати, що він її зґвалтував.Мати- в плач, батько вхопив мисливську рушницю: «Ах ти ж звірюко, ти бачиш, як познущався над нашою беззахисною дівчинкою! Або одружуйся тепер, або стрілятиму! Маріє, викликай міліцію!».
Сергій не очікував такого блискавичного перевтілення нової знайомої, стояв ні в сих, ні в тих.Ох і дорого обішлася йому хвилинна слабкість…

НАСТУПНОГО дня поїхала Жанна з батьками «сватати» Галкиного нареченого.Знаючи, що Галина після зміни має бути вдома, попросила в лікарні номер її домашнього телефону і пихато порадила викинути куплену весільну сукню на смітник. « Сергій Колосов уже мій чоловік, він з тобою пожартував на спір з хлопцями!»- вигукнула й поклала слухавку.

ЖАННИН «спектакль» нікого не зробив щасливим з цього трикутника.Сама «актриса»
народила сина й доньку, зажадала, щоб Сергій найняв няньку, «бо у неї, крім дітей, є ще й власне особисте життя».Пішли до школи- заявила чоловікові: « Ти займаєшся вихованням сина, я — доньки!». Син виріс добрим, охочим до знань, працьовитим. Закінчив сільгоспінститут, не знайшов застосування своїх здібностей в селі й подався з другом до Італії.

Донька росла точнісінькою гарною копією мами.Після школи на контрактній основі вступила в один інститут, рік повчилась- не сподобалось, перевелась в другий, третій. Врешті, кинула навчання, поїхала на заробітки до Польщі. А там ледарів, хоч і вродливих, не вітають.Гайда назад додому, де тато — далекобійник створив райський куточок для родини.І ні про що думати не треба. Спи, гуляй, скілька душа забажає, як он мама.

ЖАННА поїхала на екскурсію до Італії, начебто в гості до сина.Та й затрималася на три місяці.Повернулась така хороша, хоч до рани прикладай.

«У мене з зубами катастрофа, повезеш до Одеси полікувати?»- запитує чоловіка. «Авжеж, будемо рятувати твої зуби», — сказав.Взяв відпустку і возив місяць до стоматолога, гінеколога в приватні клініки з відповідною платою за послуги. Чекав годинами, поки в райцентрі в паспортному столі «для сина» якісь проблеми вирішувала, в банку, в суді, в інших інстанціях печатки на папери ставила, довідки збирала. Нарешті, здоров’я в порядку, пакет паперів готовий.«Все це треба доставити синові в Італію», — радісно повідомила.-Аби швидше — давай купимо квиток на літак.Не люблю автобусами та потягами діставатись.Ти ж не скажеш, що чотири тисячі гривень- це для нас дорого?».Полетіла.

А за два тижні з районного суду надійшла смска: з’явитися на засідання щодо розірвання шлюбу з громадянкою Жанною Колосовою і розподілу майна.

— Знаю, що не треба мужчині цього говорити, та зрозумійне мене: накипіло! Підступності, непорядності цієї жінки немає меж.Півжиття поклав на будівництво сучасного житла.Працював- не знав ні вихідних, ні свят.Все для неї, бо вічно невдоволена, для дітей.Наразі маю все продати й сплатити їй половину, людині, котра за 25 років жодного дня ніде копійки не заробила, їсти не зварила. Дітей няньки та домашні працівниці доглядали у мою відсутність через поїздки.Хіба це справедливо? Наостанок купу грошей витратив на лікування. У неї ж забракло совісті зізнатися хоч би в аеропорту, що їде в Італію одружуватись, — сказав на суді.

Приїхав додому, вийшов з машини і… впав. Серцевий напад.Добре, що сусід це помітив, викликав «швидку».

Коли прийшов до тями на лікарняному ліжку й відкрив очі- не міг повірити: біля нього схилилася вона, його Галинка!

— Нарешті, — лагідно мовила, — тепер все буде гаразд, небезпека минула…

Таїсія КРИСЬКО