БЕЗ «ШАШКИ НАГОЛО» – про 5G НА КІНЧИКУ ГОЛКИ

Відверто кажучи, запитань до очільника Балтського центру ПМСД Станіслава Чорного у наших читачів накопичилося, тому й виникла ця розмова. Про що говорили? Читайте у його інтерв’ю нашому кореспондентові.

— Станіславе Івановичу,  чимало наших читачів стурбовані скороченням медичних працівників у селах. Відповідні звернення мешканців Козацького та Саражинки ми вже публікували на сторінках  газети. То що відбувається?

— До нас теж є звернення. Людей більше турбує, чи залишиться в селі конкретний  медпрацівник, бо «він дійсно допомагає, турбується» про них. Є й категорія незадоволених «взагалі»: мовляв, не скорочуйте, ця ваша реформа вже дістала. І третій варіант: не звільняйте санітарку, бо «вона вміє все робити». Я й подумати не міг, що таке може бути: молодша медична сестра – це працівник без спеціальної освіти, яка в силу своєї діяльності залучена до медицини. Тому довелося відповідати на всі ці запитання і пояснювати, що в обов’язки молодшої медичної сестри не входить надання медичних послуг.

Щодо Саражинки. В селі мешкають  700 людей. Стільки ж населення в Чернечому, де працює одна медсестра, 1200 жителів  в Андріяшівці та Бендзарях – теж одна медсестра. Тут було 1,5 ставки на двох працівників. Залишиться одна медсестра, яка надаватиме допомогу. З цього приводу радились зі старостами та їх помічниками, адже вони краще знають своїх медпрацівників.

— Що буде з ФАПами?

— У нас (на території колишнього Балтського району) фельдшерсько-акушерських пунктів не залишилось. Є приміщення, які називаються тимчасовим місцем надання допомоги лікарем. Тобто лікар, виїжджаючи в село, має місце, де вести прийом. Тут є комп’ютер з підключенням до інтернет-мережі, тож можна виписати та роздрукувати рецепти. МОЗ рекомендує називати такі приміщення «пунктами здоров’я». Тому ми приводимо їх у відповідність, адже в таких пунктах постійно перебуває медсестра. Фельдшерів уже давно немає в жодному штатному розписі, як і акушерок, які працюють разом з гінекологом. Адже з 1 квітня 2021 року ведення вагітних за окремим пакетом послуг, плату за який здійснює Національна служба охорони здоров’я України, здійснюють гінекологи Балтської міської багатопрофільної лікарні. Отже назва «ФАП» вже не відповідає дійсності.  Приміщення ми залишаємо, і за рекомендацією МОЗ назвемо «пунктами здоров’я».

— Хто утримуватиме ці приміщення?

— Органи місцевого самоврядування зобов’язані їх утримувати. Тому в деяких пунктах здоров’я (таких, як у Переймі, Лісничівці) окрім медсестри, ми залишимо молодших медичних сестер на 0,5 чи 0,25 ставки. Хоча тепер немає прив’язки до певного населеного пункту. Це раніше в селі швидка повинна була приїжджати на виклик у супроводі місцевої медсестри.

Такої вимоги вже немає і згідно з роз’ясненнями НСЗУ, лікар сам визначає необхідність утримання персоналу, що допомагає йому надавати медичну допомогу пацієнтам, яких він обслуговує. Для прикладу візьмемо Гольмянську амбулаторію. Тут один лікар обслуговує чотири села (Плоске, Немирівське, Перельоти й саму Гольму), – понад 2,5 тисячі населення. Перебір! Адже укладання декларацій з понад 1 тисячею 800 мешканцями оплата від НСЗУ вже множиться на коефіцієнт 0,6, а то й 0,3.  Не вигідно набирати більше декларацій: якщо у лікаря  більше 150% укладених декларацій, то за понаднормові він загалом нічого не отримує. Це стимул для влади залучати більше нових лікарів. У Гольмі та Обжилому створено всі умови для цього, є нові машини, житло, що сьогодні оснащується меблями та всім необхідним за кошти міської ради. Але, на жаль, медиків протягом чотирьох років так і не знайшли. Тому (можливо, тимчасово) у це житло будуть поселені шерифи.  У Гольмі є три медичні сестри, а також три медсестри – у Плоскому, Немирівському та Перельотах. Лікар заробляє на всіх надходженнями від НСЗУ. То скільки йому треба медсестер? Він спокійно може взяти з собою медсестру з Гольми і приїхати в Немирівське, через два дні – в Перельоти.  Адже вона виконує лише його вказівки!

— А якщо людині погано, а дорога, як до Саражинки, – «ніяка», куди хворий має звертатися?

— Телефонувати на 103 і за 15 хвилин доїде швидка. Чим відрізняється медична сестра в селі від тієї, що працює в місті? Нічим. Просто звикли, що вона, добра душа, не відмовляє і біжить на допомогу. Пораду пацієнт може отримати й від сімейного лікаря телефоном.

Комунікувати з медперсоналом ще треба вчитися не один день. Наскільки це швидко  відбуватиметься, залежить від інформування населення, в тому числі – сімейними лікарями – щодо правил такого взаємозв’язку. Головне з них – спілкування в межах робочого часу.

— Отже, скорочення неминуче…

— Я не прихильник «махати шашкою наголо». Тому пропоную залишити по 0,25 ставки санітарок, образно – в Переймі чи Лісничівці. Можна було б зробити, щоб це була одна людина, яка б їздила день – у Лісничівку, день – в Перейму. Але сполучення там таке, що нічого не вийде. Це можна зробити в Новополі, де  шкільний автобус їздить,  це можна зробити в Коритному, звідки можна спокійно дістатися в Пасат чи Козацьке.

— Станіславе Івановичу, а як ви домовляєтеся з Піщанською громадою щодо пунктів здоров’я?

— Ми запропонували варіанти. У Шляховому, Ракуловому та Криничках ледь 800 мешканців набереться на три села. Згідно з наказом МОЗ  спільно з Мінрегіонбудом, якщо в населеному пункті немає 750 осіб, обирається  центрове село, де утворюється такий самий тимчасовий пункт надання медичної допомоги (з відповідною сумарною кількістю населення та відстанню до 7 кілометрів між ними). Реально це – Шляхове. Тому тут мали б залишити одну ставку медсестри і 0,5 – санітарки.  Враховуючи, що в Пужайковому залишиться дві медсестри  (у Савранському зі 100 мешканцями скорочуємо). Тут, якщо громада утримуватиме за свій рахунок пункт здоров’я, будуть створені відповідні умови, може приїздити за графіком та вести прийом сімейний лікар разом зі своєю медсестрою з Піщанської амбулаторії. А медсестра з Савранського може, скажімо, перейти в Шляхове, де ми додатково вводимо ще одну ставку медсестри. У Шляхівському медичному пункті ми оплачуємо посади двох медсестер і санітарку на 0,5 ставки, які обслуговуватимуть паралельно мешканців Ракулового та Криничок. В Гербіному, де проживає трохи більше 300 мешканців, зменшуємо  кількість штатних посад,  медсестра працюватиме на 0,5 ставки. Загалом хочу сказати: якщо привести все у відповідність до вимог, то  в Гербіному не повинно було б бути медичної сестри,  як і у Савранському, а в Шляховому – тільки одна посада. Але я  проти різких дій: спробуємо виживати цього року таким складом, побачимо, як така модель  працюватиме. В кожній амбулаторії є автомобіль, є лікар, старша медсестра, яка відповідає за весь кущ в частині матеріальних цінностей, забезпечення медикаментами, вакцинами, складає відповідні звіти тощо. Також буде мінімум дві медсестри для прийому громадян в селах обслуговування.

— Кількість амбулаторій сімейної практики залишається такою, як була?

— Так. Кількість амбулаторій сімейної медицини залишилась незмінною: Піщана, Пужайкове, Обжиле, Гольма, Білине.

— Лікарі мешкають на місцях?

— В основному. В Обжилому працює Алла Феодосіївна Кравченко і одночасно – в Балті. А Володимир Васильович Гуліда, на жаль, з Піщаної їздить до Пужайкового. Але я вже не раз говорив, що сільська рада могла б взяти молодого активного лікаря, створити свою окрему амбулаторію, навколо якої об’єднати медичну галузь громади, управляти  нею і бути незалежними від Балтського центру ПМСД. Хоча, можливо, інколи такого дроблення й не потрібно. Є приклад в нашій області, коли   один центр ПМСД працює  на чотири маленьких громади.

— Станіславе Івановичу, давайте порушимо ще одну болючу тему – вакцинацію від коронавірусу.

—  Це дуже болюча тема. На жаль, в усій країні все відбувається дуже повільно. Балтщина нічим дуже сильно не відрізняється. І це пов’язано з політикою:  через засоби масової інформації стільки негативу  вилито і виливається  останнім часом.

— Але кажуть, що вакцин не вистачає.

—   Це неправда. Я можу оцінювати владу по-різному, маючи певний досвід, але не покривлю душею, якщо скажу, що бажаючих виявити її проколи, показати, яким чином вона не спрацювала, є дуже багато.  З іншого боку, дійсно є проблеми, не зовсім правильні кроки. Але ми вдячні державі за те, що закупили якісні тести і ми вже не їздимо з  ПЛР-ми до Одеси. До цього їздили тричі на тиждень, щоразу витрачаючи по 3 тисячі гривень. Тепер маємо можливість безкоштовно для людей тестувати на місці. Тести є в достатній кількості.

— Кількість звернень зростає?

—  Так. Сьогодні, приміром,  було проведено 40 тестувань, з них  виявилось 28 позитивних.

— Але тести все ж не дають стовідсотковий результат?

— У класичних випадках, коли бачимо, що  справді  у  пацієнта є симптоми ковіду, а тест показує негативний результат, ми додатково беремо ПРЛ-тест і відправляємо до Одеської лабораторії, хоча й втрачаємо на цьому.

— У Балті розпочато вакцинацію. Як люди реагують на різні чутки щодо вакцин, які застосовуються?

—  На жаль, з інформації про вакцини вихоплюються якісь негативні моменти і подаються. Враження таке, що ми живемо в якомусь кримінальному світі, й позитивного дуже мало. Повідомляють: «померло двоє військових після вакцинації». Чи вже не розуміємо рідної мови і не відрізняємо слова «після» і «від»? Але головний акцент робиться саме на вакцинації. А істерія, розгорнута навколо тромбозів, які нібито викликає вакцина?! Я можу запевнити: якщо людина боїться тромбозів, то вона в першу чергу має вакцинуватися! Бо саме ковід призводить до утворення тромбів в легенях. А гарантії, що людина не захворіє, немає. Зате ефективність вакцини становить 70-75 відсотків.

— Який механізм дії вакцини, яку використовують в Балті?

—  Це векторні РНК-модифіковані вакцини, які, маючи фрагменти РНК-вірусу працюють на всі штами коронавірусу. З приводу того, що вона «індійська», теж не треба перейматися. Вакцина, сертифікована в Європі, Британії та Канаді, використовується в Україні. Індія – це не тільки кіно з танцями та співом, Ганг, який несе брудні води та антисанітарія, про яку ми чули. Це ще й одна з «Силіконових Долин» з високими комп’ютерними технологіями та лабораторії, де виробляються звичні для нас вакцини БЦЖ, АКДС, КПК.  Тому треба розвіювати міфи.

— Якою є реакція на вакцину у тих, хто вже отримав щеплення?

— Кожен переносить по-різному. У мене практично не було ніякої реакції.  У деяких  колег, які зі мною їздили до Подільська, наступного дня був стан хворої людини, у когось ненадовго піднімалась температура.  Але якихось важких реакцій досі не спостерігали.

— Кого сьогодні в першу чергу вакцинують?

— Лише працівників медзакладів та соціальних працівників, людей віком 80+.  Хоча у нас є бажаючі молодших вікових категорій, але програма, куди  заносяться дані, не пропускає. З одного флакона маємо вакцинувати не менше 10-ти осіб, тому ми залучаємо також працівників  органів місцевого самоврядування, воїнів АТО, які були або їдуть на Схід. Пізніше будемо вакцинувати педагогів,  МНСівців, поліціянтів тощо. На жаль, на даний час дуже важко йде вакцинація людей похилого віку. Намагаємось підвозити їх своїми машинами, просимо, щоб привозили діти, старости, фермери, які мають розуміти, що інколи таку людину краще доставити в амбулаторію  автомобілем, ніж наражати на ризик зараження в автобусі. Якщо люди потрапляють  до тих категорій, які  я назвав, будь-ласка, телефонуйте: 2-42-22,  099 9024222, звертайтесь до сімейного лікаря напряму, запитуйте, на яку годину можна записатися. Ми практично приймаємо від 8-ї ранку до 16.00. Для вакцинації виділено окремий кабінет, окремо приймає лікар, є окреме приміщення,  де людина може зачекати.

—Чи вистачає вакцин?

—  Так. Ми отримали 180 доз. Коли відкриваємо флакон, докладаємо максимум зусиль для того, щоб всі дози використати. При цьому є велика  проблема : не маємо права залучати інші категорії населення, окрім дозволених. До кінця минулого тижня ми використали половину отриманих доз. Наскільки нам відомо, запас для проведення повторної вакцинації не використаний. Тому нам не потрібно ділити одержане,  і можемо отримати використану кількість (для повторного вакцинування). Проблем з цим немає.

—  То, може, треба дозволити залучати до вакцинації й інші вікові категорії, якщо так важко працювати з 80+?

— Так, треба змінювати підхід до вакцинації. Але наведу приклад. Вчора зателефонували до двох людей похилого віку, яким – 80+. Вони погодилися робити щеплення. Через дві години перетелефонували і відмовились: нам діти заборонили. Ось так. Батьки самостійно не можуть приймати  рішення. Тому сподіватись на те, що, змінивши вікову категорію, змінимо ситуацію, напевно, зарано. Це наше невігластво, наша проблема вакцинації.

Коли бачимо, як у деяких групах за професіями у соцмережах (не буду їх називати) несуть такий «брєд» і ми його читаємо, ще й розповсюджуємо далі між групами, то це не знаю…  Якийсь заколот проти вакцинації.  Доходить до того, що говорять про чіпування, мовляв, перестає працювати 4G (четверте покоління мобільного зв’язку), бо під час вакцинації вприскують 5G. Психіатрія чекає на багатьох, хто подібну нісенітницю розповідає.

— А ви не відчуваєте у собі пакетик 5G? На кінці голочки під час вакцинації «чіпика» не підхопили?

—  Ні. Wi-Fi на ходу не ловлю, ніяких нових особливостей у мене не з’явилося. Якщо серйозно, то я хочу донести до людей думку про те, що вакцинація – не страшилка, а порятунок від коронавірусу, який дозволяє зберегти здоров’я людини, а часом – її життя. Ми вже два тижні у цьому вакцинальному котлі варимося, досі не було ніяких проблем. У нас був випадок, коли бабуся вакцинувалася, а наступного дня привела свого чоловіка. Той, хто позитивно налаштований, не потребує умовлянь. Але вакцинація залишається нашою головною темою, яка все ще потребує роз’яснень. Нам треба вчитися виживати.

— Ви самі є прикладом для інших, адже на собі відчули весь негативний вплив коронавірусної хвороби і, незважаючи на отриманий імунітет, все одно вакцинувалися

— З цього приводу можу сказати, що для вакцинації не варто спішити робити  імуноферментний аналіз (ІФА-тест) на COVID-19. Імуноглобуліни типу G (білки, що виділяються клітинами імунної системи  для нейтралізації вірусів –ред.), які виявляються після перенесеного захворювання, мають певний термін існування, вони визначають рівень захисту від вірусу, але не завжди їх кількість показує, наскільки сильним є імунітет. Дослідження з цього приводу ще тривають. З різних джерел відомо, що імунітет у перехворілих на ковід може бути сформованим від кількох місяців до шести років, вакцинація – в тому числі. Тому трохи пізніше буде визначено той варіант досліджень, за результатами яких можна буде впевнено говорити про так звану напруженість імунітету. Наразі складно робити якісь висновки. Наприклад, у мене після захворювання показник імуноглобуліну IgG був 2,6. У лікаря, яка займалася нашою вакцинацією в Подільську і теж перехворіла – 5,8. Колега, який зробив щеплення вчора, отримав результат – 0,16. Це загалом – нічого (позитивний результат має дорівнювати 1,1 та більше). Він просто хотів перевірити реакцію організму на вакцину. Напевно – зарано. Але, якщо може дозволити собі заплатити 400 гривень за ІФА-тестування,- чому б ні? Це  трохи відступу. Але вакцинація потрібна, особливо тим, хто хоче бути мобільним. Наша країна йде семимильними кроками   в частині діджиталізації (цифрова трансформація суспільства та економіки – ред.), тому, можливо, будуть запроваджені «паспорти вакцинації», які дозволять спокійно перетинати кордони, які скоріш за все будуть закриті для не вакцинованих.

— Станіславе Івановичу, перша хвиля коронавірусу вражала в основному людей похилого віку. Принаймні так говорить статистика. Тепер картина змінилась до навпаки?

— Однозначно стали більше хворіти молоді люди та діти. І ніхто не знає, у кого буде важкий чи легкий перебіг хвороби.

— Незалежно від віку?

— Так. Незалежно від віку. Я це називаю: «яким мати народила».  Важко сказати, чому в одного перебіг хвороби проходить легко, а інший переносить захворювання важко.  Навіть в одній сім’ї буває по-різному. Наразі спостерігається більше варіантів захворюваності сім’ями, чимало молодих людей тяжко хворіють.

— Наша лікарня прийматиме ковідних хворих?

— Ні. Це не так просто. Потрібен відповідний наказ МОЗ, аби  отримувати фінансування НСЗУ, потрібна й забезпеченість кадрами, обладнанням тощо. Поки що ми  – на межі. Щодня по дві-три людини госпіталізують до Подільска. На жаль, звертаються у тяжкому стані,  є й смертельні випадки. Принаймні мені відомо про нещодавню смерть пацієнтки, доставленої до Подільської лікарні з Балти.  Берегтися треба у будь-якому віці та… вакцинуватися.

Бесідувала Людмила Шелих.

Leave a Reply