23 ЖОВТНЯ перестало битися серце великого друга редакції, активного читача газети «Ваш інтерес» Бориса Онисимовича КОЛЬЦОВА. Сильний духом, з усіх сил боровся він з тяжкою хворобою, але не зміг подолати. Та поки тримала рука пензля – натхненно працював, втілював у життя свої творчі задуми. А їх з часом не меншало. Він з любов’ю переносив на полотно краєвиди рідної Балти, з відкритою душею і благословенням духовного наставника писав ікони. Взагалі ж на рахунку художника не один десяток картин на духовну тематику. Він спроєктував і побудував спільно з прихожанами старообрядницький собор, який прикрашає місто. Всі ікони в цій церкві – одного автора, Бориса Кольцова.Його творчість – це ціла епоха в історії Балти. Багатьом місцевим юним любителям художнього мистецтва саме він дав путівку в творче життя. Чудовий, турботливий , люблячий, щирий чоловік, батько, дідусь, брат, дядько, друг – це все про нього. Борис Онисимович був Людиною, якій в найскрутнішій ситуації не бракувало почуття гумору, чуйності й доброго слова до земляків. Недарма став Почесним громадянином міста, яке над усе любив і робив усе можливе як інженер – будівельник, депутат міськради, творець – художник, аби воно розвивалося, ставало комфортнішим для людей.
Так боляче говорити «був», якщо він багато років поспіль ніколи не забував привітати з днем народження, з професійним чи іншим святом, вселяв надію на краще життя. Несила говорити «був», якщо у наших будинках та численних його прихильників в Україні й за кордоном, в історичному Балтському музеї висять його картини – часточка душі , любові й натхнення. Отже, він завжди був і буде з нами, житиме в наших серцях.
Висловлюємо глибокі співчуття славній нашій Олександрі Михайлівні Кольцовій, сильній, мудрій жінці, котра до останнього берегла й підтримувала свого талановитого чоловіка, синочкам Бориса Онисимовича, всім рідним і близьким. Поділяємо з вами біль непоправної втрати.
Таїсія КРИСЬКО, Людмила ШЕЛИХ
About The Author
