яка днями вийшла друком в Одеському видавництві «Екологія»
З АНОТАЦІЇ: «Це видання не побачило світ за життя Лідії Іллівни Кошаринської- жінки, яка, мужньо борючись з тяжкою недугою, працювала над ним, мріяла розповісти усім про самодіяльного художника Бориса Онисимовича Кольцова. Розпочату справу завершили журналісти балтської газети «Ваш інтерес», адже Лідія була її активною дописувачкою. Чим цінна книга? Вона змальовує портрет творчої, яскравої, працелюбної, талановитої особистості, пропагує оригінальне художнє мистецтво, знайомить читачів з рідним серцю художника Б.О.Кольцова містом».
До збірки увійшли: дослідження Лідії Кошаринської, а також публікації про Бориса Кольцова в різні роки у місцевій та обласній пресі Таїсії Крисько, Людмили Шелих, Геннадія Проніна, Наталі Полуденко, Олени та Анастасії Борейко, Любові Кузьменко, Світлани Кондратюк. Редактор книги – Таїсія Крисько, технічний редактор – Людмила Шелих (вони ж і упорядники). Технічну допомогу надала донька Лідії Кошаринської Аліна Кольцова.
ПРИЄМНО, що навіть у неймовірну спеку порожніх місць у просторій виставковій залі музею не було. Вперше побачивши книгу, Борис Онисимович та його дружина Олександра Михайлівна схвильовано, розчулено, з інтересом розглядали її.
Відкрив і вів захід директор закладу Петро Ткач. Чому саме тут проходила презентація? Прочитайте матеріали книги, і дізнаєтесь, що чи не найбільше мріяли про відкриття в Балті картинної галереї саме художник Кольцов та шанувальники його творчості. Заслужений діяч мистецтв України, член великої ради Національної спілки майстрів народного мистецтва України, вінничанин Федір Панчук, ознайомившись з творчістю Бориса Кольцова на виставці у Вінниці, у листі – рекомендації керівництву Балти написав: «Ця незвичайна серія картин – одночасно історичних, культурних і релігійних- … висвітлює історію м. Балти за певний період, а також свідчить про пристрасне усвідомлення Борисом Кольцовим своєї подвижницької місії в розвитку культури. Кожна неповторна мить, що зображена в картинах митця, є історією, яка має бути збережена для нащадків. Найкращим для виконання цієї мети є створення картинної галереї для його картин та інших митців у рідному місті. Вважаю доцільним посприяти Борису Онисимовичу Кольцову в створенні картинної галереї у Вашому місті».
Коли, нарешті, її було відкрито, це стало справжнім святом і для художників та майстрів народної творчості, і для жителів Балтщини.
Петро Ткач розповів про Лідію Кошаринську, присутні в залі вшанували хвилиною мовчання пам’ять про цю чудову жінку.
Коротким і хвилюючим був виступ її доньки Аліни Кольцової, котра прийшла на захід з батьком та двома синочками.
Про співпрацю з Лідією Іллівною та роботу над книгою розповіли її редактори, автори більшості публікацій про Бориса Кольцова й упорядники, члени Національної спілки журналістів України Таїсія Крисько і Людмила Шелих. Спогадами про Лідію Кошаринську поділилася голова товариства людей з інвалідністю Надія Лєнц. Про героя книги Бориса Кольцова, його творчість тепло й з гордістю говорили одна з його учениць, а нині викладачка образотворчого мистецтва Балтської школи – ліцею №1 імені Олеся Гончара Наталія Паращук, а також – журналіст та автор публікацій про нього Любов Кузьменко, заступниця міського голови Тетяна Холіч.
Вражений увагою до себе Борис Кольцов пригадав найцікавіші моменти зі своєї творчої біографії. Його чарівна Муза й дружина Олександра Михайлівна, яка відіграла головну роль у становленні чоловіка як фахівця- будівельника, перша й сувора поціновувачка його художніх надбань, берегиня сімейного вогнища й творчого натхнення Бориса Кольцова, зазначила, що й сьогодні робить все можливе, аби чоловік і в свої без п’яти хвилин 86 літ не залишав мольберта, бо йому є що сказати на полотні сім’ї і землякам.
Кілька найкращих пісень зі свого репертуару подарували подружжю Кольцових,членам їхньої родини та всім учасникам заходу самодіяльні артисти козацького народного хору «Будьмо» (керівник Василь Віхренко).
«Епоха художника Кольцова» – таку назву має книга. Даруючи її представникам бібліотек, своїм друзям, Борис Онисимович поставив свій автограф і напис «З любов’ю». Нехай ця любов і епоха тривають довго – довго!
Павло ІВАНОВ
About The Author
