Галина приїхала до донечки на випускний вечір, який мав відбутися в сільськогосподарському інституті. Зайшла до гуртожитку, а серце чомусь аж вистрибувало із грудей від радості, що її Оленка вже дипломований спеціаліст. Постукала до кімнати — двері відчинив хлопець. Він був невисокий на зріст, родимка на щоці, чорне волосся на голові — наче корона. У Галини від побаченого на мить відняло мову. Щиро усміхнувшись до неї, хлопець привітався, взяв валізу, запропонував зайти й сісти в крісло, щоб разом почекати Олену. Їхня розмова точилась недовго. В елегантній білій сукні Олена з’явилась на порозі. Порівняла Галина свою красиву, струнку доньку з непоказним хлопцем і скривилась від невдоволення. Він їй з першого погляду не сподобався. “І що вона в ньому знайшла? “– подумала жінка. Наступного дня мати з донькою їхали додому. Олена в піднесеному настрої розповідала останні новини зі свого життя. В неї сяяли очі, коли говорила про Олега. «Важко, мамочко, передати почуття, що охоплюють мене, коли я поруч з ним.Для мене це безмежне щастя, неначе політ душі у небо… Немає таких слів, щоб передати, як його усмішка зігріває моє серце, як я щоденно чекала зустрічі з ним.” Уважно вислухавши доньку, матір суворо наголосила, що для серйозних стосунків Олена ще занадто молода. Спливали роки… Хлопці, котрі були Олені рівня за віком, тепер одружені, або просто збайдужіли до неї. Однокласниці майже всі заміжні, народили дітей. Олені при зустрічах прикро слухати, що вона, мовляв, щаслива, бо незаміжня. Втомлені сімейним життям молоді жінки заздрять їй. Олена мешкає з батьками. Заміж вони її не підганяють, але хочуть, щоб швидше знайшла свою половинку і була щасливою. Галина все більше відчуває свою провину перед донькою, що не підтримала її щире, палке кохання свого часу. Боляче стає від того, що через неї Оленка може залишитися без пари та не відчує щастя знову любити і бути коханою. Тому вона не тисне на доньку, бо розуміє, як їй важко бути самотньою. А Олена з задоволенням поринула в омріяну агрономічну роботу. Вона сміливо впроваджувала нові сорти сільгоспкультур, які давали високі врожаї. Її ім’я стало відомим серед сільгоспвиробників на всю область.Тож повчитися досвіду у неї приїхали на семінар спеціалісти з різних регіонів.. Спілкуючись з ними, Олена раптом почула знайомий голос. Блискавично майнула думка: він тут! Дівчина захоплено дивилася на Олега своїми величезними блакитними очима. Сприймала його виступ на семінарі усім єством, раділа, що і його кількарічна селекційна праця увінчалася досягненнями.Олена відчувала, що він також дивиться на неї закоханими очима. Який він інтелігентний, розумний, висококваліфікований спеціаліст! Мучила думка: невже одружений? Коли, ледь дочекавшись закінчення семінару, залишилися наодинці, вона дізналася, що Олег встиг заочно здобути ще одну вищу освіту, придбав велику квартиру з усіма зручностями, автомобіль… Він освідчився в коханні й розповів, що не був одруженим, бо такої, як вона, не знайшов.Олена розплакалася. Минули роки. Діти підросли, навчаються в школі. А Олена з Олегом разом працюють, радіють кожному проведеному спільно дню. І їхня щира любов з роками ще більше зміцнюється. Лідія КОШАРИНСЬКА.
About The Author
