ЕКОНОМІЯ

ДИРЕКТОР  ВАТ «Ремверстат» Іван Петрович Покотилов запросив до свого кабінету головного бухгалтера підприємства Марію Гнатівну Зайцеву.

— Маріє Гнатівно, – звернувся він до неї, – дайте мені дані про нашу заборгованість за електроенергію. Кілька разів нагадували з РЕМу, щоб розрахувалися.

За 7 хвилин бухгалтерка  вже була в кабінеті.

— Ось вам підрахунки, – сказала Марія Гнатівна  й протягла керівникові аркуш паперу.

— М…м…Так. Лише за електроенергію  треба сплатити  70 тисяч. І це лише  за три місяці! Завтра ж  о дев’ятій годині зберемо колектив і конкретно поговоримо про економію.

Рівно о дев’ятій наступного  ранку зала засідань була заповнена  працівниками «Ремверстату».  Микола Васильович довго пояснював присутнім, яку роль відіграє електроенергія у житті підприємства, скільки вона коштує, яку пеню доводиться  сплачувати РЕМу,  якщо  невчасно розраховуються за спожите  світло.

Після виступаючого слово взяв токар заводу Сергій Опанасович:

— Я пропоную біля кожного вимикача  вчепити таблички «Увімкнув – не забудь вимкнути!».

Слюсар Петро Семенович запропонував біля всіх верстатів встановити лічильники,  і  тоді буде видно, хто скільки спожив електроенергії.  Переклавши її на виконану роботу, можна буде дізнатися, хто перевитратив.

Присутні в залі зашуміли. Пропозиції обговорювалися палко і жваво. Одні говорили, що таблички – це примітивно, інші заперечували другу пропозицію: «Де взяти стільки коштів  на  лічильники?».

З-за столу підвівся директор.  Зала стихла.  Раптом за спинами присутніх щось клацнуло. Всі повернулися до дверей: там стояла з шваброю прибиральниця Євдокія Митрофанівна.

— Щось сталося? –  запитав  Іван Петрович.

— А ви як думаєте? Вже  дванадцята година дня,  сонце  у всі вікна  світить, а в залі досі  горять десять  двохсотватних лампочок…

Леонід Богачук

Leave a Reply