ІЛЛЯ познайомився з Тетяною на танцях.Запросив нову в залі милу, струнку дівчину на вальс і більше не відпустив від себе.За танцями й розмовами в перервах між ними вечір пролетів непомітно.Пішов проводжати Тетяну, яка приїхала в гості до тітки та двоюрідних сестер.Завершилось це знайомство палким коханням і весіллям.
Спочатку мешкали у її батьків.Ілля погодився приїхати до нареченої і деякий час жити в приймах. Згодом придбали земельну ділянку, спорудили і перебралися в літню кухню, а вже тоді, поступово, будували гарний дім.Водночас працювали на відповідальних посадах, виховували сина й доньку, тримали чималеньке домашнє господарство. Як писав поет, «все оте робити легко тільки в книгах та в кіно».Вони терпляче долали труднощі.Ставили перед собою мету, досягяли її, на горизонті з’являлися інші плани.Ось вже й діти здобули професії, одружилися, онуків подарували.Не за горами й пенсійний вік.Але обоє ще повні сил.
Ілля відкрив власний бізнес.Користувався дружининими підказками і допомогою, справи йшли успішно.Та раптом занадто вже почав перевтомлюватися на роботі.Перекочував зі спальні в іншу кімнату.То нирки у нього начебто болять, то тиск піднімається. Свіжі сорочки та краватки по два- три рази на день переодягав, хоч раніше й однієї вистачало.
Тетяна мовчки переживала холод в стосунках, аж поки донька випадково не розкрила секрет татової «хвороби».Одного разу без попередження приїхала до нього в офіс, як завжди, без стуку відчинила двері кабінету, — а він … цілується з якоюсь жінкою.Донька так і завмерла від несподіванки, тоді сердито грюкнула дверима й поспішила геть. Дама першою прийшла до тями, кинулася вслід: « Ти ж не здумай мамі розповісти про те, що бачила.Навіщо її хвилювати? Бережи мамині нерви…»
— А чи не пішли б ви, сестро милосердя, кудись подалі!- сіла в машину і різко рвонула з місця.
Чоловікова зрада добряче підкосила здоров’я Тетяни.Розлучилися, розділили будинок навпіл в суді.Більшої ганьби у її житті не було.Дорослі діти благали тата не руйнувати сім’ю.
— Я вже не можу нічого вдіяти, бо через мене розлучилася з чоловіком кохана…», — каже.
— То нехай би мала голову на плечах! Чому при живому батькові ти повинен її дітей ростити? Ти ще не раз пожалкуєш!- крізь сльози говорила донька.
За три місяці, зустрівшись з батьком, син Михайло поцікавився:
— Ну що, тату, ти дуже щасливий?
— Та-а, не треба було цього робити…
Минув час… Почала вкриватися сивиною голова Михайла, але біль від батькової помилки призабувся. Тож коли « біс в ребро» стукнув — поплив за течією без спротиву. Дарма що мав хорошу дружину й доньку.Він же зустрів « найчарівнішу, найрозумнішу, найдивовижнішу»!..Не склалося у неї з чоловіком- військовим, мало заробляв, а от Михайло — справжній мужчина. Золото- срібло при зустрічах постійно дарує.
Будинок Михайло залишив дружині з донькою, маму ж попередив, що приведе свою нову любов у батькову половину дому.Тетяна мало не збожеволіла:
— Ти так батьковий вчинок засуджував, плакав, умовляв його, а сам що твориш? Мине це твоє шалене кохання, як рідній дитині, жінці в очі дивитимешся, як твій тато тепер? Навіть не думай з тією видрою тут оселитися, не пущу!
Засліплений коханням Михайло знайшов вихід: поїхав до батька, покликав на допомогу.Той погодився.Надвечір разом з «видрою» зайшли на подвір’я.Тетяна саме квіти поливала в палісаднику.Побачивши новоспечену невістку, пішла і вляглась перед дверима, перекривши вхід.
Батько з сином, не змовляючись, взяли її- той за руки, той за ноги, — і віднесли в бік.Невістка тим часом дістала з сумочки ключ, відчинила двері і, переступивши поріг, весело розсміялася.«Заходьте, вселення відбулося!- кричить.
Розписалися, цілувалися- милувалися, поки Шурі грошей не стало замало.Почала пропонувати Михайлові їхати в Росію на заробітки, в Чехію.Сама ж не знала, що на себе одягти, скільки золота у вуха та на пальці вчепити, якої довжини вії наклеїти. «Твої долари що — вода, не встигла на гривні обміняти- вже нема», — пояснює Михайлові.І в період його відсутності частенько застілля з коньячком влаштовує, своїх друзів (це чомусь одні лише мужчини!) запрошує.
Днями повернувся чоловік з Європи, не подзвонивши, і саме таку «картину олією» й побачив.
— Шуро, геть звідси, негайно забирайся зі своєю компанією!
— О-о, Мих- ха- айлику, т-ти — мов сніг на го- о- лову, чому н- не попередив?
— Я все сказав!
Вийшов і попрямував до маминої половини, натис на дзвінок.Відчинила — впав на коліна, міцно обняв її:
— І чого я в тебе такий дурний, матусю? Як мені й справді тобі і своїм дівчатам в очі тепер дивитися?
Тетяна АЛЕКСЄЄВА.
About The Author
