Нашу розмову із заступником Балтського міського голови Федором Молодцем перервала загальнонаціональна хвилина мовчання. Ми тоді не знали, що Балтщина втратила ще одного свого героя – Євгена Цекова, який був смертельно поранений під час рашистського обстрілу…
У такій трагічній реальності живе вся Україна, де кожен тримає свій фронт. Про те, яким він є для комунальників Балтської громади, розповів у своєму інтерв’ю Федір МОЛОДЕЦЬ:
— З початку російської агресії проти України, напевно, у всіх сферах економіки виникли чималі труднощі. Якщо говорити про комунальну, то, у перший місяць війни люди масово перестали платити за послуги. Причина проста: ніхто не розумів, як розвиватимуться події далі, тож мешканці намагалися притримати свої грошові заощадження на інші можливі витрати. Але хочу, користуючись нагодою, зазначити, що на сьогоднішній день сплата за комунальні послуги здійснюється у розмірі вісімдесят-дев’яносто відсотків від нарахувань. Тому висловлюю вдячність всім мешканцям громади, які з розумінням ставляться до проблем галузі та вчасно розраховуються. Маю на увазі – за воду,водовідведення, електроенергію, газ, вивіз твердих побутових відходів.
— Яких проблем побільшало у комунальників під час війни?
— У нас проблема проста, така ж, як у всіх, – з пально-мастильними матеріалами. Дизпальне та бензин в тарифах закладені за ціною 26-28 гривень літр, закуповують же комунальні підприємства тепер по 56 (бензин) та 60 (дизпальне) гривень за літр. Тобто удвічі дорожче. Крім того, електроенергія зросла майже у півтора рази для підприємств. Але урядом ухвалено рішення, яким запропоновано на період воєнного часу ввести мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги для всіх категорій споживачів по всіх комунальних підприємствах та установах. Ми намагаємось їх не коригувати, не підвищувати. Але, якщо комунальне підприємство працює собі в збиток, то різницю в тарифах має компенсувати з бюджету міська рада.Тож поки вихід знайшли у використанні власних ресурсів. Щоб не допустити заборгованість підприємств з оплати за енергоносії та заробітної плати, працівників, на яких через воєнний стан зменшилось навантаження щодо виконання посадових обов’язків, відправили у простій згідно з чинним законодавством.Це коли людина, знаходячись вдома, працює дистанційно та отримує за цей період не менше 2/3 від заробітної плати.Минулого місяця люди також йшли у відпустки за свій рахунок. По суті, такий принцип був задіяний з початку війни у апараті міської ради та в усіх комунальних підприємствах і установах Балтської громади.
— Як за таких умов справляється «Балтаводоканал», адже ми знаємо, у якому стані знаходяться водопровідна та каналізаційна мережі міста? Це як живий організм, що потребує постійного підживлення.
— Суттєву допомогу наше підприємство отримало від міжнародної організації «Червоного хреста». КП «Балтаводоканал» є членом Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, щомісячно сплачує членські внески. Натомість отримує методичну, юридичну допомогу тощо. А коли розпочалась військова агресія, організація подала до міжнародного «Червоного хреста» клопотання щодо надання необхідної допомоги комунальним підприємствам. В свою чергу «Балтаводоканал» попередньо подав асоціації перелік необхідного, чого вкрай потребує. Якщо відверто, то ми й не сподівалися на таку допомогу.
— Але на вас чекав несподіваний та приємний сюрприз…
— Перший сюрприз – це екскаватор «JCB», про придбання якого наше підприємство могло тільки мріяти. По суті «Червоний хрест» надає допомогу на випадок, коли в результаті військової агресії потрібно буде максимально швидко усувати можливі наслідки бойових дій на об’єктах інфраструктури, які забезпечують життєдіяльність громади. Тож, завдячуючи міжнародному «Червоному хресту», ми вже маємо чимало технічних засобів, необхідних для цього. Матеріальна база підприємства покращилась у рази, що дозволяє сьогодні навіть за відсутності електроенергії забезпечити живлення на свердловинах за допомогою принаймні двох досить потужних генераторів. Тож, якщо ( Боже борони!) щось станеться, мешканців громади буде забезпечено якісною питною водою.Плюс до цього отримано декілька кілометрів труб, запірну арматуру, насоси, двигуни, багато розхідних матеріалів, які й досі поступово (за списком) надходять.
— Ми вже писали про те, що й міста-побратими Балти з дружніх країн не залишились осторонь.
— Так. Від наших партнерів з міст-побратимів ми також отримали техніку, яка, в основному, була передана нашим хлопцям на фронт.
— Куди саме?
— Ми розуміли,що безпека нашого регіону залежить від успіхів Збройних Сил на півдні України. Адже херсонський та миколаївський напрямки – це, по суті, наш форпост. Тому ми намагалися в першу чергу відправляти допомогу туди. Також підтримували наших й на Сході. З автомобілів та спецтехніки, отриманих від міст-побратимів Польщі, в громаді ми залишили медичний реанімобіль (передали на баланс багатопрофільній лікарні). На балансі комунального підприємства «Балта – благоустрій» є дві пожежні машини. Одна – подарунок від поляків, друга – від громадської організації з Чернівців, також одержана з Польщі. Обидва автомобілі – у доброму стані, можна виїжджати на гасіння пожеж (ми їх вже й випробували!). Це відчутна підмога Балтському підрозділу ДСНС.
— Завершення об’єктів, яке залежить від капітальних видатків, відкладено на невизначений термін? Маю на увазі, зокрема, будівництво школи №3-колегіуму.
— Так. Бюджетний ресурс обмежений. Про це краще можуть розповісти наші фінансисти. Але й так зрозуміло, що на період воєнного стану видатки передбачено тільки на захищені статті бюджету (енергоносії, заробітна плата). Підрядник готовий працювати, але видатки на ці цілі не проходять.Внаслідок цього будівництво школи заморожене, як і завершення робіт з реконструкції будівлі ЦНАПу, яку не завершено майже на відсотків 30 через відсутність фінансування. Намагаємось підтримувати стан території громади, щоб було більш-менш комфортно для наших мешканців, з мінімальними затратами.
— Але й за таких умов привели в належний вигляд дитячі майданчики.
— Знову ж таки, з мінімальними затратами, накопиченими ще до початку війни. Виходячи з можливостей фінансових і фізичних намагаємось все підтримувати в належному порядку, в тому числі й дитячі та спортивні майданчики. По суті – просто «поприбирали в хаті». Адже будь-яка господарка, яка весь час підтримує порядок у домі, раз на певний період робить генеральне прибирання. От у нас це було генеральне прибирання. І, зауважу, ніхто в громаду не мав приїхати. Бо у нас чомусь думають: якщо прибирають, то обов’язково перед візитом якоїсь поважної особи. Просто після зими, перед початком весняно-літнього періоду ми завжди за традицією до 1 червня наводимо порядок на всіх спортивних і дитячих майданчиках, у парках та скверах. Поточний рік – не виняток, просто витрати значно менші.
— На невизначений термін відкладено й ремонт доріг…
— На сьогоднішній день, принаймні в умовах війни, на території громади навряд чи будуть проводитись якісь капітальні чи поточні ремонти дорожнього покриття.Якщо ми говоримо про дорогу регіонального значення Р-33, яка багатьох цікавить, то в Службі автошляхів є відповідний проєкт, який цього року мав бути реалізованим. Якби не війна. Капітальний ремонт (а фактично – нове будівництво) ділянки автошляху від Балти у напрямку Вінниці, мав розпочатися з настанням сприятливих погодних умов. Це було б продовженням побудованої ділянки «Подільськ – Балта». Але в період воєнного стану, думаю, навряд чи буде фінансування цих робіт. В першу чергу державою виділяються кошти на капітальні видатки для тих районів, які постраждали від російської агресії.
— Міська рада також організувала волонтерські пункти зі збору гуманітарної допомоги.
— З початку війни кожен із заступників міського голови відповідає за конкретні напрямки, пов’язані з воєнними діями на території країни. Хтось займається гуманітарною допомогою на місцевому рівні, хтось – переселенцями із зони бойових дій в Балті (в тому числі – поселення, харчування), хтось – доставкою гуманітарної допомоги хлопцям на фронт. Для допомоги Збройним Силам України у нас було два види фінансового ресурсу. Один – це кошти місцевих бізнесменів, фермерів, котрі на своєму зібранні прийняли рішення допомагати нашим захисникам, передавати їм автомобілі, бронежилети, інші засоби захисту. Другий ресурс – це місцевий бюджет, з якого за програмою підтримки ЗСУ кошти перераховуються військовим частинам згідно з листами-заявками їх командирів, в основному на запчастини до автомобільної техніки, будівельні матеріали, потрібні для облаштування тих чи інших об’єктів військової інфраструктури.Суттєва фінансова допомога надавалася як з одного ресурсу, так із другого.І продовжує надаватися: листи від командирів військових частин щодо потреб надходять досі. Днями підготовлено для Збройних Сил України ще один автомобіль-позашляховик. Це перший автомобіль, переданий ще у перший тиждень війни. Він вже встиг «повоювати» – і ми його забрали, відремонтували і передамо назад.
— Хто ремонтує техніку?
— Про тих, хто конкретно цим займається, не можу сказати, але реально велику кількість техніки відремонтовано завдяки Василю Бутку – головному інженеру нашого комунального підприємства, який добре розуміється на ремонті техніки. Багато техніки ЗСУ відремонтовано й завдяки бізнесу. Всі фермери, підприємці, приватні та державні підприємства брали на себе одну-дві одиниці військової техніки, відремонтували і передали назад військовим частинам. Це було у перші тижні війни, коли Збройним Силам було вкрай важко: недостатньо сил, засобів, запчастин. Не була налагоджена логістика, невчасно доставлялися продукти харчування. Лише згодом ситуація більш-менш стабілізувалася. А на початку було дуже важливо допомогти військовим. І ми від усієї Балтської громади доставляли хлопцям на передову гуманітарні вантажі, куди входили не тільки засоби захисту, військова амуніція, а й продукти харчування. Я сам неодноразово супроводжував ці вантажі.Їздив в основному на херсонський напрямок, бачив, наскільки потрібною була така підтримка тилу, особливо у перший місяць війни.
— Потім допомагали мешканцям постраждалих районів… Воду на Миколаїв збирали всією громадою.
— Миколаїв, Баштанка Миколаївської області, Буча, Ірпінь…Здебільшого ми доставляли гуманітарні вантажі в Миколаївському та Херсонському напрямках (я вже пояснював чому). Адже Балтська громада є членом Всеукраїнської асоціації громад, тож комунікації між їх керівниками відбуваються постійно. Тому громадам, які опиняються в складних умовах, колеги намагаються в силу можливостей допомагати.
— В умовах війни зв’язок громад з військовими став ще міцнішим. Часто зустрічаєтесь?
— Звичайно, наші зустрічі з військовими є регулярними. Я не маю права коментувати все, що ми обговорюємо. Телефоном, зрозуміло, не все можна озвучувати, тому зустрічаємось досить часто з командирами військових частин, військовим комісаром. Ми співпрацюємо, виконуємо завдання, які вони перед нами ставлять.Головне у воєнний час – допомагати, сприяти всіма силами та засобами нашим Збройним Силам для пришвидшення перемоги над ворогом.
Бесідувала
Людмила ШЕЛИХ
About The Author
