ЛЕГКОВАЖНА ЄЛЬКА

ОСТАННІМ рейсом повертаюсь з відрядження.Біля мене єдине в салоні вільне місце. «От пощастило»,- подумала, зручно вмостившись.Аж ось на одній із зупинок автобус зупиняється , заходить чорнява жінка років 55-ти.


— У вас десяте місце,- повідомив їй водій.

— Ой, ледве встигла,- полегшено зітхнувши, промовила моя супутниця.

— Куди так поспішаєте?- цікавлюсь.

— Та додому, а в Одесі працюю швачкою.Змушена їздити, бо вдома за ту ж роботу копійки отримувала.Чоловік захворів, потрібні гроші на лікування.Ще й у сина проблеми.Ох і проблеми…

— Теж занедужав?

— Дякувати Богу, здоровий.Інша біда- дружина з трьома хлоп’ятами кинула й десь повіялася з коханцем.

— От-та- кої!- тільки й змогла я вигукнути від подиву.

— Егеж.Оце їду, наготую їжі , щоб хоч трохи легше було Сергійкові з малими справлятися.Та й батькові увага потрібна.У сина робота нелегка, бізнес.Довелося няню найняти, щоб хлопчиків з дитсадка та зі школи забирала , була з ними до повернення з роботи тата.А тоді вже він зі старшими уроки робить, купає, казки розповідає як вкладає спати , готує одяг на завтра.Молодець він у нас, толковий. Не кожен на таке здатний. Дітки його люблять, просто обожнюють.Оце тільки й щастя.Знайшов ту легковажну Єльку на свою голову…

— Вона ж йому діток подарувала,- кажу.

Жінка, яку, як виявилось, звуть Катериною, пильно глянула на мене , змахнула сльозу, що котилася по щоці.

— Авжеж , що подарувала, то подарувала.Аж двох!

— Ви наче сказали, що у них троє синочків…Чи то я така неуважна.

— Все ви правильно почули. Підкинула Сергієві ця зозуля двох своїх- Русланчика і Даню.Розвідну її він взяв.А Дмитрика прижили разом.

…СЕРГІЙ приїхав на таксі з Артемом та Іванкою на залізничний вокзал в Тернополі перед самим прибуттям потягу Львів- Одеса. Погуляв у друга – однокурсника на весіллі, щасливе молоде подружжя проводжало його додому.

— Ну, тепер твоя черга йти до РАГСу,- весело гомонів Артем.-Запросиш- обов’язково примчимо.

— Якщо ця красуня погодиться вийти за мене – так і бути, одружуся!- відповів йому в тон Сергій, милуючись стрункою чорнявою дівчиною, котра стояла поруч і поглядала в бік потягу, що повільно наближався .

І треба ж таке?! Вони їхали в одному купе!

— Раз ви надумали на мені одружитися, то давайте знайомитись,- промовила , всміхаючись , гарненька супутниця й простягла руку: «Єлена, мама називає Єлею або Йолкою.Тітка захворіла, то була у неї тиждень, підтримала морально й виконувала призначення лікаря. Я медик за фахом».

Вони розмовляли до пізньої ночі, аж поки не зайшла до купе літня пасажирка.

Оскільки Єлена працювала в Одесі в одній з лікарень, Сергій, буваючи в місті у справах, заходив до неї. Одного разу, у вихідний, запросила його Єля на день народження мами. «Мешкаємо ми неподалік, в Дачному, я зустріну тебе на трасі».

Сіла в машину й повідомила: «На тебе чекає сюрприз, вірніше, цілих два. Не боїшся?».

— Та наче не з лякливих.

Хвилин за п’ятнадцять були вже біля Єлениного дому.Їм назустріч вибігло двоє хлоп’яток- десь чотирьох і шести рочків.

— Мамусю, мамусю! Це хто? Наш татко?! Ура! Татко приїхав!

— Це – сюрпризи!- кинула на ходу Сергієві Єлена, ховаючи очі.А дітки обхопили його рученятами за ноги.

— Ого, які ми дужі!- вигукнув хлопець і, передавши Єлі пакунок з подарунком та квіти для іменинниці, взяв обох малюків на руки й пішов вслід за Єлею до будинку.

— Чого ж ти не попередила, що діток таких хороших маєш, я б хоч не з порожніми руками приїхав?

— Я боялася , що ти, коли дізнаєшся про це придане, відмовишся від мене…

— Дарма, я їх вже люблю!Ану поїхали , козаки, шукати, де тут у вас іграшки продаються!

СТАРИЙ холостяк Сергій (так він себе жартома називав, бо стукнуло вже 28 ) відразу всією душею прикипів до дітей. Одружившись на Єлені, всиновив їх і став для них найкращим батьком.За рік спільний синок народився.
Бізнес розвивався успішно. Родина у вихідні та на свята не сиділа вдома, де тільки не побували з дітьми! Єля після трьох років декретної відпустки влаштувалася медсестрою в районній лікарні. Сергій придбав для неї новеньку малолітражку, аби легше було коханій діставатися на роботу й додому.Та за кілька місяців відчув переміни в ставленні дружини до нього й синів.Раптом почали часто «вантажити» їй позачергові нічні зміни.Згодом виявилось, що то суща брехня.Просто закохалася шалено Єля в нового молодого лікаря.А одного разу склала тихо речі й зникла з ним на своєму автомобілі.

Якось зателефонувала Сергієві, попросила вибачення- і замовкла більш як на три місяці.Старші хлоп’ята спочатку запитували, коли повернеться мама, а потім перестали цікавитись нею. У них такий чудовий татко! Зате Дмитрик дуже сумував, часто плакав, чим рвав серце навпіл батькові.Сергій ледь не згорів від сорому, коли на новорічному ранку синок голосно попросив Діда Мороза повернути йому матусю.Той пообіцяв.Малюк приїхав з татом додому , бігав по всіх кімнатах , шукав маму.Врешті , обняв Сергія й сумно- сумно мовив: « А мені казала няня: попроси Діда Мороза, він допоможе. І що? Де моя мамуся?».

— Може, машина зламалася, почекай ще.Приїде, вона ж тебе любить,- заспокоював батько , лагідно пригорнувши до грудей Діму.

На РІЗДВО бабуся Катя наліпила з хлопчиками вареників, приготували разом кутю з горіхами, медом та родзинками, іншої смакоти.Сіли сім’єю вечеряти, а тут- дзвінок у двері.

— Піду відчиню, мабуть, колядники завітали,- підвелася бабця.

— Ні, я відчиню, це мама наша прийшла! Дід Мороз мені обіцяв! – на весь дім радісно кричав Дмитрик і побіг, випередивши Катерину.

Й справді, на порозі стояла Єлена.

— Підхопила синочка й немов остовпіла: «Пустите, мамо?»

— Ти що, в гості- чи як?

— Назавжди …

Таїсія КРИСЬКО.

Leave a Reply