М’ЯКІ ШЕДЕВРИ НАТАЛІЇ КРАВЧЕНКО

В’язані гачком іграшки  буквально оживають в руках майстрині Наталії Кравченко. Напевно, тому, що в кожну вона вкладає частинку своєї душі та  передає свій  настрій, в колекції не знайдеш двох однакових. Навіть виготовлені за однією схемою, з однакових ниток, вони всі різні. І язик не повертається назвати ці іграшки виробами, бо це справжні   витвори мистецтва. Для самої Наталії Кравченко кожна з них стає близькою істотою. Про це майстриня розповіла під  час нашої зустрічі на фестивалі «Фестини для родини», де вона представила  на виставку  свої м’які шедеври.

— Гачком в’яжу все життя — сама навчилася. Якось побачила в’язаного зайця і мені теж захотілось такого зробити. Зв’язала, сподобалось. Відтоді  не покидаю це заняття.

— Де берете схеми?

— Всі є в інтернеті, але не у безкоштовному доступі. Тут проводяться майстер-класи. Є багато марафонів онлайн. Схему ось на цього ведмедика   мені купив і подарував на день народження син. Я мріяла про нього. Загалом, якщо хочеш чомусь навчитися, потрібно купувати. Ніхто нічим безкоштовно не ділиться.

— А ви?

— У мене є учениця. І, незважаючи на те, що ми займаємось всього два місяці, вона вже добре в’яже маленькі іграшки. Ми з нею — на одній хвилі.

— Що відчуваєте, коли роботу виконано?

— Це таке відчуття… Я не просто задоволена, я — щаслива, я насолоджуюся цією іграшкою. Вона проводить зі мною кілька днів. Я їм — вона біля мене, дивлюся телевізор — вона поруч, йду на роботу і повертаюся теж з нею. Іграшка ці кілька днів живе зі мною моїм життям. А потім я в’яжу наступну.

— Чи є найулюбленіша, з якою загалом не хочеться розлучатися?

— У мене є дві іграшки, мої улюблені. Ведмедик  і конячка. Я їх нікому не показую.

— У чому їх особливість?

— Розумієте, іграшки,  навіть в’язані за однією схемою,  виходять різні. Ці  мені близькі енергетично. Приміром, мій мішка взяв участь у конкурсі іграшок і виграв майстер-клас.

— Дивлюся, ваші ведмеді  й  справді різні. У них вираз обличчя відрізняється. Ось цей, здається, сумний. Чому так?

— Не знаю. Може, тому, що їм передається мій настрій, енергетика. Цей мішка, наче й сумний, але дуже фотогенічний. На фото дуже гарний: наче дивиться і посміхається тобі.

— І ця ягничка така красуня…

— Так, вона класна! Ось,  бачите, коли спекотно, може роздягатися і залишиться в труселях. Її кедики – ручна робота дівчини зі Львова. 

— Ви в’яжете  іграшки на замовлення?

— Кожна іграшка обирає собі господаря сама. Я це вже знаю. Буває, замовлять іграшку, приходять і забирають зовсім іншу, ту, на яку відгукується серце. Буває, іграшка, на мій погляд,  виходить невдалою. Засмучуюсь: стільки днів на неї витратила! Кладу її подалі — за всіма іншими виробами. Приходить дівчина, каже: «Мені подобаються всі ваші іграшки, але он той заєць – це щось неймовірне! Я хочу саме його». І бере іграшку, яку я вважала невдалою.

— Чи багато  часу витрачаєте на в’язання однієї іграшки?

— На мішку чи лялечку — три дні. Хтось може подумати: а що там робити? Але лялечка, скажімо, вся — на шарнірах. Вони такі дрібненькі. Подивіться: ручки, ніжки, голівка – все рухається.

— А й справді! За цими іграшками має бути якийсь особливий догляд?

— Так. Це – ручна робота, тому їх не можна прати у машинці, тільки вручну. У кожну вкладено чимало праці, дорогих матеріалів. Для роботи потрібна італійська нитка. Ось на мішку йде два моточки. Ці іграшки для того, аби ними просто милуватися. Є іграшки для гри, є для естетичної насолоди.  Посадиш поруч і вони піднімають настрій.

Розмову вела

Людмила ШЕЛИХ

Leave a Reply