Коли бачу розкішні весільні кортежі – душа завмирає. А подумки кажу молодим вслід: «Щасти вам!». Бо за статистикою так багато розлучень.Та що там статистика! Озирнімось навколо…
ІСТОРІЯ ПЕРША. Валентина і Андрій – однокласники. Він – відмінник навчання, вона перебивалася з трійок на четвірки. Зате вродою Валю Бог не обидив.Тож залицяльників не бракувало. Але ні з ким чомусь довго не дружила.Все поглядала в бік Андрія, який на неї не звертав уваги.
Закінчивши школу, юнак вступив на історичний факультет університету і успішно його закінчив. На запрошення директора рідної школи повернувся з червоним дипломом додому і викладав історію. Діти від молодого вчителя були в захваті. Історія стала для багатьох улюбленим предметом.У вихідні та під час канікул Андрій Петрович ходив і їздив з вихованцями на екскурсії по історичних місцях району та країни.
Одного разу в потязі Львів- Одеса й зустрівся Андрій з Валентиною, яка працювала провідницею.
— Андрюшо, Лавров, невже це ти?! – вигукнула раптом струнка залізничниця і кинулася до нього з обіймами.
— Стривай, Фесенко, дай на тебе подивитися.О-о, тобі пасує форма!
— Мені й такий кавалер, як ти, Лавров, підходить.Чи, може, встиг одружитися?
— Та ні, все ніколи…
— Тоді посилай сватів, поки я згодна!
Якщо раніше Валентина рідко навідувалася до своїх батьків, то тепер приїздила мало не щотижня.Й таки довела Андрія Лаврова до РАГСу.До весілля, розрахувавшись з роботи на залізниці, закінчила курси з манікюру.
З доброю, інтелігентною свекрухою невістка й не намагалася налагодити дружні стосунки. Як завагітніла – почала скаржитися, що чоловікова матір псує їй нерви. Андрій пробував їх помирити – нічого не виходило.Валентина поставила умову, аби свекруха перейшла жити в літню кухню, а їм з майбутньою дитиною віддала будинок.Син знайшов компроміс: взяв кредит у банку, найняв будівельну бригаду, яка швидко перетворила сіреньку двокімнатну будівлю кухні на симпатичний котеджик з усіма зручностями. Купив меблі та на день народження вручив матусі ключі від оновленої оселі.
Й ще дві важливі події сталися в житті Андрія Лаврова.Дружина народила сина Руслана, а райвідділ освіти призначив його директором школи.Так зажадав, йдучи на заслужений відпочинок, його наставник Іван Іларіонович. «Хочу, — сказав, — передати заклад в надійні руки».
Валентина не зраділа призначенню чоловіка, відверто заздрила йому і часто дорікала: «Посада висока, а грошей — кіт наплакав.Ще й той пекельний кредит за літню кухню погашаєш. Набридло! З таким чоловіком доведеться самій братися за роботу».
— Та все у нас нормально з фінансами, Валюшо.Віддам кредит- ще краще буде.
— Свободи дій твоїй провідниці не вистачає, погуляти хочеться, — з сумом промовила мати. — Я ж все бачу, Андрюшо.Дитину груддю й дня не годувала, мені віддала.Ти в школі- вона дому не тримається.Добре, що зайнялась манікюром, то тепер клієнток обслуговує.
…Русланчикові два рочки виповнилось.Дуже татуся любить, чекає з роботи, а до мами геть байдужий.Вона за день буває й на руки малого не візьме.Зайнята.Заробляє кошти для родини.Хоча й копійки не витратила ні на продукти, ні на одяг дитині. « Я сюрприз готую», — якось сказала чоловікові.
Одного дня викликала таксі, завантажила валізи з речами та дитячий візок, забрала у свекрухи сина й поїхала до своїх батьків.
— Це і є твій сюрприз?- запитав Андрій, зателефонувавши дружині.
Валентина весело відповіла:
— Набрид ти мені, Лавров, разом зі своєю школою!
— А ще недавно в коханні клялася…
— І що з того? Все минулося.Ти ж неспроможний навіть сім’ю забезпечити. Я свою тисячу за день маю — спокійно без тебе проживу.
— А син?
— Що син? Поплаче та й забуде… Па-па, директоре!
ІСТОРІЯ ДРУГА. Зала ресторану ледь вмістила гостей Ілони та Олександра.Весілля співало й танцювало, лунали тости, вигуки «Гірко!».Мар’яна, мама жениха, у гарній, бузкового кольору сукні, всміхалася, а на душі було так важко, що просто несила стримати сльози.
— Не пара Ілона нашому синові, не буде в них пуття.Ось побачиш, чує моє серце, — прошепотіла на вухо чоловікові.
— Не клич біди, сама прийде, — пожартував Сергій.
Вагітність нареченої важко було приховати, та вона не соромилася спустошувати келихи з шампанським.
— Хай потерпить синуля, не кожного дня мама заміж виходить, — відповіла на зауваження Сашка.
Та за три місяці народилася донька.Саме в день народження Олександра.Він був присутній на пологах.Наступного дня на радощах подарував дружині смартфона, про який вона мріяла.
І розпочалися нелегкі будні.Молода мама відмовилася годувати немовля груддю, купувала замінники материнського молока.У доньки болів від нього животик, мучили коліки.Олександр вночі носив крихітку на руках, а вранці біг на роботу.Маленькій стало легше, коли, нарешті, знайшли належну суміш.
Тоді Ілона й запропонувала чоловікові піти в армію за контрактом.Мовляв, зарплата у нього мала, а в контрактника Артема, їхнього кума, значно зросли доходи, кума Олька забула про безгрошів’я.
До одруження Олександр вже два роки служив на Сході, добре знає, що таке війна.Його запрошували оформитися за контрактом, але відкладав, бо донечка мала, дружині потрібна поміч.А виявилось- гроші треба.
Минуло два місяці.Олександр- на військових навчаннях.Біжить, за спиною- важкий рюкзак.Раптом телефонує Ілона.
— Що трапилось, кохана?- запитав стривожено.
— Сашко, я оце була в гадалки.Знаєш, що вона сказала?
— Ні!
— Що я достойна кращого чоловіка, ніж ти.
— Дякую за цінну інформацію, — відрубав.
…Ілона за два дні знала про його приїзд з відрядження.
— Може, нагодуєш?- запитав Олександр, погравшись з донечкою.
— Ми з малою пообідали у моєї мами.Там на кухні є картопля, хочеш- підсмаж собі.
Взяв втомлений далекою дорогою Саша рюкзак і поїхав до своїх батьків.
* * *
У цих історій немає кінця.Попереду у молодих пар ціле життя.Яким воно буде? Як бачимо, багато залежить від жінок.Пожили, що називається, від Маланки до Старого нового року, а вже розлюбили.Точно знаю, що і Валентина, і Ілона невдовзі схаменулися, почали протоптувати нову стежку до сердець своїх чоловіків…
Таїсія КРИСЬКО.
About The Author
