Народна пісня – джерело життя

Саме так вважає кожен учасник самодіяльного народного козацького хору «Будьмо». Ось уже вісімнадцять років поспіль лунають у його виконанні українські народні, козацькі, стрілецькі пісні, пісні українських композиторів зі сцен сільських клубів, будинків культури, на різних фестивалях, а взамін хористи отримують вдячність за те, що пісня полонила людські серця,принесла радість, приємні переживання.

Видатний письменник, драматург Микола Гоголь стверджував, що «Народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці – народний літопис, живий, яскравий, сповнений барв істини, який розкриває все життя народу». Мабуть , так глибоко запали в душі цих людей, що мають поважний вік, пісні матерів, земляків, які вони вбирали в себе ще з самого дитинства. Сьогоднішня їх праця в хорі – зберегти, передати молодому поколінню ці надбання наших людей, щоб не замулилися джерела багатовікової народної культури.

Я часто дивлюсь на обличчя цих людей і думаю, скільки людське серце має любові… Заспівала Марія Іванівна Діхтяр з Любов’ю Олексіївною Зінченко – і потекла неспокійна річка людської поезії, і завирувало кохання між молодими людьми. Їх можна слухати годинами і не виснажиться їхня пам’ять. Це можна сказати про кожного учасника хору: Надію Гальчинську і Ганну Думік, Катерину Працько і Галину Шендерук, Таїсію Крисько і Зінаїду Скрипник, Аллу Косогорову і Галину Вербецьку. А скільки пісень виконала Зінаїда Передерко за свій вік, скільки дітей із захопленням слухали пісні у її виконанні. Кожен учасник хору – це насамперед людина, закохана в цей витвір українського народу, який називають «народна пісня».

Та ось зазвучали чоловічі партії і став хор вагомішим, фундаментальнішим. Це співають Борис Євтодій та Георгій Чірко, Василь Назаренко та Олег Нечипорук.

Зазвучали акорди баяна- і полетіла до людських сердець мамина журба, яка ще й досі виглядає свого сина з війни. І навертаються сльози у слухачів, бо горе в нас і сьогодні. Та на зміну зринула весела пісня «Оженився я в Петрівку», зал ожив, люди посміхаються. Дуже прискіпливо підбирається репертуар для хору його керівником Василем Віхренком. Саме завдячуючи його роботі як керівника, хор неодноразово нагороджувався дипломами, грамотами на різних фестивалях, конкурсах, колектив носить звання «народний».

Історія хору за вісімнадцять літ: 50 учасників, понад 520 концертів та народних свят, понад сто пісень в репертуарі. І ще одна особливість – хористи пам’ятають тих, хто пішов у потойбічний світ. Серед них Петро Сапожник , Тетяна Шитико, Володимир Паляниця, Григорій Діхтяр. Ми вдячні Анатолію Воробйову, Наталії Тітарчук за плідну роботу з хором, всім учасникам, які писали історію колективу.

«Будьмо» поставив перед собою завдання пропагувати народну пісню, щоб не сталося так, як сказала Ліна Костенко: «Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати».

Петро Ткач,учасник хору «Будьмо».

Leave a Reply