Важко описати словами, та й фото і відео не передадуть побаченого. Це як якийсь апокаліптичний сон. Вітер завиває у вибитих вікнах, а ті уламки, які ще залишилися в рамах, чіпляючись один за одного, видають страшні звуки.
Фіранки від вітру вискакують з вікон як примари, скрегіт листів металу, що відірвалися, на дахах і скрип битого скла під ногами…
Людей майже немає. Таким я побачив сьогодні центр рідного міста. Але найбільше вразило, що серед цієї розрухи на храмі розвивався наш синьо-жовтий прапор. Це як якийсь знак, знамення, що все буде Україна, що ми переможемо і все відбудуємо. Слава захисникам України! Слава Україні!
Володимир ТАРАСЕНКО, 29 березня.
About The Author
