Пройдемось вулицями історичної пам’яті. УВАРОВА— СОБОРНА: РОЗІБРАНИЙ ХРАМ ТА «ХИТРИЙ БАЗАРЧИК»

Будинок священослужителів собору Різдва Пресвятої Богородиці з ознаками храмової приналежності

ПЕРЕХОДИМО на вулицю Уварова і разом з краєзнавцем Олександром Таскіним починаємо екскурсію з будинків, розташованих на пагорбі нижче костьолу св. Станіслава та нового спортивного комплексу. На них  люди звертають увагу хіба тому, що поруч з сучасним красенем вид обшарпаних стін не залишає байдужим нікого. Один побудований «літерою Г» —  з внутрішнім двориком. Його фасад зберігає сліди храмової приналежності. За словами краєзнавця, тут майже двісті років тому жили священослужителі собору, закладеного у 1803 році нижче костелу св. Станіслава на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Соборний комплекс з дзвіницею та будинками
священослужителів. На задньому плані – будинок Масонжника

Будували храм протоієрей та перший настоятель Товстицький і церковний староста Іван Томпофольський. Собор  освятили  у 1816 році. Будівля була хрестоподібна з одним куполом. До 1830 року дзвіниця при церкві була дерев’яна, потім спорудили  кам’яну з 8 дзвонами, найбільший з яких важив 65 пудів (1064 кг). При соборі з 1880 року діяла церковно—приходська школа.

Останній священик храму Іван Васильович Родзяновський ініціював будівництво нового собору (Свято-Успенського —  по вул. Ломоносова), бо старий був невеликий та мав тріщини.

—  У 1930-му році старий храм  зруйнували. До цього  залучили  студентів будівельного технікуму,  —  розповів Олександр Таскін. —  Про це я дізнався від  Івана Григоровича Мацієвського, який сам на той час був студентом технікуму.

Сучасність. Залишки соборного комплексу

Але стати будівельником йому не судилося: коли заклад перевели з Балти в Немирів, він не захотів переїжджати і довчився в педагогічному закладі. Потім багато років пропрацював учителем історії в Пасицелівській школі. І ще – вчитель фізики міської школи №1 Леонід Кузьмич Блохін розповідав, що у підвальному приміщенні старого собору були поховані шановані мешканці міста. Про це він ще малим дізнався від дорослих.

 

Хрест, встановлений на місці старого собору

 

Позаду костьолу теж збереглися будівлі, де жило кілька священиків (в тому числі й ті, які доживали вже свого віку). Тепер це звичайні житлові будинки, що вже не мають початкового вигляду.

—  Василь Михальчевський, який там мешкав, розповідав мені, що під будинками було облаштовано підземні ходи до храму. Тож служителі костелу могли підземеллям дістатися до храму і повернутися назад. Так було безпечніше у ті смутні часи, —  пояснив Таскін.

 

«Кривий» будинок по Уварова,19 (див. покрівлю праворуч)

Ще одна будівля – двоповерхова – по вул. Уварова, 19,  цікава не тільки оригінальним фасадом,  викладеним червоною цеглою, а й «кривизною»  стіни з аркою, що веде в «одеський дворик». Напевно через це будинок дістав назву «кривий».

 

 

 

—  Ця понад столітня дореволюційна будівля належала єврейському купцеві  Янкелю Хаїмовичу Месонжнику. Він торгував хлібобулочними виробами та тримав шинок, –  уточнив мій співрозмовник. – З розповідей балтських старожилів  я дізнався, що згодом тут відкрили  РАГС, потім – НКВД.

Ніна Тихонівна Задорожнюк (почесна громадянка Балти), яка мешкала  в цьому будинку, розповідала мені, що під ним був підземний хід, який НКВДисти обстежували, намагаючись дізнатись,  куди він веде: чи то до зруйнованого собору, чи то до костелу тощо. Потім цей дім віддали людям під квартири.

 

Будівля колишньої електростанцїї, тепер – склад

Йдемо вниз. Привертає  увагу  фасад будівлі, схованої у невеличкому прохідному дворі. Тут колись була електростанція.

 

—  Пам’ятаю (я ще до школи ходив) дорослі розповідали, що там було встановлено генератор з підводного човна, який  виробляв напругу постійної величини. Вже пізніше міську електромережу підключили до гідроелектростанції, подали перемінний струм.

Будівлю електростанції ще до революції побудував  заможний балтський єврей Шая-Іос Шмулевич Берладир. Таким чином він забезпечив центральні вулиці Балти з чималою інфраструктурою струмом. Це було повітове місто з готелями високого класу, такими, як «Петербург», «Пасаж», «Берлін» тощо. Центр мав добре освітлюватися.

Початок вулиці Уварова: злиття двох доріг. Ліворуч парні номери, праворуч – непарні. Продовження розвилки вгору непомітно переходить у вулиці Ярославського та Тургенєва

Вулиця Уварова, як і вся Балта,  ділилася на польську та турецьку  сторони. За словами Олександра Таскіна, її частина, яка починалась від собору Різдва Пресвятої Богородиці та завершувалась біля містка через річку Кодиму (кордон), називалась на той час Соборною.

—  Кілька років тому художник з Києва, що приїздив до Балти на пленер, щиро здивувався, побачивши будівлю колишнього готелю «Петербург». Сказав: «Боже, який цікавий орнамент, такого ніде не бачив».  Хочеться, щоб ми розуміли це, не знищували те, що подаровано місту балтянами, які творили таку красу за власний кошт, – каже краєзнавець.

На місці сучасного балтського ринку в 1800-ті був маленький, його називали «хитрий базарчик».  Великий ринок працював тільки у вихідні,  «хитрий» – постійно… 

«Польсько-турецький кордон» XVIII ст. по вулиці Уварова ми перетнемо у наступному номері «ВІ». І це вже буде інша історія.

Уважно слухала розповідь  Олександра ТАСКІНА 

Людмила ШЕЛИХ

Знімок собору надав директор історичного музею Петро ТКАЧ

Leave a Reply