У Балтському історичному музеї відбулася подія вагомого суспільного значення. Тут, у виставковій залі, що квітувала розмаїттям хусткових експозицій, відбулось свято, яке поєднало День соборності України та заключний етап виставки «Берегине моя, українська хустко!». Перше — має політичне та історичне значення, друге — є невід’ємною частиною української національної спадщини. А разом вони є свідченням національної ідентичності українців.
Шляхом здобуття соборності з часів Київської Русі і до нашого часу повів присутніх історик Анатолій Лєкар, який акцентував на тому, що єдність країни базується на нашій історичній спадщині. Перед нами постала і Козацька автономія, і визвольні рухи 1917-1921 років, апогеєм яких стала злука УНР і ЗУНР в 1919 році, і проголошення Акту злуки у 1990-х роках, і «живий ланцюг злуки», і сьогодення України, що вимагає захисту своїх державницьких здобутків…
Заступник Балтського міського голови Тетяна Холіч, вітаючи з Днем соборності, зокрема, наголосила на необхідності добре знати і пам’ятати історію, без якої не було б сьогоднішньої України.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять українських захисників, героїв, котрі полягли у російсько-українській війні, захищаючи свободу і цілісність нашої держави.
Свято соборності вдало доповнилось символом української спадщини, реліквією, що передавалась з покоління в покоління, – українською хусткою. Ведучі святкового заходу Таїсія Крисько і Петро Ткач розповіли про роль хустки в українських традиціях і культурі, про її застосування під час різноманітних народних звичаїв. Це і проводи в армію, і сватання, і весілля, і народження, це святкові хустки і буденні, великі і малі, квітчасті й з орнаментом, шерстяні й шовкові…
Хустки настільки прекрасні, що мимоволі радієш, що вони несміло, але наполегливо входять в сучасну моду. А музейні працівники зуміли систематизувати те, з чого колись складався світ наших бабусь і що невблаганно зникало з нашого життя. Вони зібрали і поклали до скрині цей скарб, аби врятувати його і повернути в дім кожного українця.
Історія хустки мережилася виступом вихованки Зразкового хореографічного колективу «Балтська зірочка» Антоніни Березовської, піснями у виконанні Балтського народного самодіяльного козацького хору «Будьмо», лягала на душу щемом за чимось забутим і таким рідним.
Вінцем свята стала традиційна українська здравиця «Многая літа», яку, разом з хором, співали, стоячи, всі учасники заходу. Під час такого спільного співу дійсно з’являється відчуття єдиної родини, єдиної країни. Тож по завершенні свята вийшли окриленими і сповненими вірою у відродження генетичних скарбів нашого народу, у «живий ланцюг злуки», у соборність.
Любов КУЗЬМЕНКО
About The Author
