ПІСНЯ ДЛЯ Альони федорової

Тринадцятого листопада (Всесвітній День доброти) у Ютюбі подивилась кліп, знятий з участю 26-річної Альони Федорової з Подільська. Була вражена голосом дівчини, вона й справді особлива. Перебуваючи з народження у ліжку, виношує світлі мрії. У Альонитяжкий діагноз — спинальнааміотрофія. Такою вона народилась. Батько (другий чоловік матері) відразу пішов з сім’ї, тож і прізвища у Альони не його. Усі роки догляд за донькою здійснює мама. Доки був удома старший брат Олександр, вона перебувала під його невсипною опікою.
Альона — героїня одного з випусків програми «Говорить Україна» (канал «Україна») з ведучим Олексієм Сухановим. Вона повідала, що виходити з депресії їй допомагає музика, а найзаповітніша її мрія — стати співачкою. Лідера групи «Скай» Олега Собчука зачепила за живеця історія, і він подарував дівчині пісню, яку написав сам. Композиція передає весь біль таких же хворих людей, як героїня шоу. Режисер Олексій Єсаков зняв соціальний кліп на цю пісню з Альоною у головній ролі. У музичному відео дівчина грає саму себе, прикуту до ліжка, але й ту, яка мріє бігати в парку з друзями, танцювати і прогулюватись з коханим.

— Мені приємно, що моя музика може допомогти. Коли я дізнався, що моя пісня підходить до кліпаАльони, дуже розхвилювався, — зізнається Олег Собчук.

На цьому сюрпризи від ток-шоу «Говорить Україна» не закінчились. В студії Альона познайомилась з фіналісткою Євробачення Альошею і виконала разом з нею свою улюблену пісню «Сніг».
З комп’ютером дівчина на «ти», хоч у неї на одній руці діючих усього три пальці. Але це не завадило їй знаходити співбесідників у соціальних мережах. Одного разу завдяки тому, що є така послуга як переклад тексту, познайомилась з підприємцем з США (штат Огайо) на ім’я Роберт. Чоловік був вражений станом здоров’я українки й вирішив дізнатись, чи можна поліпшити її стан, якщо вдатись до хірургічного втручання. В одній із зарубіжних клінік, ретельно вивчивши рентгенівські знімки, численні аналізи, підтвердили, що готові прийняти Альону на лікування й гарантують, що вона зможе сидіти. Для дівчини, яка усі роки провела лежачи, це неабиякий прогрес та успіх. Заокеанський благодійник готовий проплатити лікування, однак подільчанка не поспішає.Уцій клініці вже прооперували її ровесницю з таким же діагнозом, тож вона хоче впевнитись, що хірургічне втручання буде ефективним для неї.

У своїх листах американцю Роберту дівчина багато розповідала про свого брата ОлександраПочтарюка, який з дитинства опікувався нею. Він проживає з сім’єю в Одесі, працював донедавна керівником підрозділу в одній з пожежних частин міста. Під час бунту в одеській тюрмі на тривожний виклик прибув туди за кермом пожежної машини. Він протаранив ворота й відразу ж потрапив до рук засуджених, які його побили так, що півроку перебував у лікарні, а нині вийшов на пенсію з інвалідності.

До цих подій Роберт сподівався, що брат і надалі може опікуватись сестрою, возити її до міста, щоб могла змінювати обстановку. Оскільки у Олександра не було власного житла, він мешкав у гуртожитку, благодійник придбав в обласному центрі квартиру, оформив на Альону та її брата у рівних частинах.
Не кожному зрозумілий такий прояв щедрості, як і те, чому хворих дітей здебільшого прагнуть взяти на виховання люди з-за кордону. Може, через те, що ми ще не до кінця усвідомили, як воно — бути насправді добрими?!

У пресі часто можна прочитати публікації, у яких мовиться про заможних громадян з-за кордону, які знаходили, користуючись різними джерелами пошуків, обділених долею людей у різних кінцях світу й надавали їм допомогу — купували продукти, холодильники, одяг і т. д., часто це робили особисто, аби переконатися, що їх не ошукують аферисти. Роберт у цьому плані також не виняток, вирішив відвідати в Україні Альону та Олександра.
Прибув літаком разом зі своїм племінником і був дуже здивований, що родина Олександра (на знімку) зустрічала його хлібом-сіллю в аеропорту.

Ночували гості в готелі, однак приймали і частували їх у Олександра. Дуже вподобали американці український борщ і, вже повернувшись до себе додому, телефонували й перепитували, як готувати цю страву. Побували і в Подільську, були неприємно вражені автошляхами. Побачивши, у якому стані дівчина, 69-річний Роберт не стримував сліз. І постійно вибачався, що до кінця не вірив, наскільки тяжка її хвороба. Одну ніч він повністю просидів біля її ліжка.

Аби брат міг привозити частіше Альону до Одеси, придбав на його ім’я спеціальний автомобіль. Невдовзі Олександр поїде до американського друга в США, пройде лікування, адже наслідки побоїв даються взнаки, пенсію йому призначили недарма. Та благодійник не забув наголосити Олександрові, що усе це він робить заради Альони.

Треба додати, що Роберт ніколи не був одружений, у нього є три брати і сестра, племінники, а ще — щире і відкрите серце. Коли людина досягає поважного віку, вона все частіше замислюється, як прожила на цьому світі, які добрі вчинки зробила, кому допомогла вижити у цьому складному світі. Отримувати від цього задоволення може далеко не кожен. Варто, однак, поставити себе, бодай в уяві, на місце людей з обмеженими можливостями. На моє глибоке переконання, сумління може прокинутись у кожного третього. Ми дійдемо до цього, бо маємо конкретні приклади, як можна і треба діяти, щоб підтримати інвалідів, які, до речі, не опускають рук, навіть незважаючи на невиліковність своєї хвороби.
* * *
P.S. 19 листопада Альоні виповнилось 26 років. Цього дня вона перебувала у брата в Одесі. Дуже зраділа сюрпризові від вже відомого нам благодійника — кур’єр доставив їй квіти і подарунок.А на Різдвяні свята Роберт обіцяв приїхати в гості.

Анастасія ОЛІЙНИК.

Leave a Reply