– Сергію Сергійовичу, наша розмова відбувається напередодні Дня міста – першого в об’єднаній громаді, але не першого за вашого керівництва міськрадою. Є різниця, окрім тієї, що відновлено історичну справедливість і святкується тепер 490-та річниця з дня народження Балти?
– Ми цінуємо традиції, історичне минуле, але хочемо так обережно підійти до того, щоб День міста став ще й Днем громади. Зазначу, що кожне село теж відзначає свій день, але має бути й наше спільне свято. До того ж фактично до святкування Дня міста ми залучаємо всю громаду.
– Чогось нового очікувати?
– Новим буде сам формат проведення свята. Ми не робитимемо так, як раніше, – рік у рік, бо традиційно склалося.
– Ви проти дотримання традицій під час святкування?
– Я проти проведення примітивних виставок та ярмарок сільгосппродукції лише заради піару, які нікому не потрібні, які віддають совдепією. Має бути новий підхід, запровадження нових традицій. Головне – робимо все з любов’ю і для людей.
– Кажуть, відповідальність все ускладнює в житті. А ви не побоялись попри все взяти на себе відповідальність за об’єднання 18 населених пунктів з усіма їх проблемами в одну громаду?
– Після об’єднання на систему управління витрачається 8 відсотків від всього бюджету громади при тому, що до об’єднання на утримання апарату витрачалось від 80 до 95 відсотків, в місті – близько 50. Сьогодні за рахунок концентрації ресурсів та можливостей ми значно скоротили ці витрати. Для порівняння: європейська норма – 13 відсотків на управління, у нас – 8,2. Це погано?! Коли розумієш, що можеш йти проти течії, знаючи, заради чого і з ким, то це варто робити.
– Задля покращення?
– Задля розвитку, заради позитивних змін. Все інше – це гарно збережене минуле, досвід і проблеми, які доводиться вирішувати на своєму життєвому шляху, створюючи щось нове.
– Прагнення до подолання труднощів у вас ще зі шкільного життя, коли були скаутом, робили екстремальні речі?
– В палатках жили, через річки переправлялися, по горах лазили… Так! Принцип командності був зароджений ще там… і принцип віри в те, що поруч є надійне плече. Але таку команду потрібно формувати всім її учасникам. Якщо її формує тільки капітан, це -ілюзія. Кожен член команди повинен відігравати свою важливу роль. І тоді ти відчуваєш, що ти йдеш по життю з тими, хто знає, вміє і хоче робити, а не чекає того, як буде керувати всіма капітан команди. Ми будуємо не вертикаль, а горизонталь влади.
– Коли кожен на своєму місці – лідер?
– Так, але кожен повинен добре знати свою роль у загальному процесі, розуміти суть та перспективи реформування, бути готовим не тільки до кардинальних змін у сфері суспільних відносин, а й самому запроваджувати ці зміни.
– Коли ви починали справу об’єднання в громаду, тоді ще не дуже чітко було визначено, що чекає попереду? Який шлях для себе вималювали?
– Ми йшли дорогою «по зірках» крізь терни. Тільки йти треба туди, де сходить сонце. Ми ще в тернах, але чагарники все рідше і рідше, бо вже відповідні закони приймаються. Головне-люди вірять в те, що робимо, і бачать, що позаду ми щось залишаємо: ремонти будівель, покращення матеріальної бази, системні зміни у діяльності закладів культури, охорони здоров’я, освіти. Чим далі йдемо, тим більше людей стає поруч.
– Де те місце, куди маєте встановити прапор перемоги?
– Такого місця не буде ніколи: земля немає ні початку, ні кінця. Досягнувши однієї мети, слід ставити перед собою іншу. Досконалості немає меж. Все, що людьми не прийнято, не прижилося, треба відкидати, шукати нові форми, моделі, засоби, механізми (як завгодно назвіть!)… Але тільки всім разом.
– Депутатський корпус, який приймав рішення про об’єднання, вам просто повірив?
– Це був історичний депутатський корпус, який не грав у популізм, не слухав партійних босів. Вперше за роки незалежності країни нам вдалося змінити систему управління в нашому місті. Депутати (міські і сільські – в сільрадах, які об’єдналися) дали старт зовсім іншим процесам.
– Що для вас децентралізація тепер, коли Балтська громада йде в авангарді реформи?
– Це результат віри людей, бажання подальших змін і формування нової ефективної моделі управління не тільки громадою, а й країною в цілому. Але, йдучи попереду, ми отримали не тільки нові можливості, а й зіштовхнулися з неготовністю законодавчої бази до таких змін. Є й позитив у цьому: механізму повернення назад немає.
– Це радує?
– Це не дає іншого вибору, як іти вперед. Якщо не зможеш, мусиш піти, поступитися місцем тим, хто зможе.
– Ризики виявилися незначними порівняно з тим, що отримала громада в результаті об’єднання, в тому числі – значну фінансову підтримку з боку держави. Чи є відчуття ейфорії від отриманого?
– Ні. Ми знаємо, що завтра доведеться жити в інших умовах, розраховувати на власні ресурси. Тому сьогодні закладаємо основу того, що завтра нам дозволить економити кошти. Скажімо, на утриманні соціальних об’єктів: капітально ремонтуємо приміщення, замінюємо вікна, робимо теплоізоляцію фасадів тощо. Як свого часу ми зробили, замінивши котли у дитячих садках, що дозволило згодом зекономити сотні тисяч гривень на дровах, газові.
Ми виконуємо те, що обіцяли людям. Зміцнюємо матеріальну базу закладів медицини, освіти, культури, закладаючи основу для покращення якості наданих послуг; закуповуємо нову техніку для комунального підприємства; ремонтуємо три базові дороги, аби розвантажити транспортні навантаження головних вулиць міста… Маємо вже позитивний та негативний досвід у вирішенні цих проблем протягом минулих дев’яти місяців. Але наступного року готові за рахунок коштів з місцевого бюджету вирішувати місцеві проблеми, утримувати галузі освіти, культури, охорони здоров’я. За рахунок обласних і державних коштів розраховуємо ремонтувати дороги. Про це можна багато говорити, але про кожен зроблений крок ми інформуємо громаду, ця інформація відкрита. Сьогодні проблема з підрядниками: вони не встигають справлятися з таким обсягом робіт. Тому дуже важко.
– Чи є помилки, які не хотілось би повторювати, якби була можливість повернути час назад?
– Так. Коли довіряємо людям, на цій основі будуємо стосунки. А в результаті все ламається через меркантильні інтереси тих, кому довірився. Коли кажуть одне, а роблять інше…
– Чого очікуєте від оточення?
– Розуміння того, що влада – це не Мазур. Мене дивує позиція деяких депутатів, які розвивають бурхливу діяльність, вони «турбуються» про людей, звертаючись «до влади», забуваючи, що вони самі є її представниками. Сьогодні гостро стоїть питання щодо фінансування ПТУ, ЦРЛ… На жаль, деякі з депутатів обласної ради теж не виявляють бажання засукати рукави, підкласти плече у вирішенні важливих для громади проблем. Натомість можуть приписувати собі досягнення щодо об’єднання громади та присвоєння Балті статусу міста обласного значення. Не відчувають народні обранці у системі влади кожного мешканця громади… Кричать, що економічно обґрунтовані тарифи – це погано і субсидії – теж погано… Хіба краще жити ілюзіями, як при Радянському Союзі, а не будувати ефективну діючу систему управління?! Поки не почнуть розуміти, ми особливих результатів від них не побачимо.
– Ви вважаєте, що кожен мешканець громади і є – влада?
– Так. Більшість того, що робиться в громаді, не Мазур вигадав. Це результат спілкування з мешканцями під час звернень, зустрічей на території мікрорайонів міста, виїзних прийомів у селах. При визначенні пріоритетів, при формуванні бюджету враховується позиція виконкому, депутатів, комунальних підприємств (не керівників, а – колективів!). А вже завдання апарату ради ці пріоритети розставити, забезпечити виконання завдань, контролювати. Якщо хтось думає, що Мазур облаштовує криницю в Обжилому, то помиляється. Цю криницю вирішили облаштувати самі мешканці за зароблені ними ж кошти, з місцевого бюджету, а Мазур з апаратом лише забезпечують процес, щоб все було якісно і вчасно виконано.
– Маючи повноваження від кожного мешканця громади?
– Звичайно. Поки кожен не зрозуміє свою роль у спільному процесі, толку не буде. Ми велику надію покладаємо на органи самоорганізації населення, на депутатський корпус, на тих, хто готовий брати на себе відповідальність. Тільки так буде досягнуто результатів.
– Народ пробуджується?
– Порівняно з тим, що було раніше – так. В усякому разі, вже починають вірити, що зміни – на краще.
– Ваші враження від першої поїздки в Польщу?
– Виникло бажання зрозуміти, чому у них все так добре виходить. Розуміння прийшло, коли з формату офіційного спілкування ми перейшли у форми дружніх стосунків.
– У нас тепер відбуваються схожі процеси?
– А-а-а, так. Але у нас ці процеси дуже швидко розвиваються на місцях і гальмуються на рівні Києва. Напевно тому, що на рівні громад політичні рішення вже не матимуть великого значення, саме тут концентруватимуться ресурси і люди самі регулюватимуть процес їх використання. Як це й відбувається у Польщі. Там політика має національний рівень.
А у нас з майже 200 об’єднаних громад ЦВК ухвалила рішення про призначення перших виборів лише у 41-й. На мою думку, це виключно політичне рішення, спрямоване на блокування реформи. ЦВК зобов’язана оголосити вибори у всіх заявлених громадах. Тоді наприкінці року в Україні буде об’єднано майже 40 відсотків громад. Разом з прийняттям Верховною Радою відповідних законодавчих змін можна буде починати адміністративно-територіальну реформу країни шляхом зміни меж районів через формування повітів та регіонів. Крапка! У районах, де відбулося об’єднання, я не бачу ролі райдержадміністрацій у цих процесах. Сьогодні в Україні є 8 районів, на базі яких створені громади. Там досі є районні ради і райдержадміністрації! Ніхто їх не відмінив! Громади живуть за власний кошт, а адміністрація – за державний. Навіщо підтримувати дублювання в управлінні та витрачати мільйони гривень на утримання адміністрацій у цих районах? Райдержадміністрації мають бути реорганізовані у префектури. Це певною мірою стримує процес децентралізації. Повинна відчуватись роль Кабінету Міністрів, адміністрації Президента, Верховної Ради.
– А як у Польщі з адміністраціями?
– У них все це є, але трохи у іншому форматі. І, головне, – навантаження різні, немає дублювання в управлінні. Ми сьогодні повинні один одному допомагати, а не просто ходити на роботу. Я не буду критикувати устрій держави: будь-яку державну політику ми маємо підтримувати і, паралельно, – розвивати місцеве самоврядування. Реально! А не де-факто. Дуалізму влади не повинно бути!
– Знайомство з високопосадовцями, навіть дружба з Прем’єр-міністром не викликає бажання перейти на вищий щабель влади?
-Ні. Вже не раз відмовлявся від подібних пропозицій. Я не вмію кидати роботу незавершеною. Можна почати разові акції – зуби почистити, посуд помити, у дворі замести. Але вранці доведеться знову замітати, бо прийде зима, буде сніг, а весною теж треба замітати, ще й клумбу доглядати. Моє завдання зробити так, щоб на цій клумбі завжди щось росло. Оце завдання влади – створити умови, щоб система працювала. І не важливо, хто буде сидіти у цьому кабінеті. Важливо не хотіти сидіти в кріслі, а вміти щось робити.
– Ми вже не раз писали про вашу участь у різних заходах, в тому числі на всеукраїнському та міжнародному рівнях, де ви представляли Балтську громаду. Серед останніх таких подій – підписання меморандуму про взаєморозуміння щодо партнерства у сфері підвищення енергоефективності та сприяння використанню джерел чистої енергії в рамках Проекту USAID “Муніципальна енергетична реформа в Україні” (Проект USAID та 8 міст Одеської області). Що це дасть громаді?
– Отримаємо допомогу у сфері послуг, праві інтелектуальної власності та інших ресурсів, що будуть надані в рамках Проекту. Серед них, зокрема, проведення енергоаудитів комунальних систем (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, міського освітлення тощо) та енергоаудитів типових будівель.
Важливою також буде підтримка у впровадженні інвестиційних проектів для підвищення енергетичної ефективності та використання альтернативних джерел енергії.
– Що б ви хотіли побажати жителям міста і всієї громади напередодні свята?
– Шановні жителі громади! У ці дні кожен з нас відчуває себе частиною великої родини. Це свято об’єднує усіх, кому дорога Балта і рідні села. Ми з вдячністю згадуємо тих, хто творив славетну історію краю, збагачував традиції, розбудовував, боронив від ворога.
Найбільше надбання міста і сіл громади, справжня окраса та гордість – люди. Адже саме завдяки вашому натхненню, «золотим рукам», самовідданості та наполегливості живе і возвеличується наш край. Тож я дякую кожному з вас за всі добрі справи, вчинки, наміри та починання, спрямовані на розвиток та благоустрій, покращення добробуту.
Нехай нас завжди об’єднує любов і небайдужість до Балтщини, адже саме ми спільними зусиллями маємо кожного дня, кожного року творити наше місто, села заради наших батьків і наших дітей. Зичу кожній родині здоров’я і процвітання, миру і злагоди, щастя і добробуту, здійснення усіх світлих мрій та сподівань, успіхів у всіх життєвих справах! Зі святом вас, дорогі жителі громади!
- Бесідувала Людмила КАЛІНІНА.