Тетяна СИВАК: «ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ – НА КОРИСТЬ ЛЮДЯМ»

В такий же  весняний час 2019 року  я у тяжкому стані потрапила до інфекційного відділення Балтської  міської багатопрофільної лікарні. Завдяки завідувачці  Тамарі Анатоліївні, медсестричкам і санітарочкам мене підняли з лікарняного ліжка, я знову радію життю. Професійно і відповідально, з добротою і чуйністю медики ставились до мене, як і до всіх інших хворих.

Однак  історичне та  досить велике приміщення відділення потребувало ремонту, а його працівники – уваги. Своїми силами вони підтримували від руйнації будівлю, щоб її  не закрили. Бо були розмови, що переведуть відділення на лікарняний комплекс, залишать одну палату – мало пацієнтів.

Хворі просили керівництво міста і лікарні: допоможіть відділенню, адже тут лікували, рятували життя не одного покоління балтян. Та й інфекції не дрімають. ‘’Або пусто, або густо’’. Як у воду дивилися. Бачите, яке лихо настало через пандемію коронавірусу. Добре, що не закрили, а відремонтували, оновили. Є де лікувати хворих.

Проте оптимізація  в медичній сфері триває.  У нас в Саражинці завдяки керівництву громади на ФАПі гарний ремонт зроблено. Кахлем облицювали стіни, є грубки, приміщення  опалюється. Лише зовні залишилось освіжити. Та виявилось, що незабаром наших медиків можуть звільнити. Як пояснює керівник Балтського центру ПМСД Станіслав Чорний, упорядкування мережі відбувається згідно з наказом МОЗ та мінрегіонбуду (про це написано у публікації «Вашого інтересу» №11). В селі має мешкати не менш ніж 700 людей, тоді працюватиме ФАП, а в Саражинці  такої кількості населення нема. Якщо когось з медиків звільнять, одному доведеться людей обслуговувати й приміщення підтримувати у порядку.

У нас мешканці часто хворіють, бо чимало серед них  похилого віку. Медсестра Людмила Іванівна Наконечна та фельдшер Олександр Михайлович Лощонов – кваліфіковані, хороші спеціалісти. Лікують, рятують людей. Людмила Іванівна постійно опікується хворими, особливо старенькими. А звільнять – де   люди  проситимуть  допомоги?

Страшно стає, бо дороги практично немає ні до Балти, ні до мікрорайонів села, швидка може вчасно не доїхати. Аптеки також нема. А тут на місці рятують людей і від температури,  і від тиску… 

У мене з  чоловіком  сталася біда. Викликали медсестру, вона  прибігла, оглянула,  препарати дала йому, серце підтримувала. Тут і швидка дісталася. Потім вже в машині на ходу  крапельницю поставили. А якби  Людмила Іванівна вчасно не надала  першу кваліфіковану  допомогу, хто зна чим би все завершилось.

Жителі Саражинки стривожені можливим звільненням медиків.

Державна політика повинна бути такою, щоб село мало перспективу для розвитку, щоб людям краще жилося. А у нас що? Ми відрізані від міста через розбиту дорогу.  Одна надія на наших медиків. Що буде, як їх звільнять?!

Либонь те, що і з   поштарями, там теж «Укрпошта» реформу запроваджує. Місцевих листонош всіх звільнили, вони залишились без роботи. Взяли  дівчину, але їй одній важко справлятися, жителі  по різних куточках мешкають, у негоду – багнюка  по коліна. А пересувка   побула годинку, чи встигли обслужити мешканців, чи ні, залишили на поштарку – й далі поїхали. В чому ж переваги  таких реформ, коли головне завдання – скорочення, хто пояснить?

Leave a Reply