ТУРЕЦЬКІ КОРАБЛІ З ЗОЛОТОМ

В НОВОМУ навчальному році учні 5-7 класів закладів загальної середньої освіти вивчатимуть літературу рідного краю за новим посібником серії «Шкільна бібліотека», рекомендованим Міністерством освіти і науки України. Його упорядник Ю.О. Морщавка у вступній частині пише: «Для всіх рідна місцевість має особливе значення. Тут ми народилися, тут наша домівка, рідна земля,тут ми отримуємо першу освіту та вчимося пізнавати цей світ. Саме тому важливо знати історію, традиції та культуру свого краю. Який же найкращий спосіб дізнатися про все та ще й так, щоб це було цікаво? У мене є відповідь — література!».

 Структура посібника має послідовність за алфавітним порядком у розміщенні художніх творів — від фольклору до епічних, ліричних літературних творів – для кожного регіону України, в тому числі Одещини. Одеську область представляють чотири автори: Петро Ткач, Роман Кракалія, Любов Купцова та Інна Іщук. Пропонуємо вашій увазі одну з легенд директора Балтського історичного музею Петра ТКАЧА.

НА ЛІВОМУ березі річки Кодими розташоване мальовниче село Немирівське. Воно цікаве своїми культурними традиціями та історичним минулим. Засноване село в другій половині ХУІІІ століття. Саме тут проходили вигідні торговельні шляхи між Балтою і багатьма містами півдня України.

 Річка Кодима на той час була широкою та повноводною, і по ній могли без особливих труднощів плавати невеликі торгові кораблі й баржі. З тих самих пір ходить легенда про затонулий турецький корабель, завантажений золотими цехінами…

 У ті часи річка Кодима була кордоном між двома державами — Османською Туреччиною і Річчю Посполитою. Отож тут завжди відбувалися сутички між ворогуючими сторонами. І коли поляки на лівому березі почали зводити фортецю Юзефгрод, турки на правому теж стали будувати свою, яку назвали Барта (від слова «барта» — назви турецької зброї у вигляді сокири – походить і назва міста Балти). А для будівництва були потрібні гроші. І ось з Туреччини через Чорне море, а потім Південним Бугом і далі Кодимою поплив корабель із золотом. Але за ним пильно стежили козаки. Тож на підході до Барти ( саме в тому місці, де пізніше було побудовано й село Немирівське), коли турки, відчувши себе в безпеці, зупинились на ніч, вони підірвали під кораблем діжку з порохом. Отак і пішло турецьке золото на дно Кодими.

 Багато було охочих відшукати ті скарби, але ніхто не знав достеменно, у якому місці вони затонули, а, може, і не було ніяких скарбів, а все це лише вигадка. Люди переказують, а так це чи ні — того вже ніхто не знає напевно, можливо, все це тільки вимисел.

Leave a Reply