Як не знаєш броду…

Я фантазерка, яких ще треба пошукати. Але такого весілля ні уві сні побачити, ні нафантазувати ніколи б не змогла. Я людина скромних статків. Весілля ж було багатим і розкішним (не поїхала, бо хворів чоловік). Одна лише сукня нареченої коштувала тисячу умовних. Висота зали ресторану – з триповерховий будинок.

Що вже говорити про красу люстр, оздоблення стін та потолка, оригінальність меблів, меню та оформлення страв, музику, розваги… Цю недешеву казкову феєрію я побачила у весільному фільмірепортажі, який привезла моя рідна тітка Нінель, бабуся нареченої, моєї племіннички Наталки, доньки мого двоюрідного брата Сергія. Ще перед розвалом Союзу, закінчивши інститут, отримав він направлення на роботу в Росію, й досі працює у Норильську в газодобувній компанії. Не може дочекатися пенсії, щоб повернутись в рідну Україну. Влітку завжди приїздить з сім’єю у відпустки. Старша донька Наталя, громадянка Росії, закінчила торік з червоним дипломом політехнічний університет у Львові й вийшла заміж за львів’янина Сашка, який на той час став випускником ківаловського юридичного університету в Одесі.

Олександрові батьки розлучилися, коли хлопчик був ще малим. Матір виїхала до Америки й вийшла там заміж, батько мешкає в Канаді. Їхнього сина виховували бабуся з дідусем. Більше – бабуся, мамина мама Євлампія Сильвестрівна, котра справила на мене враження жандарма в спідниці. На весіллі виголошували тости уявіть лишень! чотири пари дідусів і бабусь. Як приємно, що всі вони дочекалися цього щасливого дня. Я слухала їхні промови й насолоджувалася мудрістю, добротою, щедрістю душевною представників старшого покоління. Лише баба Євлампія вразила мене своїм командним тоном, сухістю побажань, підкреслено зневажливим ставленням до красунечки й розумнички нареченої. «У своїй сім’ї головне слово у вирішенні всіх питань має бути за тобою, Олександре!твердо сказала баба Лампа з зовнішністю гранддами. І це в той час, як сама й досі міцно тримає кермо управління у власній родині.

Чого тільки не буває в житті! Виявляється, що Сашкова квартира, яка дісталась йому у спадок від мами й тата, знаходиться в тій же багатоповерхівці, де мешкають Наталчині бабця й дід . Тут вона проводила літні канікули, познайомилась з Сашком, жила під час навчання в політехніці, проживає й тепер. Працює й чекає, поки будуть готові документи, щоб поїхати до чоловіка в Америку. Через місяць після весілля він полетів туди разом з матір’ю, влаштувався на роботу.

Світлана, Наталчина мама, не в захваті від доньчиного заміжжя. Рік живуть у скайпі, начебто ще рік триватиме підготовка документів. Яка це сім’я і чим все закінчиться? Та ось новина: чоловік –«американець» їде у відпустку. Ната зателефонувала Євлампії Сильвестрівні й попросила дати ключ від квартири.
«Навіщо він тобі?» поцікавилась недружелюбно. Ви ж знаєте, що їде Саша.Хочу порядок там навести, елементарно провітрити, зробити вологе прибирання, приготувати святкову вечерю, чемно пояснювала Наталя. Приходьте, поспілкуємось, потім поїдемо зустрічати Сашу».

Нема мені про що з тобою говорити. Ключ зараз винесу, підходь до під’їзду (живе баба Лампа в сусідньому будинку).

– Уявляєш, – жалілася мені Світлана, – Сильвестрівна віддала ключа, а сама помчала до своєї знайомої й майже до вечора сиділа навпроти біля вікна, спостерігаючи, а раптом Наталка приведе в квартиру її онука якогось кавалера. Ну що тут скажеш? З потрохами «здала» її мені та знайома, бо вона моя однокласниця.

Ввечері, зустрівши в аеропорту Сашка, всі разом повернулися на таксі. Наталя вийшла з машини й побігла відчиняти двері, запалити свічки на святковому столі. За кілька хвилин чоловік прийшов сам.

– А де ж бабуся з дідусем?

Бабуня сказала, що їх ніхто не запрошував .

– Як не запрошував? Ми ж з ними ще дорогою домовилися. А ти чого не покликав? Телефонуй негайно…

Зайшовши до квартири, баба Лампа відразу взялася розбирати онукову валізу. «Це що все Наталці?» бурчала невдоволено, роздивляючись подарунки.

– Ні, ій лише отой червоний пакетик, все інше –вам з дідом.

– Ааа, то інша справа…

Сашкова скупість мені зовсім не подобається,крізь сльози продовжувала ділитися наболілим Світлана. Ми з Сергієм та наші родичі подарували молодим на весілля доларів на пристойну квартиру. У порівнянні з цією цифрою женихова рідня спромоглася на досить смішну суму. Але це не завадило йому без відома дружини забрати всі гроші в Америку. Тепер, перед поїздкою на море до Одеси, наш американець запитав Наталю: «А ти склала мани на відпочинок?» Можеш уявити, що пережила наша дівчинка… До того ж він відверто заявив, що летіти через рік до Америки їй доведеться за власний кошт.

Тітоньку Нінель до мене в гості привіз її єдиний син, а мій двоюрідний брат Сергій, як я вже розповідала Наталчин батько. Погостював деньок і поспішив на море з меншенькою донькою, десятирічною Ксюшею. Назад мама мала повернутися потягом, бо Сергій планував забрати з Одеси Наталю з Олександром. За тиждень телефонує: «Матусю, їдь до Одеси та й разом повернемось додому».

Нам же тісно буде в машині.

Не буде. Щось там Лампа наколотила діти приїдуть потягом.

Ось тобі й маєш!Якби знаття взяли б Світлану, хай би відпочила на морі, задумливо сказала Ніна. Лампа й на відстані встигає сьорбнути Наталчиної крові. Я попереджала онучку: не поспішай виходити за Сашка, зрозумій, чим він дихає, роздивись, що за сім’я. Вона ж переконана, що всі родини такі, як наша, й що кохання всі перешкоди подолає. А недарма в народі кажуть: як не знаєш броду, то не лізь у воду. Що воно далі буде важко уявити…

Таїсія КРИСЬКО.

Leave a Reply