Навчально-виховний ком-плекс «Пужайківська ЗОШ I-III ст.- ДНЗ» є першим опорним закладом в районі. Директор школи Ганна Іванівна Усата назвала очолюваний нею заклад першою ластівкою, за якою потягнуться інші.
– З 2017 року наш заклад вже є опорною школою. Обласною радою виділено 1 мільйон 200 тисяч гривень на покращення матеріально-технічної бази. Зокрема, для облаштування кабінетів фізики, хімії, біології, географії, а також на енергоощадні заходи. У нас кабінет хімії – без реактивів, без пробірок, без колбочок. Кабінет географії – не тільки без глобусів, а й без елементарного телурія – приладу, який демонструє рух Землі навколо Сонця та своєї осі. Не краща ситуація й у кабінеті фізики… Звичайно, кожен вчитель намагається проводити уроки з наочністю, але ми розуміємо, що власними силами не можемо забезпечити якісне викладання предметів без спеціального обладнання.
Хотілося б мати хоч кілька інтерактивних дошок (ми замовили в межах виділених нам коштів). Тому що одна справа – взяти книжку, показати дітям якийсь малюнок, інша – коли його показати на дошці, або якийсь відеоматеріал. Це значно підвищує інтерес дітей до вивчення предмета! Сьогодні у нас є тільки одна інтерактивна дошка – в географічному кабінеті. Ми вивчаємо тему «Внутрішні води Африки». Я підготувала презентацію, покажу водоспад Вікторія… Впевнена, що дітям буде цікаво. Коли учні є «учасниками подій» – це набагато полегшує роботу вчителя. Школа повинна йти у ногу з часом, а, може, й випереджати його трішечки. Дітям треба давати найновіше. Ми ж їм розповідаємо, як раніше писали чорнилами, який одяг носили, якими машинами користувались, які підручники були – все порівнюємо. Але це для історії. Ми не маємо права зупинятися, вчителі це розуміють. Ми обговорювали на педраді нашу освітню реформу, кожен висловився з цього приводу. Ми підтримуємо її.
– А що планується з енергоощадних заходів?
– На ці цілі виділено 200 тисяч гривень, надіємось, що коштів вистачить. Потрібно замінити на енергоощадні 53 вікна. В рамках міжнародного проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», у якому ми брали участь, вже встановлено 43 нових вікна. І, ви знаєте, одразу в кабінетах стало тепліше.
– Чи немає проблем з вентиляцією? Коли вона порушена, то при заміні вікон на металопластикові у приміщеннях з’являє-
ться волога і наслідки не дуже хороші…
– Я знаю таку школу – Осичківська Савранського району. Цей заклад, як і ми, брав участь у проекті, але вибрали найдешевші вікна: у коридорах, класах кватирок немає. Я спілкуюсь з колегами з цієї школи, розповідали, що волога на стінах виступала, грибок з’явився. Не можна на дітях економити: краще менше зробити, але якісніше! У нас кватирки є по всіх кабінетах, і вентиляція, я вважаю, на належному рівні. Хотілося б ще на кухні зробити витяжку. Але поки що плануємо… І двері треба замінити у їдальні. Нещодавно (коли відкривався пам’ятник Шевченку) у нас були поважні гості, серед них – депутат обласної ради Михайло Дмитрович Лазаренко. Він пообіцяв посприяти, аби з обласного бюджету виділили кошти на стільці (вони в нас – «допотопні»), на підлогу з ламінату для сцени та натяжну стелю у актовій залі. Ми дуже надіємось на допомогу обласної, районної і сільської рад. Бо до нас тепер дуже велика увага: ми перша ластівка, перший опорний навчальний заклад в районі. Намагаємось робити все так, як вимагається, аби і працювалося, і вчилося всім комфортно.
Велику допомогу надає наша Пужайківська сільська рада, її голова Сергій Іванович Даліщук, і Шляхівська на чолі з Володимиром Дем’яновичем Шпарутою. Нещодавно виділили по 10 тисяч на ремонт автобуса. Виділялись кошти на спортивне обладнання, на іграшки у дитячий садочок, на харчування дітей тощо. Ми вдячні також батькам, які допомагають школі.
– Під час перерви у вас діти грають у теніс!
– Звичайно. Ми прищеплюємо учням любов до спорту, фізичної культури,щоб вони були зайняті, не бігали поза кутками цигарки палити, а фізично розвивалися. І, ви знаєте, вони із задоволенням це роблять. У школі нещодавно відбулась районна спартакіада з різних видів спорту. До нас приїздили вчителі фізкультури з дітками з усього району… Не стоїмо на місці. Інакше нам не можна.
Людмила ШЕЛИХ•
About The Author
