27 січня Одещина разом з усім цивілізованим демократичним світом вшанувала пам’ять жертв Голокосту, які постраждали від нацистського режиму. Заради пам’яті про страшний злочин в історії людства, коли у 1933-1945 роках німецькі нацисти масово знищили у концтаборах євреїв, ромів, поляків, українців та полонених інших національностей, у 2005 році було ухвалено відповідну резолюцію генеральної асамблеї ООН (співавторами виступили близько 100 країн світу).
27 січня обрано, оскільки у 1945 році цього дня війська українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц 2 (також відомий як Біркенау). У ньому, в одноповерхових дерев’яних бараках, утримувалися сотні тисяч євреїв, тисячі поляків, українців, циган та в’язнів інших національностей. Число жертв цього табору становило більше мільйона осіб.
Під час Голокосту фашистами було знищено близько шести мільйонів євреїв, з них близько двох з половиною мільйонів – на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою – в Україні. Найбільшим місцем страти у нашій країні став Бабин Яр, у якому розстріляно близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва…
Чимало населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв. Також було чимало житлових зон, які відгороджувалися під єврейські гетто, куди насильно переміщували євреїв, де вони перебували в ізоляції від іншого (неєврейського) населення.
Невимовним болем відгукуються у пам’яті балтян трагічні сторінки минулого. 32 місяці проіснувало в місті Балтське гетто, в якому померли та розстріляні 452 в`язні. Згодом був встановлений факт спалення живцем 48 в’язнів гетто. Неподалік цього трагічного місця встановлено Пам’ятний знак (на знімку вгорі).
Балтяни, попри страх смерті, надавали посильну допомогу євреям в гетто. За врятовані життя їх називають праведниками народів світу. Їхні імена викарбувані на мармурових плитах меморіального комплексу жертвам Голокосту в Балті.
Тут 27 січня 2023 року вшанували пам’ять всіх загиблих від рук фашистів у роки Другої світової війни та під час російської агресії.
— Війна росії проти України – перший збройний конфлікт такого масштабу в Європі з часів Другої світової війни. Тому у ЗМІ, у виступах політиків та в експертних оцінках часто трапляється порівняння між тодішніми та нинішніми подіями. Чимало з тих, хто пережив жахи нацизму в Україні, стали свідками або жертвами жахів російського вторгнення. Багатьом довелося шукати притулку за кордоном. Люди, які постраждали від німців у роки Другої світової, сьогодні отримують від них велику повагу, увагу та допомогу. Але це не означає, що ми повинні забувати про минуле. Тема нацизму Другої світової війни, Голокосту стала під час війни росії з Україною надзвичайно актуальною. Історія повторюється. Якби ми добре засвоїли події Голокосту, то, можливо, російським нацистам не вдалося б затьмарити мізки свого населення за допомогою пропагандистів. 6 мільйонів євреїв – розстріляних, задушених у газових камерах, 6 мільйонів і кожний окремо – це пам’ять, що чинить опір забуттю. Сьогодні принижують один народ, завтра принизять інший. Ось що означає Голокост у Другій світовій війні. Голокост був проти євреїв, сьогодні – геноцид проти цілої країни України, – зазначила у своєму виступі перед учасниками мітингу представниця Балтської іудейської спільноти Тетяна Гловацька (на знімку ліворуч).
— 27 січня минулого року балтяни так само вшановували невинних жертв Голокосту. Тоді ніхто не міг припустити, що за кілька тижнів розпочнеться повномасштабне вторгнення росіян в Україну, – пригадує очільник Балтської іудейської спільноти Вадим Вінярський (на зімку другий ліворуч). — Так. Все переплелося і, дійсно, фактично новий Голокост – це знищення людей, просто мирних мешканців. Тому, пам’ятаючи про жертви тієї трагедії, ми не будемо забувати про те, що відбувається зараз, – сказав він.
Вадим Вінярський також шанобливо пригадав й праведників миру. Адже насправді, людей, які, ризикуючи власним життям, допомагали вижити євреям, було набагато більше, ніж офіційно визнаних:
— Ось тут на табличках, подивіться, є прізвища тих не євреїв (у тому числі – королеви Румунії), які, наражаючи на ризик своє життя, рятували євреїв. Якщо хтось знає про своїх дідусів, бабусь, яких тут не відзначено, постарайтеся нам про них розповісти. І ми обов’язково це зробимо.
Учасники мітингу запалили поминальні лампади, помолилися за душі всіх невинно закатованих 80 років тому та в наш час і хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять.
Людмила ШЕЛИХ
About The Author
