Альма  повернулася  додому

АЛЬМА зникла з вольєра у грозову ніч. Господарі були в розпачі, коли вранці застали його двері відчиненими,   на підлозі побачили ошийник. Вони знали, що їхня улюблениця боїться грози, але ж, гадали,  не настільки, щоб зняти  ошийник і втекти! До того ж, тут у неї є свій будиночок, щоб було де сховатися за будь – якої погоди.. І хоч сподівалися, що погуляє собака   й повернеться додому, все одно одразу оповістили всіх знайомих про зникнення Альми. Всі рідні, друзі, знайомі й незнайомі люди долучились до пошуків.

Коли повідомили у соціальних мережах, що собаку бачили у військовому містечку, забриніла надія. На жаль, люди не знали, що потрібно заблудлу притримати. І поки хазяї приїхали, її вже там не було. Повідомили свої координати, їм телефонували, що знайшлася собака, але виїзди до знайдених були безрезультатними. Тому  з кожним днем втрачалась надія, натомість не залишали  сподівання, що собаку все ж прихистили добрі люди.

… А Альма шукала свій дім, шукала своїх господарів, заглядаючи у вічі перехожим, бігла назустріч легковим автомобілям в надії зустріти рідні очі, відчути дорогий серцю запах рідної людини. Здебільшого була голодною, хотілося пити і тільки часті зливи давали можливість втамувати спрагу. Траплялися  милосердні люди, які з жалю кидали їй шматок хліба.

Добрі люди зустрілися їй і цього червневого дня, коли вона йшла по трасі в напрямку Оленівки. Туди ж їхали власним автомобілем до родичів Інна Стецько і Зоя Тулба. Вони обігнали собаку. У Інни стислось серце, коли  побачила повний розпачу собачий погляд. Жінки  зупинились, відкрили дверцята і собака зайшла в салон. Альму вони взяли з собою до родичів і тут же дали оголошення у ФБ.

– Якщо не знайдеться господар, залишу у себе, – вирішила одна із жінок.

Але, на щастя, свою Альму впізнали хазяї, зателефонувавши Інні й попросивши її притримати собаку. Наступного дня, вранці, вони примчали  за Альмою в Любашівку.

…Зустріч Альми з господарями не залишила у Інни сумнівів. У дорослих людей від щастя на очах з’явилися сльози, а Альма шалено раділа, скакала, обіймала їх і облизувала, винувато-радісно заглядала в очі,  ніби просячи вибачення за завдані переживання й  клопоти.

– Альма вдома! Дякую Інні Стецько і Зої Тулбі, котрі знайшли і повернули нам нашого вірного друга, відмовившись від винагороди. Щиро дякуємо всім добрим людям, які взяли участь у пошуках Альми, які не скупились на оголошення і репости в соціальній мережі, які давали собаці шматок хліба і ковток води, які не кривдили, а проявляли до заблудлої любов і співчуття, – з вдячністю та радістю кажуть Женя і Ніна – хазяї Альми.

Такий щасливий вінець у цієї історії, де переплелися собача відданість і людське милосердя, людська вірність своєму другу, який залишиться поруч  в багатстві і бідності, в здоров’ї і хворобі, який  спатиме на промерзлій землі, де дмуть холодні вітри, тільки б бути поруч з господарем. Не забуваймо про це!

Любов КУЗЬМЕНКО

Leave a Reply