ДО БАЛТСЬКОГО історичного музею надійшов лист з міста Чорноморська від Анни Яківни Драй, члена Міжрегіональної спілки письменників України, співавтора книги про історію задуму, проєктування та будівництва однієї з найцікавіших архітектурних споруд м. Луганська, унікального готелю «Жовтень» ( тепер «Україна») за проєктом уродженця м. Балти Йосипа Юлійовича Каракіса.Вона повідомила, що при написанні книги вела пошук матеріалів в архівах, дослідила не тільки історію спорудження готелю, але й життя та творчу діяльність нашого земляка, розшукала в Америці доньку Йосипа Юлійовича Ірму, теж архітектора за фахом, яка зберегла архів батька. На прохання Анни Драй Ірма Йосипівна надіслала його ескізи та етюди довоєнного Ворошиловграда ( Луганська), сімейні фотографії, що належали до періоду будівництва готелю, видану нею в співавторстві у Києві книгу «Ваша квартира». Радо відгукнувся на вихід друком книги «Готель «Україна» ( «Жовтень») правнук архітектора Олег Юнаков, зазначивши, що останнім часом дуже зацікавився творчістю свого прадіда.
«Якщо вас зацікавлять ці книги, я можу надіслати їх на вашу адресу. Ці книги поповнять вашу бібліотеку і ваш фонд матеріалами про знаменитого уродженця вашого міста Йосипа Юлійовича Каракіса», – написала Анна Драй.
Директор музею П.А.Ткач, одержавши їх, поділився новиною з редакцією «ВІ». «Цей пам’ятник архітектури в історичному центрі Луганська й досі викликає подив та вражає своєю величчю, грандіозністю задуму та надзвичайністю», – йдеться в передмові. Співавторка книги Наталія Морозова- Мавроді в своєму вірші «Гостиница «Октябрь» свого часу написала:
Гостиница «Октябрь» –
Каракиса творенье,
Плод гениальности высокого чела,
Десятки лет рождает
восхищенье,
Расправив, словно птица,
два крыла…
«Йосип Юлійович Каракіс – відомий український архітектор. Він прожив довге, нелегке, але цікаве життя.,- так розпочинається розділ книги «Архітектор Й.Ю.Каракіс».- На думку доктора архітектури, професора Ю.Асєєва, «…у нього був свій почерк, своя творчість. З ним можна було погоджуватися чи не погоджуватися, але його пізнавали…».
Споруди, зведені за його проєктами, можна побачити в багатьох містах колишнього Радянського Союзу. Один з кращих його проєктів- готель «Україна» в Луганську.
НАРОДИВСЯ Й.Ю.Каракіс 29 травня 1902 року у місті Балта на Одещині в сім’ї службовця цукрового заводу Юлія Борисовича Каракіса (1879 – 1943) та домогосподарки Фріди Яківни Каракіс ( 1882 – 1968, вродженої Гейбтман).
В 1909 – 1917 роках Йосип навчався у Вінницькому реальному училищі, одночасно відвідував клас малювання. З 1918 року працював художником – декоратором у Вінницькому міському театрі. В сімнадцятирічному віці (1919рік) йде добровольцем до лав Червоної Армії. Через рік, після перебування на польському фронті, його залишають при штабі 14-ї Армії військовим агітатором і художником – плакатистом агітпоїзда.
В 1922 році Йосип вступає на юридичний факультет інституту народного господарства. В 1923 –му вступає на живописний факультет Київського художнього інституту, одночасно працюючи театральним художником. В 1925 році переводиться з третього курсу живописного факультету на перший курс архітектурного, який закінчує в 1929-му.Одночасно працює десятником на Дніпробуді, старшим техніком на будівництві Київського залізничного вокзалу тощо. Він пройшов те тільки теоретичну, але й повною мірою хорошу практичну школу у своїх інститутських викладачів.
Ще будучи студентом, в 1927 році одружився на студентці фортепіанного відділення Київської консерваторії Анні Копман (1904 – 1993), яка вважалася однією з київських красунь. Анна Юхимівна була вірним другом і опорою Йосипа Каракіса протягом 61 року, а після його смерті бережно зберігала весь архів чоловіка.
В січні 1931 року Каракіса зараховують для проходження військово – виробничої служби на посаду інженера – архітектора в технічну частину Управління військового округу. В послужному списку є запис: «Премійований шкіряним пальтом за активну участь в проєктуванні та будівництві нового Будинку Червоної Армії і Флоту Київського гарнізону ( тепер – Будинок офіцерів). Одночасно з військовою службою Й.Ю. Каракіс – позаштатний асистент кафедри архітектурного проєктування Київського інженерно- будівельного інституту. З березня 1937 по 1939 рік працює головним архітектором тресту Укргромадпроєкт, з вересня 1940 по липень 1941-го – головний архітектор проєктного бюро Наркомосвіти УРСР.
В роки війни, з серпня 1941 по лютий 1942- го, Каракіс брав участь у будівництві заводів важкого машинобудування в Ростанпроєкті ( Ростов- на- Дону, Ташкент), а з лютого 1942 по 1944-й був головним архітектором і керівником Архітектурно- будівельного бюро Фархадської ГЕС ( Узбекистан).
В 1944 році ГІПРОГРАДом УРСР розпочинається розробка проєктного завдання готелю на 350 місць у Ворошиловграді на вул.Пушкіна, 3. В цей час з Узбекистану до Києва переводять архітектора Й.Ю.Каракіса і він працює над проєктом. Особливо ретельно промальовує ескізи центральної частини готелю, «мозаїчного килима» на стінах головного фасаду, ескізи галерей і коридорів. Обласна архітектурна комісія визнала вдалим зовнішнє архітектурне оформлення і внутрішнє планування: номерів, торгових приміщень, ресторану, кімнат загального користування. Йосип Юлійович прагнув забезпечити не тільки зручності проживання в готелі, а й створити максимально виразний архітектурно- художній вигляд всього приміщення в цілому. Будівництво готелю під його контролем розпочалося в 1946 році, завершено і введено в експлуатацію в 1954 -му.
Крім того, з 1945 року Каракіс знову доцент кафедри архітектурного проєктування Київського інженерно-будівельного інституту. З 1948 – го- керівник сектору інституту художньої промисловості Академії архітектури УРСР.
В 1951 році, після чергової ідеологічної «чистки», що охопила всю країну, Й.Ю.Каракіс був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і звільнений з основної посади. В 1952 році звільнений від викладацької діяльності доцента інженерно – будівельного інституту.
В листопаді 1952 р. директор ГІПРОГРАДУ В.І.Новиков кинув виклик партійним колам: запросив архітектора Й.Ю.Каракіса на посаду головного архітектора відділу типізації і стандартизації.
В 1963-му (у зв’язку з реорганізацією інститутів системи Держбуду) Йосип Юлійович у складі свого відділу переходить в Український зональний науково – дослідний інститут з цивільного будівництва на посаду керівника відділу проєктування шкільних приміщень, в якому пропрацював аж до виходу на пенсію в 1979 році. Він трудився і творив, не відчуваючи віку. Зокрема, за його проєктом в Луганську побудовані експериментальні спеціалізовані комплексні школи №24 і №42.
Останні дев’ять років життя ( помер 23 лютого 1988 р., похований у Києві на Байковому кладовищі поруч з матір’ю)) Й.Ю.Каракіс присвятив себе праці на природі: на садовій ділянці зробив перголи- бесідки, мініатюрний «японський дворик». Він і тут залишався архітектором – ландшафтним.
Павло ІВАНОВ
About The Author
