БАТЬКОВА НАУКА

В сім’ї не без виродка, – говорить народне прислів’я.Бо як інакше назвати сина, який жорстоко знущається над рідною матір’ю?

Відчинилися двері – на порозі редакційного кабінету з’явилася наша добра знайома і давня читачка Галина.
-Заходьте, давненько вас не бачили,- запрошуємо її, радо вітаючись.
-Я не сама прийшла.Була в управлінні юстиції й познайомилась там із заплаканою жінкою, якій ніхто не хоче чи не може допомогти.От я заспокоїла її й привела до вас, бо знаю, що ви небайдужі до людського горя.Вона вам все розповість, а я побігла, на автобус запізнююсь…

… Доля змалку не балувала Галю.Рано залишилася сиротою.Зовсім юною почала працювати в колгоспі дояркою на околиці Ананьєва. Як же важко давалася дівчині робота на фермі!Чого варто було лише щодня вставати вдосвіта й поспішати до своєї групи корів.Їх же треба помити- почистити, прибрати гній, принести в корпус непідйомні 15- літрові відра, наповнені кашею, розвести водою, напоїти кожну.Потім принести на плечах і закинути в ясла силос, сіно , солому… А вже тоді видоїти вручну 18-25 корівок! І так тричі на день .Хіба ж ці навантаження не позначилися на її здоров’ї?
Але обрану справу Галя любила, тому й надої мала високі, повагу від людей.Правління господарства навіть виділило кошти сиротині на хату, щоб мала своє житло.

Гарненька працьовита доярочка довго не засиділася в дівках.Та у чоловіка кохання до неї минулося після народження доньки.Почав пиячити, глумитися над дружиною, потрапив за крадіжку на два з половиною роки за грати.
Вона з полегшенням зітхнула, бо набридло терпіти п’яне насилля домашнього тирана.
Згодом друзі познайомили начебто з хорошим хлопцем.”Можливо, цього разу пощастить?”- запитувала сама себе.З надією на краще зійшлася з ним, народила сина.Та дарма сподівалася на підтримку й допомогу, на дуже плече поряд. Співмешканець невдовзі зрозумів, що ця тендітна на вигляд жінка цілком спроможна влаштувати йому безхмарне, безтурботне, забезпечене життя.То навіщо “ гнути спину” на роботі? Галка всюди сама встигає.Наварить і напече, господарство впорає, в хаті прибере та ще й гроші заробляє.Зате серед сусідів ніс себе як великий господар.Аякже, на обійсті дві корови, телята, кури, індики, качки…
Галина не тільки всю цю живність вирощувала, доглядала, чоловіка з сином леліяла. А ще й шипшину восени збирала та здавала, зароблену пшеницю молола на борошно й у важких мішках до Одеси на ринок доставляла та продавала.Складала копієчку до копієчки і придбала для доньки старенький будинок.Який не є, а свій .
Співмешканець тим часом розважався , пив і гуляв.Якби тільки це.Він же за будь-яку дрібницю лупцював Галину в присутності сина.Таким, як сам, Сергія виховував.Недарма кажуть, що не треба іншого зразка, коли в очах приклад батька.Мати не мала права голосу, не могла зробити малому зауваження, змусити серйозно ставитися до навчання в школі.” Чого ти вічно нападаєш на нього?”- гарлапанив п’яний кривдник.
Тож Сергій ледве”домучив” 9 класів і разом з татком радів життю.Про подальше майбутнє, вибір професії й думати не хотів.”Нехай Галка нас годує й одягає, це її святий материнський обов’язок” , – навчав його батько.І незабаром ця “наука” почала давати плоди.”У нетверезому стані парубок підіймав на нього свої довгі руки , поки не загнав на той світ, а тоді взявся за мене.Коли потрапила до лікарні з синцями та струсом мозку, вирішила: досить!”, – розповіла Галина Андріївна.Залишила вона молодому гультяю й неробі житло і переїхала до Балти, “щоб хоч на старості спокійно пожити”.
Таке собі намріяла!А як же розбещене ледащо житиме без її турботи?Розшукав матір Сергій і вже три роки знущається над пенсіонеркою.
– Все, що було, від сокири до труб виноградної арки на подвір’ї , здав на металобрухт з друзями- алкоголіками”, – каже з болем вона.
-Не мовчи, звертайся за захистом до правоохоронних органів,-радили знайомі.Почала звертатися, навіть на суд подавала.Судді співчували, виносили рішення , як вона й просила, про заборону перебування Сергія в місці її проживання .Він же розумів ці вироки по- своєму: приходив і бив, душив матір платком , вимагав грошей, погрожував спалити оселю. П’ять разів серед ночі трощив усі вікна, на веранді скло з рамами повилітало. З мізерної пенсії та з доньчиною допомогою якось ремонтувала.Де не змогла- завішала плівкою від дощу та снігу. Люди викликали дільничного.Той радив Галині Андріївні проситися переночувати у сусідів або до доньки їхати.Але сусіди теж бояться п’яного пройдисвіта, а у доньки велика сім’я, тісно в хаті.Погостює мама деньок і повертається назад.
Добрий дільничний офіцер знайшов Сергієві квартиру.Та за неї платити треба, до того ж їсти щось смачне хочеться.Ні, краще тридцятирічний синок питиме кров матері.
І ось сьогодні не може вона повернутися без присутності дільничного поліцейського додому, щоб хоч речі якісь взяти, бо там страшний п’яний звір знаходиться, через вікно в брудних чоботах заліз.Одна з жалісливих сусідок , даючи прихисток на ніч Галині Андріївні, зі страху на товстелезний канат зав’язує двері .Тому ходить в розпачі принижена жінка- матір з повними очима сліз до прокуратури, поліції, міськради, телефонує на”гарячу “ лінію.Всюди обіцяють вжити заходів.Сина садили на сім , п’ятнадцять діб.Та агресор чомусь через кілька годин повертався .Незважаючи на обмежувальні приписи суду, безперешкодно чинить домашнє насильство, бо за всі його протизаконні дії немає покарання.
– Він нічого не боїться,- з болем говорить змучена матір.-Навіщо ж тоді прийняли закон про протидію домашньому насильству? Невже притягти сина до відповідальності можна буде лише після того, як він мене вб’є?..

  • Таїсія КРИСЬКО.
  • Leave a Reply