Балтщина вшанувала пам’ять загиблих в роки Другої світової війни. Цього дня до меморіалу Слави прийшло чимало балтян, які бережуть у пам’яті спогади про полеглих рідних та близьких. На меморіальні плити з іменами загиблих захисників та біля «Вічного вогню» лягли живі, здебільшого червоні квіти . На центральній площі Балти з нагоди Дня Перемоги відбувся святковий концерт.
Переможний день над нацизмом відзначили також в усіх селах Балтської та Піщанської громад. Під час мітингів звучав заклик: пам’ятати, аби ніколи знову таке не повторилось… Сьогодні, на жаль, на території Балтської громади залишилось лише шість учасників бойових дій під час тієї війни. Тому кожен спогад очевидців є безцінним для нас.
ЦЬОГО дня нас чекав дід Володя в с.Пасицелах. Кілька тижнів тому ми побували в збудованій ним лісовій церковці й обіцяли приїхати в день Перемоги на могилки невідомих солдатів.
Як сказала його хрещениця – дід зранку вже як на «голках» ….
За його спогадами, а він виявився випадковим свідком загибелі двох воїнів під час Другої світової війни, одному з них, рядовому, на вигляд було трохи більше 18-ти років, а другому, сержанту, десь 24 – ри.
Солдатика застрелив німецький снайпер пострілом в голову, вискочивши з монастиря. Сержанта ворожа куля наздогнала прямо в серце.
Дідові Володі тоді самому було ледь 14 років. Він самостійно поховав обох хлопців.
Одного – в лісосмузі, де його наздогнала смерть, а другого відтягнув на розташоване неподалік кладовище.
Документів при загиблих не виявилося, тож й досі ніхто не знає, чиї сини лежать в нашій українській землі.
Пізніше поряд з сержантом поховали ветерана, який повернувся з війни на одній нозі. Так і лежать сьогодні разом.
Біля могили солдатика дід Володя Баштанар сказав:
— Безвинний і щасливий був хлопчина.
Я запитав:
— Чому щасливий?
— Тому, що до його могили досі приходять люди і не забувають про його душу.
Могилку солдата тоді саме гарно оновили, за що особлива подяка сільському голові, лісничому, отцю Івану і дідові Володі з хрещеницею.
Вже їдучи додому, я озирнувся. Які ж красиві місця навколо!
Спочивайте з миром, солдати, земля вам випала, мов пух.
Олег ОСАДЧУК.
м.Балта.
ХХХ
АВТОР цієї розповіді побував у Пасицелах в 2016-му. А три роки тому помер Володимир Баштанар. Юний Володя здійснив мужній вчинок, самотужки поховавши застрелених на його очах захисників села. Світла йому пам’ять.
About The Author
