БЕЗНЕВИННИЙ І… ЩАСЛИВИЙ

Балтщина вшанувала пам’ять загиблих в роки Другої світової війни. Цього дня до меморіалу Слави прийшло чимало балтян, які бережуть у пам’яті спогади про полеглих  рідних та близьких. На меморіальні плити з іменами загиблих захисників та біля «Вічного вогню» лягли живі, здебільшого червоні  квіти . На центральній площі Балти з нагоди Дня Перемоги відбувся святковий концерт.

Переможний день над нацизмом  відзначили також в усіх селах Балтської та Піщанської громад. Під час мітингів звучав заклик: пам’ятати,  аби ніколи знову таке не повторилось… Сьогодні, на жаль, на території Балтської громади залишилось лише шість учасників бойових дій під час тієї війни. Тому кожен спогад очевидців є безцінним для нас.

ЦЬОГО  дня  нас чекав дід Володя в с.Пасицелах. Кілька тижнів тому ми побували  в збудованій ним лісовій церковці й обіцяли приїхати в день Перемоги на могилки невідомих солдатів.

Як сказала його хрещениця – дід зранку вже як на «голках» ….

     За його спогадами, а він виявився випадковим свідком загибелі двох воїнів під час Другої світової війни,  одному з них, рядовому, на вигляд  було трохи більше 18-ти років, а другому, сержанту,   десь 24 – ри.

Солдатика застрелив німецький снайпер пострілом в голову,  вискочивши з монастиря. Сержанта ворожа куля наздогнала прямо в серце.

Дідові Володі тоді самому було ледь 14 років.  Він самостійно поховав обох хлопців.
Одного – в лісосмузі, де його наздогнала смерть, а другого відтягнув на розташоване неподалік кладовище.

Документів при загиблих не виявилося, тож й досі ніхто не знає,  чиї сини лежать в нашій українській землі.

Пізніше поряд з сержантом поховали ветерана, який повернувся з війни на одній нозі. Так і лежать сьогодні разом.

 Біля могили солдатика дід Володя Баштанар сказав:

— Безвинний і щасливий був хлопчина.

Я запитав:

— Чому щасливий?

— Тому, що до його могили досі приходять люди і не забувають про його душу.

Могилку солдата тоді саме  гарно  оновили, за що особлива подяка сільському голові, лісничому, отцю Івану і дідові Володі з хрещеницею.
     Вже їдучи додому,  я озирнувся. Які ж красиві місця навколо!
Спочивайте з миром, солдати, земля вам випала,  мов пух.

Олег ОСАДЧУК.

м.Балта.

                  ХХХ

АВТОР  цієї розповіді побував у Пасицелах в 2016-му. А три роки тому помер  Володимир Баштанар. Юний Володя здійснив мужній вчинок, самотужки поховавши   застрелених на його очах захисників села. Світла йому пам’ять.

Leave a Reply