Валерій ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: «Точки росту визначаємо постійно»

Незважаючи на звичний для літа період затишшя,до того ж, на жаль, посилений карантинними заходами, життя на Балтщині вирує і, крім не дуже радісних новин, ми чуємо про приємні перемоги та здобутки. Саме одна з таких подій стала приводом нашої розмови із заступником Балтського міського голови Валерієм ЖЕЛІХОВСЬКИМ. Поговорили й про актуальне: що буде з лікарнею, коли відкриються дитячі садочки та як працюватимуть школи.

— Валерію Анатолійовичу, Балтська міська об’єднана територіальна громада перемогла у конкурсі Японського фонду соціального розвитку та отримає 140 тисяч доларів на впровадження соціального проєкту. Що це за грант і на що буде витрачена ця чимала сума?

— Все почалося з підписання у 2018 році угоди з Японським фондом соціального розвитку, який через посередництво Міжнародного банку реконструкції та розвитку надав урядові України грант на впровадження проєкту «Надання соціальних послуг в громаді» для того, щоб розподілити територіально між областями (Одеська і Тернопільська).

— Це пілотний проєкт?

— Так. Його започатковано для громад і лише дві області беруть участь в ньому. Виходячи з попиту на соціальні послуги в громаді, ми формували відповідну стратегію. Зрозуміло, що вона була недосконала, але ми її прописували на той час так, як для себе розуміли, «заточуючись» під проєкт. Ось такий пройшли шлях, який тривав практично два роки. За цей час відбувалися численні семінари в Києві, Одесі. Їздили представники нашої команди. Ми намагались зрозуміти, на чому грандодавець ставить акценти. У нас вже був певний досвід, тому за підсумками написання заявки та нашої стратегії ми пройшли відбір. Загалом відібрали 10 команд з 30. 5 – з Одеської області та 5 – з Тернопільської. Супроводжує цей проєкт Український фонд соціальних інвестицій. Після того, як ми були визначені переможцями, чекаємо на підписання угоди. Її примірник нам вже надіслали і, дійсно, – на 140 тисяч доларів. Але зараз відбуваються уточнення, пов’язані з реалізацією проєкту ( в тому числі – з курсом валют Національного банку).

— З чим пов’язана ідея проєкту Балтської ОТГ?

— З розвитком інклюзивної освіти. Ми для себе зрозуміли, що проблематика інклюзії в нашій громаді, як в деяких районах – «відсутність» туберкульозу: нема обладнання, нема спеціаліста – немає й самої проблеми. Водночас ми розуміли, що проблема інклюзії – не проста. Коли відкрили інклюзивний центр, стало ясно, що є попит на такі послуги (для людей з обмеженими фізичними можливостями). Є й проблеми, зокрема, з кадровим забезпеченням. Але головна з них – те, що діти, які почали відвідувати центр, не мали досвіду роботи з фахівцями (психологом, реабілітологом та іншими). На початку діти були настільки «зажаті» у собі, що фахівцям було важко з ними працювати. І навіть у масажиста діти настільки скуто себе відчували, що стало зрозумілим: треба шукати інші шляхи, інший підхід до роботи з ними. Ми не вигадували велосипеда: перед тим, як потрапити до фахівця, треба, щоб дитина (від 2 до 18 років) мала б максимально розкритися, щоб бути відкритою до послуг. Тоді у нас виникла ідея з облаштуванням сенсорної кімнати з сухим басейном, іграшками тощо. Коли діти туди потрапляють, вони розслабляються. Це вже інші діти, які з більшою довірою ставляться до чужих людей (спеціалістів центру). Але на сенсорну кімнату, розширення послуг, потрібні чималі кошти. У нас фахівці поки що працюють у двох кімнатах, хоча кожен мав би працювати окремо – один на один з дитиною. Тому ми у своєму проєкті передбачили розширення приміщення центру (така можливість є), повну заміну покрівлі тощо. Для цього потрібно вкладати кошти з міського бюджету. Поряд буде облаштовано ігровий майданчик, забезпечений необхідним обладнанням, придбано меблі, багато чого іншого. Проєкт передбачає на 2020 рік виготовлення проєктно-кошторисної документації, яка має відповідати всім державним будівельним нормам, сучасним стандартам, пройти експертизу тощо. Представником громади щодо виконання угоди з Українським фондом соціальних інвестицій та реалізації проєкту є відділ освіти міської ради. Останній варіант угоди дасть розуміння, хто відповідатиме за проведення тендеру на виконання робіт. Реалізація проєкту планується на 2021 рік. Він не такий вже й масштабний: ми реалізовували й значно більші. Тому впевнений, що справимося із завданням і до кінця 2021 року матимемо результат.

— Чому саме інклюзію обрали, чи були якісь інші варіанти?

— Нам пропонували різні варіанти. Ми могли обрати будь-яку тему. Скажімо, у нас є люди, які не мають певного місця проживання. Ви ж бачили не так давно, жінка буквально «жила» на лавці в центрі міста. Але це тема не однієї нашої громади. Коли ми це обговорювали, то розуміли: якщо утворюється великий район, немає сенсу в Балті (чи в Кодимі…) організовувати центр для бездомних громадян. Можливо, у форматі одного району, майбутньої районної ради пропонуватиметься певний соціальний простір: скажімо, в одній громаді – притулок для членів сімей, які зазнали насилля, в іншій – паліативний центр (для перебування тяжкохворих людей в умовах, наближених до домашніх). Адже на будь-якій території доволі складно самим утримувати соціальну сферу з чималими витратами на штат, харчування, комунальні послуги. І це стосується не тільки соціальної, а й освітньої, культурної сфер.

— До речі, про перспективи розвитку. Сьогодні вже звучать побоювання, що у зв’язку з утворенням укрупненого району з центром у Подільську Балтщина втратила можливості для розвитку. Це стосується в тому числі й балтської лікарні. Мовляв, її буде підпорядковано Подільській районній раді, що несе у собі загрозу закриття. Що скажете?

— Від часу, коли відбулися вибори у громаду – нову адміністративно-територіальну одиницю, де міська рада стала органом управління, ми з вами вже точно не живемо в Балтському районі. З 2016 року. У Балтському районі живуть мешканці Плоского, Сінного, Піщаної, Пужайкового, Шляхового, Чернечого та інших сіл, які ще не об’єдналися у громади. Чи про це хтось знав? Чи хтось у Балтській громаді переймався з приводу того, що не живе в районі?! Ніхто цього не відчуває. Принаймні, у міській раді цим ніхто не переймається. Так, у нас була ідея все відкинути та займатися питаннями створення району з центром у Балті. Але зрозуміли, що втратимо багато зусиль, часу, енергії. Заради чого? На іншому важелі нічого немає. У майбутній районній раді буде приблизно 30 відсотків депутатів, які представлятимуть нашу територію. Тож, сподіваюсь, що з іншими народними обранцями (з Саврані, Кодими, Окон, Подільська тощо) вони знаходитимуть порозуміння, яким чином формувати майбутню раду та коло її обов’язків. Адже намагання створити у нас госпітальну раду не увінчалося успіхом через певні протиріччя. Я не вірю, що в райони передадуть медицину, бо у нових рад немає виконавчих органів. До того ж, Балтська багатопрофільна лікарня є комунальним закладом міської ради. Важливо, щоб реформи сприяли розвитку галузі, не відбувалось шарахань у різні сторони. Реформа «первинки», розпочата минулого року, принаймні у нас в громаді, дала позитивний результат. Щодо вторинки, то кошти, отримані від НСЗУ у перший місяць переходу на нову форму фінансування, дозволили вийти на 0. Це було непогано. Бо для себе я підраховував: відсотків 15 лікарень в Україні вийшли з плюсом, 50% – на нуль і 35% виявились неефективними (для порівняння, в таких відбувалось до 5 пологів на місяць). Як на мене, люди навряд чи заслуговують на те, щоб отримувати послугу неякісну в такій лікарні. Тому майбутнє нашої лікарні також залежить від кадрового потенціалу, який там є, від лікарів та середнього медичного персоналу, від управлінського складу – наскільки він буде ефективним, «заточеним» на заробляння коштів (а ми у закладі багато чого змінили!), від стосунків з Національною службою здоров’я України, від державної політики Міністерства охорони здоров’я і від власника – Балтської міської ради.

— Від власника, напевно, чимало залежить?

— Так. Наскільки будемо вкладати у «точки росту», а ми їх визначаємо постійно. Трохи коронавірус «збив»: 8 мільйонів гривень пішло на фінансування непередбачуваних заходів. Але так треба було. Звичайно, за рахунок цих коштів, міська рада, як власник, могла багато чого зробити. Вже завершили б інсультне відділення лікарні. І точно завершили б реконструкцію колишнього гуртожитку для медиків під службове житло (квартири). Придбали б також необхідне обладнання для того, щоб збільшити кількість пакетів послуг, які оплачує НСЗУ. І де тут адміністративно-територіальний устрій, де Подільський район? Я не бачу.

— Тобто оті страхи надумані?

— Зрозуміло, що є певні міфи, якими людей стращають. Звичайно, з токи зору престижності, місцевого патріотизму, мені теж хотілося, щоб був Балтський район. Але він ніяк не вплине на наше життя. Громада – так! І тут багато залежить від ефективності виконавчих органів тощо.

— Міській раді все одно доведеться вирішувати проблему надання соцпослуг? Щось зміниться в роботі районного управління соціального захисту населення?

— Є деякі моменти, які ще до кінця не прописані в законі, в тому числі вони стосуються управління праці та соціального захисту населення. Свого часу було декілька сценаріїв розвитку подій, навіть йшлося про те, що управління праці та соціального захисту населення стануть аналогічними територіальним підрозділам виконавчої влади і не входитимуть до складу міської ради чи райдержадміністрації. Практично всі ці заклади фінансуються з державного бюджету. І ми розуміли, що не маємо права витрачати кошти (а вони – чималі) на їх утримання, поки держава чітко не пропише правила, за якими маємо жити. З іншого боку, ми не стали чекати змін, які може принести нам 2021 рік у зв’язку з ліквідацією адміністрацій. Тому створили центр соціальних послуг, як комунальний заклад міської ради. В рамках центру за статутом передбачено три напрямки. Поки що забезпечено тільки один – створено терцентр соціальних послуг (у простонародді – служба милосердя). У Піщаній теж діє такий підрозділ, поки що районний, який потім логічно стане комунальним закладом новоствореної громади. У нас відкрита ніша щодо центру соціальних служб для молоді, яку ми точно заберемо до себе.

— Чи є ще соціальні проєкти, які плануєте реалізувати?

— Ми написали проєкт (через Міністерство соціальної політики) щодо створення служби соціального таксі для людей з обмеженими фізичними можливостями. Це питання разом відпрацьовували з головою районної організації Надією Петрівною Лєнц. Тоді була можливість безкоштовно отримати соціальне таксі. Але поки що, у зв’язку з фінансовими труднощами, пов’язаними з КОВІД -19 на рівні держави, вирішення цього питання відтерміновано. Але ми в черзі є. Передбачається, що в нас буде така служба. Вона невелика – водій та диспетчер.

— А фінансування?

— З місцевого бюджету. Отже, ми соціальний спектр пробуємо розвивати, хоча тема дуже непроста і витратна. Я так думаю, що коли запрацює Піщанська громада, там навряд чи будуть створювати всі соціальні служби. Простіше замовити такі послуги в Балті, в Подільську, Кодимі чи в Саврані.

— Наші читачі цікавляться, коли відкриються дитячі садки, чи будуть в нормальному режимі працювати школи?

— Я почну з садочків. Ми планували їх відкриття з 1 серпня. Але через погіршення ситуації із захворюваністю на коронавірус, вирішили, що це зарано і взяли паузу. Коли відкрили садки з десятого червня, їх відвідувало буквально по 2-4 дитини. Тому вважаємо, що 1 серпня – ще не критична дата. До цього питання, скоріш за все, повернемось у середині серпня.

Сьогодні в основному йде мова про підготовку шкіл до навчального року. Ви, напевно, чули про чотири зони за рівнем поширення COVID-19, на які поділено Україну. Одеська область – найбільша в країні. Все залежатиме від регіональних показників захворюваності на 100 тисяч населення. Департамент освіти, Міністерство охорони здоров’я постійно моніторять ситуацію. Сьогодні йдеться про можливість навчання у дві зміни. Бо навряд чи дозволять звичну наповненість класів (ми говоримо здебільшого про місто). За однією партою не дозволять сидіти по двоє. Вивчається й готовність шкіл працювати дистанційно, заочно.

— Отже, прораховуються різні варіанти?

— Ми будемо дивитися, якими будуть стандарти, якими – вимоги, критерії тощо. У будь-якому випадку рішення прийматиме комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply