Валерій МУЛЬ: «Дуже добре, що в районі діятиме не одна громада, буде з чим порівнювати, ділитися досвідом»

Якби по-іншому склалася ситуація, цілком можливо, Пужайкове стало б центром однієї з об’єднаних територіальних громад. Тим більше, що ідею об’єднання навколо однієї з найпотужніших сільських рад Балтського району висловлювали й жителі населених пунктів сусіднього Савранського району, які межують з Пужайковим.

І не дивно, адже це село відрізняється від багатьох інших в Україні передовими поглядами його мешканців на розвиток території та головної галузі економіки – сільського господарства. Тут любов до землі передається у спадок. Тому, заради збереження свого найбільшого надбання, пужайківці поступилися амбітними планами і підтримали піщанців у їх прагненні об’єднатися в одну громаду. Про це ми говорили з депутатом районної ради Валерієм Мулем. Наша розмова відбулася біля гарної двоповерхової адмінбудівлі колишнього колгоспу (тут тепер – будинок культури). Будівля не втратила своєї привабливості ще й тому, що її зеленим шатром обступили пишні ялинки. Саме їх посадив у 1989 році Валерій Муль…

— Мені хочеться віддати данину історії, тому, хто побудував цей гарний будинок. Тут має бути пам’ятна табличка з іменем одного з кращих голів колишнього колгоспу «Правда» – Андрія Миколайовича Дикусара. Зазвичай у нас вшановують заслужених людей вже коли їх немає з нами, але вважаю, що він вартий того, аби про нього знали і пам’ятали ще за життя. Нещодавно Андрій Миколайович відзначив свій ювілейний день народження, тож бажаю йому міцного здоров’я і прожити ще багато років.

— Так, Андрій Миколайович – лідер, нестандартні та прогресивні ідеї якого свого часу підтримали пужайківці й стали самостійними господарями ще за радянських часів…Як це вдалося?

— Це було у 1989 році. Ми провели загальні збори (Дикусар був головою колгоспу, я – секретарем партійної організації). І коли переговорили з людьми, пояснили переваги іншого виду господарювання, вони дали згоду реорганізувати колгосп і перейти спочатку у кооперативи. Була створена асоціація кооперативів. Це було не так легко, тому що колгосп був передовий не тільки в Балтському районі, а й в області. Тож керівництво було проти такої реорганізації. Але ми бачили перспективу, готові були працювати по-новому і нам таки вдалося створити асоціацію кооперативів, але з умовою, що вона носитиме ім’я газети «Правда». Ми погодились. А згодом у нас відбулася приватизація, спільним рішенням було розподілено все майно. У нас не було з цим ніяких проблем. Доярки, які працювали на фермі, телятниці, механізатори – кожен отримав свою частку, те, що було закріплене за ними. Після того, як був прийнятий Закон «Про фермерське господарство», у нас утворилося 50 фермерських господарств. Це прекрасна схема господарювання, яка до сьогодні існує. В жодному колишньому господарстві такого нема, бо земля практично обробляється жителями сіл Пужайкове та Савранське.

— Цікаво й те, що серед пужайківських фермерів – молоді люди… Господарювання на землі передається у спадок?

— Так. Це, напевно, тому, що при переході на фермерство у нас вже були всі передумови для самостійного господарювання. До цього залучали дітей, а тепер і онуків. Одне слово – це вже сімейний бізнес. Так і в мене – сімейне фермерське господарство. Мої діти закінчили в селі школу, отримали вищу освіту і повернулися, щоб господарювати на землі. Підростають чотири онуки, ще навчаються в школі, але вже сідають за кермо трактора, автомобіля. Це свідчення того, що діти змалечку привчені до сільської праці й будуть господарювати. Так і в інших наших фермерів. Адже завдяки правильному перерозподілу земельних та майнових ресурсів у селян є робота, є можливість працювати й мати достаток, навчати дітей .

— У тому, що сільгоспвиробники в Пужайковому та Савранському – місцеві мешканці, є ще один плюс: ви дбаєте й про соціальну сферу. Наскільки це важливо для вас особисто і для інших фермерів?

— Як би не було прикро, але села занепадають. Ми не можемо бути байдужими до цього. Тому допомагаємо школі, бо тут навчаються наші діти, онуки. Намагаємось робити все можливе, щоб вони перебували в хороших умовах, щоб було сучасне обладнання тощо. Бо це наша перспектива: де є прекрасна школа, дитячий садочок, там живе село. І тому, незважаючи на труднощі, ми робимо свій внесок у його розвиток, намагаємось допомагати у вирішенні соціальних питань- ремонті доріг, всього, що необхідно для села. Складаємось і робимо: це потрібно насамперед для нас самих, бо ми тут живемо і працюємо.

— Ви підтримали об’єднання навколо Піщанської сільської ради, вірите, що ця громада буде спроможною. Від чого це залежить, як ви вважаєте?

— Незважаючи на те, що питання децентралізації сьогодні «пробуксовує», ми сподіваємось, що реформу буде продовжено і бачимо у цьому перспективу. Будемо докладати всіх зусиль, аби громада була створена і розвивалася, бо від цього залежатиме рівень соціального та економічного розвиту наших сіл, благополуччя людей. Дуже добре, що в районі діятиме не одна громада, буде з чим порівнювати, ділитися досвідом тощо.

— Сьогодні вже відчувається прагнення до об’єднання, зростає участь фермерів, зокрема, в ремонті доріг між населеними пунктами майбутньої громади. Так, на шляху між Піщаною та Пужайковим розчищено узбіччя, ями загортаються щебеневою сумішшю…

— На зустрічі, де обговорювалося питання створення об’єднаної громади, були присутні активні землевласники, бо саме від них багато у чому залежатиме успіх такого об’єднання. Ми побачили чимало спільних проблем, які потрібно вирішувати. Перш за все це стосується сполучення між населеними пунктами. Я, як депутат районної ради, постійно порушую питання ремонту дороги Балта- Саврань. На жаль, досі не можемо добитися, аби її ремонт розпочався. Ми неодноразово звертались з цього приводу й до депутатів Верховної Ради, які балотувалися по нашому 137-му виборчому округу, до депутатів обласної ради. Друге питання, яке ставимо перед собою, це ремонт місцевих доріг між нашими селами. Тому, не чекаючи вирішення проблеми на державному та обласному рівнях , робимо це самотужки. В першу чергу домовилися з сільськими радами Піщаної та Пужайкового, розрівняли дороги між нашими селами та покрили щебеневою сумішшю. Місцеві дороги до Ракулового і Криничок так само зарівняли щебенем, щоб шкільний автобус міг більш-менш благополучно возити дітей. Це, звичайно, тимчасові заходи і питання ремонту доріг залишається актуальним. Сподіваємось, що його таки буде вирішено. Ми будемо також вирішувати разом й інші питання, спрямовані на розвиток громади, працюватимем над наповненням бюджету. Для цього слід, зокрема, зробити інвентаризацію нашої землі, щоб сповна сплачувались податки. Тоді громада, думаю, буде існувати і розвиватися.

— Районною радою прийнято низку непростих рішень. Серед них- щодо закриття дитячого садочка в Ракуловому, про зміну адреси центральної районної бібліотечної системи (з Балти- на Пужайкове). Після створення Піщанської ОТГ доведеться створювати нові структурні підрозділи, що також призведе до розірвання вже існуючих зв’язків. Наскільки, на вашу думку, це буде складно зробити?

— Життя саме змушуватиме нас йти на певні скорочення. По дитсадочку в Ракуловому й так зрозуміло. Якщо там числилось п’ять чи шість вихованців, то немає й сенсу утримувати заклад. Натомість в Пужайківському дитячому садку їм дуже добре. Ми, звичайно, обговорювали питання збереження приміщення Ракулівського садка і директор Пужайківської школи взяла на себе таке зобов’язання. Якщо продовжити тему бібліотеки, коли постало питання зміни адреси у зв’язку з тим, що у нас буде своя громада, ми запропонували розмістити її у нас. Це цілком закономірно, адже у нас є опорна школа і всі умови для переведення бібліотеки до нас. Адже не обов’язково всі заклади ОТГ мають знаходитись у Піщаній.

— Ви за те, щоб зберегти бібліотеку?

— Так. Ми вже взяли на себе таке зобов’язання. Балтська ОТГ відмовилась від районної бібліотеки і нам потрібно було її десь розмістити. У нас є чудове приміщення адмінбудинку та всі умови, в тому числі забезпечення Інтернет-зв’язком. Спільно з сільською радою вирішимо й питання його опалення. Тут на перспективу можна ще багато чого зробити. Зокрема, розмістити центр з надання адмінпослуг тощо. Все це обговорюватиметься в процесі формування об’єднаної територіальної громади.
* * *
Цього ж дня Валерій Муль разом з сільським головою Сергієм Даліщуком та очільником райради Олексієм Пантілєєвим оглянули приміщення, виділене під бібліотеку (на знімках), поспілкувалися з приводу інших актуальних питань

Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply