ВЧИТЕЛЬКО ЛЮБА, ТУТ, НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ, СКІЛЬКИ УЧНІВ СВОЇХ ВИ НАВЧИЛИ!

8 ГРУДНЯ 2021 року відзначила свій сторічний ювілей вчителька вчителів, перша вчителька близько тисячі випускників Плосківської середньої школи – Федора Григорівна ГУМЕН.

ФЕДОРА Григорівна розповіла: «Вчителькою я вирішила стати ще в дитинстві завдяки своїм улюбленим наставникам – директору школи Новошицькому та вчительці Марії Вікентіївні Шкодовській. І хоч для мене питання вибору професії не стояло, але, як кажуть, за компанією, поїхала з подругою подавати документи до одеського медичного училища.

Та, дякувати Богу, гору взяв здоровий глузд: постояла, подивилась, повернулась і пішла й вступила на десятимісячні курси вчителів. Першого вересня 1940 року прибула за направленням в село Капустянку Савранського району (до якого Плоске теж відносилось до 1962 року) вчителем початкових класів. Мені на той час ще й 18-ти не було.

Звістка про початок війни застала в рідному селі, коли в неділю, 22 червня, з подругою йшли до односельця по суниці. Дорогою юнак верхи на коні оголошував про початок війни та скликав на загальний збір. Спочатку всіх охопив жах, але, опанувавши себе, люди виступали на мітингу і тут же формувались команди й відправлялись на фронт.

Кожен поставив собі запитання: а що далі? Я хотіла викладати у школі далі, але окупаційна влада повикреслювала в книгах відомості про наших керівників, про державу і я зрозуміла, що не зможу так працювати. Ті самі діти, та сама я, те саме все, а говорити треба зовсім інше… Тож залишила роботу і повернулася в рідне село. Всю окупацію жила тут, трудилася в полі.

Плоске визволили 27 березня 1944 року. А 1 квітня вже відкрили школу. Класи були різновікові, адже під час війни діти не навчались. Я почала працювати вчителькою початкових класів. Після війни закінчила Балтську педшколу (нині педагогічний коледж) і 35 років пропрацювала в Плосківській середній школі.

До війни в школі про політику майже не говорили, а після війни щотижня проводились політзаняття. Ми писали реферати, здавали екзамени, які приймали представники з району.

Школа пережила чимало реформ, але головними для мене були діти. Батьки моїх вихованців багато працювали, тому я завжди пам’ятала, що мушу їх не просто навчити грамотно писати, гарно читати, добре рахувати, але й стати хорошими людьми, навчити самостійно мислити, самостійно приймати рішення».

ФЕДОРА Григорівна багато пережила за своє життя. І голод, і холод та нестатки, але ніколи не пошкодувала про обрану професію. Серед її учнів – вчителі, наукові співробітники, лікарі, агрономи, доярки, трактористи, – люди гідні. Вчителька завжди радіє їхнім успіхам, слідкує за їхніми долями і бажає всім міцного здоров’я, успіхів у праці, гарних відносин з людьми і, найголовніше, бажає всім миру.

ДОРОГА наша Федоро Григорівно! Ви – унікальна людина. Пісня Ваша лебедина триває! Прийміть наші щирі вітання з ювілейним Днем!народження, з Новим роком та наступаючими Різдвяними святами. Зичимо міцного здоров’я, відмінного самопочуття, добробуту та мирного неба над головою.

Валентина КОВАЛЬЧУК,
с. Плоске

Leave a Reply