Художник і поет Андрій ВИКЛИК:
«Всім КАЛАНЧАрівним
та заКАЛАНЧАрованим балтянам і гостям
міста бажаю КАЛАНЧИстих,
БАЛтворчих, БАЛТАлановитих
і БАЛТонізуючих доль
в обіймах Радості й Мудрості Всевишнього.
Пишаймось тим, що ми- БАЛТЯНИ!»
ЗДАВНА балтяни мріяли про картинну галерею.І коли її, нарешті, відкрили в історичному музеї, жителів міста і району, гостей не перестають дивувати своїми талантами творчі люди.
Минулої неділі чимало відвідувачів були приємно вражені виставкою 111 художніх робіт Андрія Виклика (а вдома залишилось ще сто!) та його усними «балтизмами», просякнутими любов’ю до нашого міста. Витончений символ Балти — КАЛАНЧА — присутній на кожній картині, як і в серці самобутнього митця — символіста, поета і філософа, й від того виставка є незвичною, осяває, зігріває, грає барвами, знаходить ключик до кожного серця.Ось вже в ньому звучить незабутня мелодія пісні «Сім сорок» і потяг на картині мчить з Одеси до Балти.Потужний локомотив- це Балта, а вагони- балтяни. Такий зміст тут закладено. «Балта- маленьке містечко, але щось в ньому є цікаве, що підкорює і натхнення дає, окрилює, вміє обіймати обіймами українського Поділля, тут живуть добрі, чуйні люди, котрі допомагали мені облаштувати цю виставку.Доки в Балті мешкають такі люди, місто купатиметься в Божому благословенні», — ділиться думками зі своїми гостями Андрій.А директор музею
Петро Ткач вже теплою короткою промовою відкриває виставку.Надає слово її авторові.
— Я затятий дніпробалтянин, — сказав він, — дуже вдячний всім, хто потрапив у мої літературно- художні обійми.
Андрій назвав жителів міста добрими балтасамаритянами.Розповів, що він мислить образами і картинками, одягає якісь образи в слова, якісь — в пластику тощо, любить вигадувати слова.З його вуст нові слова, дотепні висловлювання, вірші вилітали, мов пташки. «Я – дніпробалтянин і щиро бажаю, щоб Балта збирала мізки з усіх культур народів України, щоб приїздили сюди талановиті люди і залишали тут свої серця, як Прометей несли вогник балтського натхнення по Україні й світу». Але, як підкреслив у своєму виступі поет Роман Грушко, «щоб творити, вибухнути виставкою, недостатньо одного натхнення, треба багато і важко працювати». Так воно і є. Члени родини Андрія це підтвердили: «Він талановитий, людяний і толерантний, у нього тисячі ідей.Його завжди можна побачити з пензликом в руці.Якби Господь дав 26 годин на добу- наш кольоровий геній, мабуть, працював би весь цей час».
Краєзнавець Вадим Вінярський назвав Андрія Виклика, «хоч і не є він корінним балтянином, унікальною людиною і чемпіоном по створенню образу КАЛАНЧІ.Він вподобав балтянку, через любов до дружини — закохався в наше місто і став співцем каланчі.Це людина, яка ілюструвала нове видання ТОРИ в Ізраїлі і хоче об’єднати українську та єврейську культури».
Журналіст Людмила Шелих підкреслила, що в кожну свою фразу поет і художник вкладає філософський зміст, його роботи несуть позитивну енергетику, вони по-дитячому щасливі, по- космічному нереальні, незвичні, але зрозумілі кожному на рівні серця і душі.
Високу оцінку творчості автора виставки дали викладачі образотворчого мистецтва міста.Віра Лисенко (педколедж) зазначила, що художник –символіст просто і зрозуміло передає в картинах свою любов до малої Батьківщини.Наталія Пінкіна (школа мистецтв) в захваті від того, як графічно художник передає образ каланчі, він бачить те, що іншому не дано.
Емоції, особливі враження переповнювали єство балтянки Тетяни Гловацької: « Я вражена яскравістю фарб, особливо картин єврейської тематики, глибиною змісту картин, що оспівують наше місто, автентичними підписами до них, віршованими рядками, де кожне слово — в точку…». Тим цікавішим було спілкування з Андрієм під час проведеної ним екскурсії.
— Я вигадав орден Героя Балти і написав його. Потім замислився — кого б я першого ним нагородив? І Вирішив: свою дружину! Я- вітрило, а вона- вітер.Без вітру човен не пливе.
— Чому полонила мене каланча? Бо вона- як свічечка, щоб не було ніяких темряв у наших сердечках.Я жартую, що став чемпіоном світу з підняття каланчі.Всі її образи тезисно графічні, подано майже голий символ, щоб каланчани несли добро і вогник своїх сердечок.Інколи це кольорові закруглясики, адже каланча- жінка. Я до цього плетива ліній довго йшов. У Парижі- Ейфелева вежа, в Балті символ- КАЛАНЧА. Оце якір у вигляді дзвіниці та каланчі. Човник мого серця приплив до балтських берегів.Ці картини- балтська молитва мого серця. Слова-як квіти. Ці картини вже побували на виставках у Чернівцях та в Києві.Балтські архітектурні принади побачили багато людей.
— … Мої картини- це частинка обіймів Всевишнього.Ось Балтська мадонна- КАЛАНЧА-МАМА тримає своє каланчадо.Картина написана олійними фарбами національних кольорів. На моїх картинах Україна з небом дружить, щоб тяглася до цінностей Всевишнього.Тоді ми будемо сильними і люблячими.Щоб дітки чули мелодії батьківських сердець.
— …У мене багато творів єврейської тематики. І це зрозуміло: в мені коктейль з австрійської, єврейської та української крові. Мені подобається. Художник — митець вірить у Всевишнього і в співавторстві з ним творить.Ось картина, на якій зображено Каланчу у вигляді скрипки і балтську синагогу. Під нею підпис: «Для всіх твоїх пісень, Балто, я- скрипка» Далі- з серії «Мелодії Балтського часу» — на картині фотограф Фіма. Поруч – каланча- дзвіниця. Дзвони дзвонять, ніби запитують: час минає, що ти зробив?
— … Мої твори написані крізь призму любові і віри.Бог мені дає шанс, що я стану кращим, якщо не вранці, то ввечері (жартує).
Дуже гарно представлені в галереї козацька тематика, «Любомирський променад», « Балта- Божий ліхтарик українського Поділля», самокритичне кепкування з самого себе з лагідним, мудрим дитячим (це так важливо для творчої людини!) гумором.Не пожалкуйте часу, побувайте на виставці Андрія Виклика, подивіться на рідне місто крізь архітектурно витончену, модернову КАЛАНЧУ, зігрійте свою душу на порозі зимових холодів.
Таїсія КРИСЬКО.
About The Author
