НЕДАВНО я проїжджав скутером польовою дорогою неподалік Кармалюківки і побачив, що в різних місцях дим стелеться, поле горить. Наступного дня повертаюсь, а на тому полі, з приводу якого я телефоном поінформував дільничного, вже все згоріло, і запалено ще у кількох місцях, вже внизу димить. Дільничний мене спитав: «А ви знаєте прізвище того, хто це поле обробляє?». Я їду мимо, бачу, що горить поле, повідомляю про це, і ще повинен знати прізвище того, чиє це поле?! Там що – табличка написана: поле Сидоренка чи Іваненка, 10 гектарів!
Згоріли пожнивні рештки, стерня, разом з ними безжально знищено безцінний верхній шар землі, ділянка лісосмуги, дикі тварини, які там мешкали.
Дільничний міг би швидко дізнатися, чиє це поле, припинити свавілля. Я не міг заспокоїтись, душа болить. Зателефонував на урядову лінію до Києва з приводу пожеж на полях. Там відповіли, що вони фіксують надзвичайні події: вибухи на хімічних підприємствах, аварії на автодорогах, на залізничних станціях. А спалювання стерні, це що? Мабуть, екологія. Телефонуйте у департамент такий-то.
Телефоную, розповідаю ситуацію. «Це до нас не відноситься, я вам дам телефончик водної інспекції. Але не дивуйтеся, що водна інспекція, там є спеціаліст (називає прізвище, ім’я) , запишіть його телефончик. Він все знає. Я телефоную. Представляюся: що з Одеської області, Кодимського… А він: «Хто вам дав мій номер?»
— Ваші колеги з водної інспекції.
— Добре, яка у вас проблема? Ага, але це не зовсім до мене. У вас в Одесі є екологічна інспекція. Я вам дам телефончик.
Я ледь протягом дня додзвонився. Там сказали : вибачайте, у них вже закінчився робочий день. Хай вам грець.
Тим часом не лише в нашому краї горить, люди щось спалюють по всій Україні й по всьому світу, а потім скаржаться на повені, посухи та неврожаї, що зими немає, що влітку до 40 градусів кожен день пече на вулиці. А що ти зробив, аби погода була нормальною?
Кожен з нас дурниці робить. Моя сусідка, наприклад, спалює на вогнищі пластикові пляшки. Вечорами виходиш і задихаєшся, адже шкідливий для здоров’я діоксин виділяється. Я запитую: навіщо ти це робиш?
— У мене багато пляшок накопичилося.
Я взяв відро води і залив вогонь. Тепер ця жінка зі мною не вітається.
Нині чимало діток часто хворіють: лікарі пояснюють це поганою екологією! А що кожен з нас особисто зробив для того, аби була нормальна екологія?! Ми дим той вдихнули – і діоксин потрапив в організм, накопичується в кістках! Потім у дитини при народженні ніжка «пішла» не туди, ще якась біда виявилась.
Люди! Якщо я буду байдужий, ви будете байдужі, то чого нам чекати від життя? Хворітимуть діти й онуки, врожаю не буде, зими не буде, дощу й снігу не буде, зате пустеля буде…
About The Author
