ЕГОЇСТ

Росли у батька три красуні- доньки.Дружина померла, сам їх виховував .Мріяв, щоб стали такими, як матінка їхня була. Ольга закінчила дев’ятирічку й вступила до медучилища.Через рік її стежкою пішла Оленка.Ще за рік- Інна.Всі з дитинства навчені у домі порядок підтримувати, людей поважати.Всі захотіли стати медсестрами.
Оля отримала диплом і вийшла заміж в Одесі за лікаря.Олена “вискочила” за військового й поїхала з ним служити в Херсон.А Інна, навчаючись на останньому курсі, їхала на вихідні додому й познайомилась в автобусі з хлопцем , який повертався зі служби в армії.
Це було кохання з першого погляду.Ігор здавався їй гарним, розумним, сильним , перспективним.З’явилася мрія, аби саме він, оцей красень в модному шкіряному пальті, став її супутником на все життя, бо з ним відчувала себе мов за кам’яною стіною.Коли призначили день весілля- неначе злетіла на сьоме небо.
Сестри після знайомства й спілкування з Ігорем були шоковані.
-Іннусю, кого ти обрала в чоловіки? Ти ж у нас красуня і розумничка, а він? Якесь самозакохане страховисько…Ох і хльобнеш ти з ним горя,- зі сльозами на очах говорили дівчата.- Чим він тебе засліпив?
Інна лише щасливо всміхалася.

Оселилися молоді у новому будинку Ігоревих батьків.Свекор зі свекрухою перебралися в нову, простору літню кухню.Їхня вулиця на околиці райцентру мала назву Нова.Люди тут жили дуже дружно.І хати колективно зводили, й водопровід спільно провели, свята і сімейні урочистості разом відзначали. Отож потрапила Інна в дружню атмосферу.Її, медсестричку, вся вулиця радо прийняла у свою родину, адже відтепер жителі мали свого безвідмовного медика.
Зухвалий же й самолюбивий Ігор, який на той час працював сантехніком, в цю сім’ю , де керувалися принципом “Один за всіх- і всі за одного!”, ніяк не вписувався .Просить хтось щось полагодити чи хоч би підказати- порадити,- не піде, не допоможе.Він на своїй роботі втомлюється.” Я що їм- раб?”- виправдовувався перед дружиною.
Зате засліплену коханням Інну поступово перетворив на прислугу.Змалечку звик, що йому, меншенькому, найкращому, найрозумнішому, мама приділяла всю свою увагу, забувши про чоловіка й навіть про старшого сина .П’ятирічного Андрійка відправила до своїх батьків аж до повноліття.Ще й в десять років “маленький” Ігорьок не вмів сам шкарпетки одягти, взутися, до школи зібратися. Все найсмачніше матуся йому готувала, сорочки та штани прала й прасувала до самого одруження. Тож не подасть Інна з малям на руках до обіду чи вечері хліб або ложку- виделку,- сам ніколи не візьме, ще й нагарлапанить з матюками на неї.Мовляв, вибрав на свою голову дружину — недотепу. Вночі встати до дитини, допомогти втомленій тендітній стеблиночці? Де ви бачили! Заради чого такі подвиги?
Свекруха невістку повчала: “Ігорьок у нас – тонка натура, ти бережи його, не переч і не нервуй, створюй комфорт. Клята робота у нього стільки сил забирає…”
Обірвався тромб- поховали свекруху.Свекор через півроку зійшовся з тіткою Шурою, котра жила через дорогу.Потім разом виїхали під Одесу до її доньки- онука бавити.Перед від’їздом батько поділив нерухомість між синами. Меншому дістався будинок, півгороду й господарські будівлі, старшому — літня кухня та півгороду. Земельні паї не віддав нікому, не міг же в прийми йти ні з чим.
Отримавши спадщину, Ігор ще більше знахабнів.Мало не щодня приходив напідпитку.До Інни – безліч претензій.Для неї ж робота-головне.”А що чоловікові , коли вона на зміні, нікому їжу підігріти й подати, каву вранці в ліжко принести, – байдуже.І чому це я повинен робити те,чого ніколи не робив — про дрова та вугілля на зиму думати? Гаразд, дав жінці сісти собі на шию, привіз. То маю ще й по сараях розносити, дрова рубати? Я хіба кінь- важкоатлет ? Навіщо тоді одружувався?”- скаржився братові.
Якось був у лікарні й побачив Іннин портрет на Дошці Пошани “Наша гордість”.Ввечері , підзарядившись з дружком горілкою, влаштував сварку.
–Ти чого без мого дозволу портрета свого повішала на “всеобщее обозрение”?Лярва- ось ти хто!Я тобі зіпсую мордаху, більше не захочеш її всім демонструвати.Ти ж поглянь, влізла в мої хороми , погань, на все готовеньке , ще й фотографується !А картоплю посадила- я піду копати? Геть звідси, білоручко!
Досі Інна мовчки переносила страждання, біль, яких Ігор їй завдавав, боялася, що й дня не проживе без нього.Та чим важче доводилось, тим більше з’являлося сил для спротиву, зникала з очей полуда закоханості.
З синцями на руках і під очима взяла вона п’ятирічного Серьожку, валізу з його речами й подалася серед ночі до рідної тітки Галі.Та прихистила, заспокоїла , допомогла грішми.Невдовзі оформила Інна кредит в банку і придбала трикімнатну квартиру.Тепер мала можливість більше займатися вихованням сина.Хлопчик зростав добрим, чуйним до мами, однолітків, сусідів,став одним з кращих футболістів у школі, пізніше – в університеті.
А що ж жорстокий, розбещений , вихований у вседозволеності, з надмірною любов’ю батьків Ігор? Здав квартирантам будинок, мешкав у братовій так званій літній кухні.Набридло самому про себе дбати.Зустрів сина- студента й каже:
-Ви, Серього, з мамою такі бездушні . Кинули тата напризволяще, хай пропадає.Мама, чув, у теплі та затишку живе, жирує…А я замерзаю…
Словом, пожаліли вони Ігоря, забувши, що горбатого лише могила вирівняє.Прийшов, клявся “не повторювати старих помилок.”Проте , швидко освоївшись , відчув у квартирі себе тим самим самолюбом- господарем, повернувся його зверхній наказовий тон, а обіцянки де й поділись…
Сергій закінчив університет, працює в Одесі , грає у футбольній команді.Їхав на день народження до мами і… в автобусі доля звела з чарівною дівчиною Ларисою.І треба ж — медсестрою за фахом, як мама.Такою ж ніжною, стрункою. Нутром відчув, зрозумів, що це та єдина жінка, яка йому потрібна.
Знайомство переросло в кохання.Дівчина згодом познайомила його зі своїми батьками.Мешкають вони в селі.Мама вчителює , тато – агроном- фермер. В холодну пору року дає волю творчості.Все, що є в будинку, створене його руками.Переступив Сергій поріг – і потрапив у диво- казку.Цю красу Олексій Іванович присвятив своїм любим доньці й дружині.
Талановиті, освічені, прості й душевні люди сподобалися Сергієві.Настала його черга знайомити Ларису з мамою і батьком.Та вродлива і скромна дівчина не справила на тата очікуваного враження.Не так, як хотів би, подивилася на нього.
-У цієї шмаркачки викликав відразу запах спиртного.Ну перехилив я з сусідом по чарці самограю- і що з того? Ще не невістка , а вже майбутнім свекром брезгуєш…Ти ж поглянь, прийшла в мою оселю й недовольство виявляє, селючка, хохлуша репана…А чи не пішла б ти на х…?
Інна давно пожалкувала,що послухала сина й помирилася з Ігорем.Його вже не перевиховати.Як ніс себе царем і Богом, так і почувається.Марна справа склеювати розбиту вдрузки чашу.
-Ні, чоловіче, цього разу на три літери підеш ти, до того ж, назавжди!-жорстко мовила.
Ігор розгублено зиркнув на Сергія, ніби шукаючи захисту.
– Підтримки від мене не чекай.Я ніколи й нікому не дозволю принижувати людину.Тим більше,наречену.Прощавай!
Відтоді минуло три роки.Сергій з Ларисою живуть в любові та злагоді.Інна мабуть, закохалася, бо розквітла й помолодшала, наче ніхто й не ламав їй життя.
А Ігор?Повернувся в літню кухню.Влітку, у спеку, там нормально, прохолодно.Якісь гроші за оренду будинку крапають, працює охоронником кафе- милосердні жінки в пекарні хлібину, булочку дадуть.
Прийде, бувало, влітку до старшого брата, а той паркан біля дому ремонтує або на городі овочі з дружиною шарує.
-На футбол ідеш?- запитує.

-Та ніколи, бачиш , чим займаюсь.Один вихідний, треба хоч трохи Маші допомогти.
-Ну, то я пішов.
Іншого разу приходить – брат з Марією затіяв ремонт в залі, гостей чекають.Через вікно жінка подає важкі довгі дошки- брат з хворою спиною бере їх і складає на подвір’ї.
-Привіт!На футбол йдемо?
— Який там футбол, ремонт в розпалі…
-Гаразд, піду сам.
Наступного вихідного прийшов- брат з найнятими чоловіками каналізацію до ванної підключає.
– На футбол ідеш?
– Ти що, знущаєшся?
-То, може, хоч обідом пригостиш, зранку в роті крихти не мав.
-Іди, там Маша вареники ліпить.
-Ну, то я побіг! О, Машко, в тебе тут так печенею пахне!Андрій сказав, що ти мене нагодуєш…
-Звісно, раз сказав.А братові допомогти- слабо? Ти ж сантехнік… А ми чужим людям гроші платимо.
-От ти, Машко, злого язика маєш, найголоднішому апетит зіпсуєш!
-Якби ти Інні життя не псував- не бомжував би оце…
ххх
…Листопад завершується, надворі зимно.В Ігоревій хаті взагалі колотун, ще жодного разу плиту не запалив, бо дров нема.Два дні працює- два вдома.Десятки кубометрів дров можна було заготовити.” Ага, я не можу, я на це не вчився”,- зухвало каже.
… Пізнього вечора на господарському дворі загавкав пес Дружок.Маша згадала, що не закрила на ніч двері в котельній.Вийшла -біля дверей з цигаркою Ігор стоїть.
-Ти що тут робиш?
–Замерз вдома, пустіть переночувати на кушетці.Тут тепленько.
– Заходь.
-Я що хотів сказати, Машко, може, повечеряти дасиш…
-Борщ будеш їсти?
-А що – більше нічого нема?
-Андрію!Іди сюди,тут брат малий прийшов. Так хоче їсти, що нема де й заночувати,- покликала чоловіка.
Повів він молодшого на кухню, пригостив бігусом, ковбаскою, голландським сиром та чаєм.
-О, це інша справа, а Машка борщ пропонувала… От злидня!Тепер можна й поспати.
Андрій проводжає брата “ на кушетку” мимо зали, той питає:”А що, сюди не можна?”
– Там не опалюється, ти ж дрова не хотів рубати,- відповіла за чоловіка Маша.-На ось постіль, ти просився на кушетку.
А самі з Андрієм до ранку не могли заснути.За метр від кушетки стоїть газовий котел, на ньому- пачка Ігоревих сигарет.Він вночі без кінця курить.Впаде іскринка на ворсистий плед — і страшно подумати, що буде.Не пустити цього брудного егоїста і невдаху переночувати?Він дивиться на тебе такими очима…Пустити в чисту, затишну, щойно відремонтовану залу- ось-ось мають син з невісткою в гості приїхати, для них старалися…В Ігоря ж совісті нема-в кімнаті курить!
Вранці, дорогою на роботу, зустріла Марія Ігореву куму Настю.Її донька — його похресниця.Розповіла про безсонну ніч.Та розсміялася, а тоді з сумом сказала:
– Молодець, Ігорьок, ну й гад…У нього два дні зміна, два- відпочинок.То й вирішуй, чоловіче добрий, проблему з теплом. Він і вирішив. Сьогодні переночував і смачненько поїв у вас, перед цим цілу добу у нас з Петром без запрошення гостював.А вулиця Нова знаєш яка довга? Там здебільшого немолоді друзі його батьків мешкають.От він і відвідує з ночівлею бабусь.Ті й раді, що жива душа до хати зайшла.І постелять м’яко, і погодують на мізерну пенсію, останнє від себе відірвуть.Ну абсолютний егоїст, що тут ще скажеш!.
Таїсія КРИСЬКО.