«ЕКСТРИМ» ШЕСТИРІЧНОЇ ДАВНОСТІ

Серпень для Балтської громади має подвійне історичне значення. По-перше, тут разом з усією країною відзначають День Незалежності, по-друге, не забувають про перше з визначальних рішень, яке очікувано підтвердило намір місцевих рад щодо територіального об’єднання міста і сіл на їх територіях. Це було шість років тому. Як все відбувалось? Про це добре пам’ятає Тетяна Холіч – заступник Балтського міського  голови.

— Тетяно Леонтіївно, шлях до такого рішення був непростий. Ви тоді  були секретарем міської ради, отже – у епіцентрі подій… Як виникла ідея об’єднання, адже тоді, пам’ятаю, в Україні й законодавства відповідного не було?

— Думаю, ідеєю про  об’єднання наш  міський голова Сергій  Мазур заразився (в хорошому розумінні цього слова) під час частих поїздок на різноманітні зустрічі, наради всеукраїнського та обласного значення. Саме там вже обговорювалась тема децентралізації. Він був доволі молодим,  енергійним, мав велике бажання зробити щось нове, не боявся ризикувати. Своєю завзятістю, цілеспрямованістю, натхненням він заразив нас всіх  у міській раді. Ми разом з депутатським корпусом, який теж повірив міському голові, пішли на неймовірний ризик, бо тоді в країні ще практично ніхто не знав як це робити. Звичайно,  це подвоювало наші переживання, хвилювання, до того ж, в нашій країні стабільність ніхто не гарантував: зі зміною влади змінювались напрямки розвитку, законодавство, реформи… Ризик був, але й великим було бажання іти вперед. Приваблювало й те, що держава заохочувала перших, хто об’єднувався, чималими бонусами у вигляді інфраструктурної субвенції. Наша громада у разі об’єднання мала отримати 20 мільйонів гривень, що було більше нашого річного міського бюджету. Для нас це були неймовірно великі кошти і плани – теж великі. Також була можливість отримати більше повноважень і залишити у бюджеті більше надходжень – 60% ПДФО. Отже, нам було з чим іти до людей, розповідати  й пояснювати.

— Потім вже були рішення міської та сільських  рад, якими давалась згода на об’єднання,  і – довгоочікуване – обласної ради…

— Так. Перший крок був зроблений у міській раді. Вже потім ми їздили по селах колишнього Балтського району, в деяких були навіть по кілька разів: пояснювали переваги об’єднання. Це було непросто робити, бо ситуація економічна в країні,  та й у кожній сім’ї,  була складною, плюс реформи починалися у всіх сферах… Ми й самі тільки теоретично це могли сприйняти, а тут мали доводити правильність такого рішення. В нагоді стало те, що  в нас була можливість побувати за кордоном, в тій самій Польщі, бачити там гарні результати децентралізації . І ми сподівалися, що, можливо, не стовідсотково, але по максимуму  могли б зробити те саме у себе. Дуже хотілося, щоб у нас було не гірше, тому за цю справу й взялися.

— Здається, за емоційним навантаженням на кожного мешканця майбутньої громади таке можна прирівняти відчуттями  з пережитим під час референдуму про незалежність держави. Це був екстрим?

— Так. Будувати  нове – це  свого роду екстрим. Часто так буває, що реформу починають, а законодавчі акти під неї ідуть із запізненням. Навіть про правильність оформлення документів, рішень сесій, які мали бути законодавчо обґрунтованими, не було толком в кого запитати. На практиці часто виникають непередбачувані моменти. В області ми були першими, в Україні – у першій п’ятірці великих громад, що об’єдналися. Тому в більшості випадків тим, хто готував рішення (особливо юридичний відділ),  навіть після телефонних дзвінків до Одеси, Києва з проханням допомогти, пояснити, було дуже важко. Зате наші рішення, які ми виставляли на сайті, потім користувалися популярністю, бо слугували за приклад для тих, хто тільки ставав на шлях децентралізації.

— Отже, ризик був виправданий, громада отримала обіцяне від держави і чимало досягла на шляху свого розвитку?

— Так. Ми отримали 60% ПДФО і 20 мільйонів гривень інфраструктурної субвенції, які обіцяла держава. Це дозволило нам закупити сучасну техніку для комунальних підприємств. У селах громади були відремонтовані дитсадочки,  школи, ФАПи. Ми продовжуємо ремонтувати будинки культури, бо й вони потрібні на селі: людина має не тільки працювати, а й відпочивати. Можна багато перелічувати, але ви все це бачите самі. Запровадження громадського бюджету дозволило мешканцям громади самим керувати коштами, витрачати їх на потреби свого села, мікрорайону.   Активну участь у житті громади беруть голови мікрорайонів, голови органів самоорганізації населення, актив старостатів. Депутати міської ради, уповноважені особи – старости, голови мікрорайонів, керівники структурних підрозділів міськради – ми збираємось дуже часто для обговорення та прийняття спільних рішень.  Звичайно,  не можемо вирішити всі питання, всім допомогти. Трохи завадив коронавірус:  під час карантину було досить складно проходити шлях до економічного зростання, але й за таких складних умов не зупиняємось, плани у нас величезні. Я особисто задоволена тим, що міському голові, який не припиняє своїх поїздок, зустрічей на різних рівнях, таки вдалося добитися у дуже  непростий і для країни  період,  завершення реконструкції кінотеатру, будівництва спортивного комплексу. Йде до завершення будівництво школи №3. У нас є гарна мета – побудувати басейн в Балті. Якщо ви помітили, розпочато капітальний ремонт приміщення для центру надання адміністративних послуг. Це хороша ідея для того, щоб людина, якій  потрібні довідки, яка має вирішити якісь соціальні питання для себе, не бігала по різних кабінетах, установах, а зайшла тільки в одне приміщення і одразу все вирішила.  Нам також хочеться  мати свій соціальний центр. Я займаюсь наразі цією справою: є мрія відремонтувати одне з приміщень (поки не розкриватиму секрет – яке), щоб люди, у яких є потреба у  соціальному захисті, у вирішенні якихось соціальних проблем могли там отримати таку допомогу. Як цей центр буде називатися, поки що не знаємо, але там будуть знаходитися всі служби, які надають соціальні послуги. Хотілося б, щоб в Балті було відкрито й стаціонарний притулок для мешканців нашої громади – одиноких людей похилого віку, які потребують стороннього догляду, такий, як є в Піщаній. Ми б хотіли ще надавати таку послугу молодим матерям, як раннє втручання. Не секрет, що у нас є молоді жінки, які ще не пристосовані до материнства. Тому ми хотіли б створити таку структуру, де б соціальні працівники спільно з медиками надавали підтримку, допомагали вирішувати проблеми на самому початку, а не тоді, коли вже стає пізно, коли вже не можна виправити ситуацію. Про соціальний напрямок можу багато говорити, і мені приємно, що в громаді цьому приділяється чимала увага. Це свідчить  про те, що вже після вирішення проблем у сферах освіти, медицини, які завжди на поверхні, настав час для вирішення соціальних питань.  Поступово кожного року впевненими кроками ми намагаємось навести лад в громаді, зробити життя комфортним для всіх.

— Минуло не так багато років з часу створення громади – однієї зі складових країни в цілому. Що відчуваєте напередодні 30-річчя Незалежності нашої держави?

— Перше рішення про утворення Балтської об’єднаної територіальної громади було прийнято обласною радою 12 серпня 2015 року. Здається зовсім недавно ми їздили по селах, розмовляли, запевняли; робили перші кроки, переживали  за їх правильність. Тепер нам є про що звітувати, чим пишатися, озирнувшись назад. Час швидко плине, так само як і час від прийняття рішення про Незалежність України,  і здається (принаймні для нас – учасників цих подій), що це було зовсім недавно. А вже 30 років минуло.  Така дата в житті людини – це самий розквіт, почато період усвідомленого  життя, коли здобуті знання, досвід вона використовує для досягнення своєї мети, впевнено йде до неї, незважаючи на перешкоди. Напередодні визначної для всіх нас дати, хочу побажати всім, в першу чергу, міцного здоров’я, щоб досягти своєї мети. Я впевнена, що нам не завадять ніякі перешкоди, бо Україна – найкраща країна в світі. Думаю, що разом – від маленького до великого – з любов’ю у серці, із бажанням змінити все на краще, ми все витримаємо, подолаємо всі перешкоди і прийдемо до того, що Україна стане однією з найкращих  не тільки в Європі, а й у світі. Вона того варта, і ми всі того варті. Дай, Боже, сили, наснаги, здоров’я тим, хто нами керує, тим, хто нас захищає на Сході. І дай, Боже, розуму тим, хто ще не з нами. Слава Україні!

Людмила ШЕЛИХ

Leave a Reply