Жанна КАПКІНА: «Не вистачає живого спілкування і батькам, і дітям, і вчителям»

12 березня усі заклади освіти були закриті на карантин через епідемію коронавірусної інфекції (COVID-19). Про те, як навчали і навчалися учнівський та педагогічний колективи НВК «Балтська ЗОШ №3-колегіум» – у розмові нашого кореспондента з очільницею закладу Жанною КАПКІНОЮ.

— Жанно Валеріївно, навчальний рік, що завершується, для колективу очолюваного вами закладу, напевне, був найскладнішим: спочатку через пережиту пожежу та проблеми з приміщенням, потім – через карантин. Як оцінюєте свої можливості пристосовуватись до будь-яких ситуацій?

— Ми мужньо витримали всі негаразди, згуртувались, об’єднались і зробили так, щоб не відчувалось якихось незручностей у навчальному процесі для учнів та батьків. Звичайно, нам довелося прилаштовуватись, але, думаю, що в цілому все вдалося: впевнено йдемо до завершення навчального року. Ті основні проблеми, які в нас були з приміщенням, теж вирішено. Щодо дистанційного навчання, то ми навчалися в процесі, проходили курси, організовувались. Отже, все буде добре.

— У вас в школі запроваджено єдиний метод спілкування та проведення уроків. Чи використовують вчителі свої, зручніші для себе та учнів? Маю на увазі використання певних програм, соцмереж?

— Звичайно, ми даємо свободу вибору вчителям. Але 17 березня ми для себе визначили єдину систему для використання – сайт школи. Тут вчителі заповнюють електронний журнал, домашнє завдання, зміст уроку, можуть приліплювати посилання на свій ресурс тощо. Кожен бажаючий, навіть ви, можете зайти на сайт у розділ «Дистанційне навчання» і побачити все, що вас цікавить. Звичайно, свободу вчителям потрібно завжди давати для того, аби розвивалися, але важливо, щоб єдиної системи дотримувались всі. Це дисциплінує . А вже методи та підходи до викладення матеріалів, спілкування з учнями можуть бути різними. На те й учитель, щоб творчо підходити та урізноманітнювати навчальний процес, звичайно ж, за наявності ресурсів, які є вдома у кожного. Власні напрацювання, власна фантазія педагога, як він це робить. Отже, яким чином надаються завдання і потім перевіряються, – справа кожного вчителя, його технічних можливостей та можливостей учнів. Хтось використовує Google Classroom, хтось інші зручні для них ресурси. Але користування нашою єдиною системою – сайтом є обов’язковим для всіх. Тут є можливість підрахунку середнього балу та визначення рейтингу, надання звітів, що зручно і для вчителів, і для батьків.

— Доступ батьків до оцінювання учнів -індивідуальний?

— Так. Це конфіденційна інформація, тому батьки мають спеціальний код-доступ до інформації тільки стосовно своєї дитини. Повний доступ до онлайн журналів та щоденників є лише у вчителя.

— Чи є у вас зворотній зв’язок з батьками щодо дистанційного навчання? Принаймні в соцмережах з цього приводу є вже чимало різних висловлювань, в тому числі –гумористичних.

— Зворотній зв’язок є. Ще з початку запровадження дистанційного навчання були створені вайбер-групи в класах. Є й групи вчителів, де ми обмінюємось думками. Але цього замало для того, щоб зрозуміти, на якій стадії ми знаходимось, які є проблеми, побажання. Загалом ми дистанційне навчання почали ще в період шкільних канікул (традиційних), а канікули організували на великодні свята, провели анкетування вчителів, батьків та учнів. Дізналися, які є побажання у батьків, які – в учнів, чи існують проблеми з дистанційним навчанням. Вчителі теж висловлювались з цього приводу, ділились інформацією про інструменти, які використовують для організації навчання. Говорили про те, що їм найкраще вдається, з чим виникають труднощі. Для учнів та батьків анкетування було анонімним. Всю інформацію ми узагальнили й провели онлайн-нараду, у якій, до речі, взяли участь вчителі. Ми обговорили результати анкетування, наявні проблеми, побажання батьків, дали рекомендації вчителям на що звернути увагу. Згодом організовували повторно онлайн-наради, аби обговорити результати виконання наших рекомендацій, ведення онлайн-документації, дотримання єдиної системи для організації дистанційного навчання, визначитись, чи потрібна підтримка та допомога вчителям, у яких виникли з цим проблеми.

— Як часто в режимі онлайн спілкуєтесь з колективом?

— Раз на тиждень обов’язково проводимо педагогічні ради. За потреби — онлайн-засідання кафедри або методоб’єднання. Збираються онлайн й міні-групи вчителів, які викладають окремі предмети (фізкультуру, англійську, українську мови тощо). Це допомагає нам обговорювати конкретні питання, що виникають в процесі навчання, які немає потреби виносити на загал. Майже місяць потребувалось для того, щоб запустити процес дистанційного навчання та вийти на пряму (трохи з поворотами 🙂 ).

— Що батьки кажуть з приводу дистанційного навчання?

— У нас в анкеті були закриті та відкриті запитання. Серед закритих – скільки часу дитина витрачає на виконання завдання, чи задоволені батьки тощо. А відкрито батьки та учні висловлювали свої думки, побажання. Більшість з них говорила про те, що діти дуже хочуть до школи. І самі діти казали, що вже скучили за вчителями, однокласниками. Батькам, звичайно, важко, бо їм самим доводиться чимало часу витрачати на допомогу дітям. Дехто висловлював пропозиції, щоб задавали більше творчих завдань. Ми це врахували у своїй роботі. Звичайно, їм хотілося, щоб вчителі частіше виходили в онлайн з роз’ясненнями: не вистачає живого спілкування і батькам, і учням. Жодне з побажань та пропозицій, які висловлювали батьки та діти, не залишилось без нашої уваги.

Інтерактивні методи навчання грають велику роль. Ми про це теж говорили. Наразі готуємось до останнього дзвоника. Розкриваючи секрети, скажу, що вчителі готують зворушливі звертання до дітей, знімають відео. Кожен підходить до цього творчо, індивідуально, аби діти відчували, що вчителі пам’ятають про них, готові допомогти, підтримати.

— Чи є складнощі з виконанням домашніх завдань у дітей молодших та середніх класів, котрі ще потребують допомоги батьків?

— Так, є труднощі, адже в силу різних причин не всі батьки можуть допомогти дітям. Але ми наголошуємо, що можна збільшити термін виконання завдань. Крім того, ми на педраді прийняли рішення: дітям, які не матимуть можливості до 29 травня розрахуватись повністю з усіма обов’язковими завданнями, продовжимо цей період до 12 червня. Якщо послабляться карантинні вимоги, можна буде додатково проводити консультації та надавати конкретну допомогу тим, хто цього потребує. Є у нас діти з проблемних сімей. Наша соціальний педагог постійно тримає з ними зв’язок, спілкується з учнями, які мають проблеми з навчанням. Є й малозабезпечені, які не мають технічної можливості отримувати весь спектр дистанційних послуг. Але ми пропонуємо різні варіанти, зокрема, перегляд телеуроків. Консультації проводимо для цих учнів так, щоб вони могли використовувати звичайний мобільний телефон (кнопковий). Тобто при бажанні можна вирішити проблеми дистанційного навчання, якщо немає гаджетів чи комп’ютерів удома. Для дітей, які все виконають вчасно, навчальний рік завершиться 29 травня. І вони більше відпочиватимуть на канікулах.

— Карантин вплинув й на проведення олімпіад, конкурсів?

— Так, їх було відмінено на всеукраїнському рівні. Але про конкурси, що проводились онлайн, ми повідомляли. Хто виявляв бажання, брав у них участь. Зокрема, наші діти взяли участь в екологічному конкурсі «Мішечок», організованому Міжнародним молодіжним рухом «School Recycling World». До цього підключились вчителі праці. Тож діти виконували завдання в рамках програмового матеріалу для уроків праці. Крім того, ми пропонували їм зняти кліп та розмістити у соцмережі. Це зараховувалось як виконання завдання з інформатики – відбулась певна інтеграція. Діти тепер дуже завантажені. Тож таку практику використовують чимало наших вчителів, тобто одним проєктом охоплюють декілька предметів. Це дозволяє трохи вивільнити час, який учні витрачають на виконання завдань.

— Цікаво!

— Наприклад, у вчительки англійської мови Оксани Петрівни Лойтаренко була цікава тема в 10-му класі, діти знімали кліпи. А у мене була тема «Сайти». Я запропонувала учням створити сайт і розмістити там відео, зняте англійською мовою. Так само й з уроком фізкультури. Треба було зняти кліп про здоровий спосіб життя. Їх учні також розміщали на сайті.

— Як в умовах дистанційного навчання відбувається підготовка випускників до ЗНО?

— Учні, які розуміють важливість підготовки до ЗНО, завдяки дистанційному навчанню мали можливість більше часу приділити увагу тим предметам, які їм необхідні. Звичайно, дуже багато залежить від бажання самих школярів, їх самосвідомості та відповідальності. Вчителі намагались використати всі наявні ресурси для їх підготовки. Особливо з предметів, які є для всіх обов’язковими. Зокрема, у період канікул, коли всі відпочивали, ми організовували для них додаткові індивідуальні консультації, більше виходили в онлайн для того, щоб допомогти у підготовці до ЗНО.

— Ви якось використали відсутність занять у школі для того, щоб покращити умови для навчання в майбутньому?

— Використовували, наскільки дозволяли кошти. Зокрема, вирішували проблеми з каналізацією та внутрішніми туалетами.

— Які плани на період, під час якого зазвичай організовувалися літні шкільні табори?

— Дітям буде краще відпочити від нашого «онлайн», побігати на вулиці. Для вчителів до 12 червня ще є чимало роботи, яку ніхто не відміняв: «закрити» всі питання з документацією, заповнити журнали, здати звіти тощо. Багато залежатиме від продовження чи відміни карантинних заходів.

— Випускний цьогоріч вже точно буде не традиційним. Ви плануєте урочистості?

— Звичайно, все – на розгляд кожного закладу, але нам рекомендують не організовувати традиційні випускні. Та ми готуємось і до останнього дзвоника, і до випускного, продумуємо різні варіанти, в тому числі – онлайн. Як все відбуватиметься – життя покаже.

— Тобто урочистості та радість від завершення навчального року ніхто не відміняв?

— Ніхто не відміняв. Про це поговоримо після 22 травня. А поки що готуються сюрпризи, звернення до учнів, до батьків, знімаються відео. Я вже бачила декілька відеороликів, знятих нашими вчителями: виглядає це святково, зворушливо, з радістю та нотками суму. І це зрозуміло: вчителі вже досить тривалий час не бачать своїх дітей. Емоційно це нелегко. Але вони завжди залишаються собою: це люди творчі.

— Випускників цього року- багато?

— Цього року небагато -27. Один клас.

— І останнє запитання. Що робиться за високим парканом, де вже не видно згорілої будівлі школи?

— Чекаємо на завершення тендера. Це співпадає з обіцяним черговим послабленням карантину – 22 травня. Тоді вже будемо про щось говорити. Дуже сумно, що так сталося, але ми не втрачаємо оптимізму, сподіваємось на все добре!

Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply