З підслуханого в Балті: А ЧИМ МИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ, ЯКЩО В ХЕРСОНІ – КЛАСНО?!

— Села просто знищують. Роботи нема, зарплати нема.  Нічого нема! Школи закривають, медпункти – теж. Ще старостати закриють, от і немає села – пусті хати.

— Й хати нікому не потрібні…

— Ще й як потрібні! Розгорнули технікою будинки, камінням дороги засипали, а на місці хат поле зорали. Та й Бог простить!

— Багато кинутих хат?

— Біля мене – п’ять. Практично кожен другий в селі живе біля мінімум двох-трьох кинутих домогосподарств, а то й до шести. Я біля себе обробляю: не буде ж амброзія отакої висоти  (показує, піднявши руку, до двох метрів) рости.

— То й добре, що обробляєте.

— Ка-а-нєшно!!! Думаєте, це легко?! Все вручну доводиться робити, є такі місця, що  трактор, і  той не заїде!

— На свіжому повітрі корисно працювати. Бо через оту корону…

— Ага! Кажуть: корона, корона, – маски носіть, не збирайтеся купами. Які там маски?! Сказали, що хвороба швидко  розповсюджується . Ну й сказали, а хто слухає, бережеться?  Ходять на свята, на іменини.

— Але в селах не дуже   хворіють?

— Яке там не хворіють! Бобрик, Ясеново – покотом лежать. Брат мій захворів, то, дякувати Богу,  вже витягли наче, одужує.

— В лікарню забрали?

— Яка там лікарня! Вдома лежав,  тяжкий…  У Балті як короною  підчепило мого кума, то були лікарі, подивилися, записали, порадили. Перший раз, другий раз – все як треба. А в селі радять просити, щоб хтось уколи робив. Дивина та й годі! Для цього треба ж отой скафандр одягати і все інше,  щоб не заразитися. Попрошу куму – уявляю її у скафандрі, – то одразу «кіндратій схопить». Ви ж чули, що Україна вже на першому місці по зараженості! Ми дивилися на мапі – у Миколаєві червона зона, в Херсоні – байдуже.

— Так у Херсоні, начебто, теж пішла вгору епідемія.

— Правильно! Бо всі рвонули туди шопінгувати! А чим ми можемо допомогти, якщо в Херсоні – класно?! Всі приїдемо до вас! Приїхали, тепер червоно і у нас, і у вас. Чого ж це Україна має бути різнобарвною? Червона, так всюди – червона.

— Ну ви й гуморист! Знаєте, що нас врятує?

—  Що?

—  Гумор!

— Ага! Моя дружина каже: пішов би ти… у 95-й квартал зі своїм гумором. А  що я там буду робить? Там такі молоді дівчата, а в мене  – то голова болить, то хребет…

Leave a Reply