Карантинні заходи, дещо обмеживши наш звичний редакційний ритм, все ж таки привнесли в роботу позитивні моменти. Серед них – можливість онлайн-спілкування з головними дійовими особами, котрі знаходяться біля керма реформ. Нещодавно ми взяли участь у онлайн-прес-конференції заступника Міністра розвитку громад та територій В’ячеслава Негоди (праворуч) та народного депутата України, голови підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Віталія Безгіна
Розпочинаючи прес-конференцію, В’ячеслав Негода презентував календарний план адмінреформи, зауваживши, що Україна перебуває сьогодні у найвідповідальнішому її періоді.
— Як на будь-якій дистанції можна зробити хороший старт, пробігти навіть дві третини дистанції, але найважливішими є останні метри, години, хвилини, що відділяють нас від фінішу. Наш фініш децентралізації – це не лише чергові місцеві вибори, які маємо провести цього року на новій територіальній основі. А це й ціла система рішень, які мають прийняти і в Уряді, і в парламенті. Вони є надзвичайно складними. Календарний план реформи місцевого самоврядування охоплює цьогорічний період основних точок, які потрібно пройти, щоб реалізувати основні юридичні, правові завдання, які дадуть можливість рухатися далі, – зазначив В’ячеслав Негода.– Наразі наше основне завдання – це затвердження перспективних планів, які ми плануємо завершити цього тижня. Це рішення, що стануть основою для майбутніх територіальних громад, і вони є дуже важливими. Також на основі цього Уряд найближчим часом повинен затвердити адміністративні центри та території майбутніх громад. Далі у нас фінальні рішення Уряду щодо субрегіонального рівня – це ліквідація старих і утворення нових районів.
МАЙЖЕ дві години спікери відповідали на запитання представників регіональних ЗМІ з різних куточків України на тему «Місцеве самоврядування та територіальна організація влади: «геолокація» реформи». Найбільше журналісти цікавилися долею конкретних ОТГ, варіантами та причинами того чи іншого об’єднання, яке пропонується облдержадміністраціями чи (у кінцевому варіанті) урядом. Але ці запитання були характерними й для інших областей та районів країни. Тому ми наведемо головні тези цієї розмови.
Щодо можливості коригування меж нових ОТГ на випадок, якщо об’єднання не виправдає надій, за словами В’ячеслава Негоди, зміни можливі у майбутньому.
— Наше завдання – сформувати громади, які будуть спроможні з точки зору сьогоднішнього дня, сьогоднішньої економіки, сьогоднішніх вимірів та викликів сучасності. Якщо вони не будуть такими завтра, з урахуванням завтрашніх реалій, знадобляться нові зміни, – пояснив він та зауважив, що чинний закон про добровільне об’єднання, який діяв до 20 грудня минулого року, дозволяв, як мінімум, два формати об’єднання. Один – згідно із затвердженим перспективним планом з відповідністю заданим певним параметрам. Другий варіант дозволяв вільне добровільне об’єднання у будь-якій формі. Тож чимало ОТГ, які утворилися добровільно, наразі абсолютно не відповідають параметрам спроможних громад.
— Тому сьогодні бачимо, наскільки болісно проходить процес формування вже фінальних, більш обґрунтованих перспективних планів розвитку областей. І, звичайно, ті громади, які вже пройшли певний період своєї діяльності, хотіли б зберегтися. Але вони не відповідають ніяким параметрам, тому зміни будуть, – зазначив заступник міністра. – Я думаю, що через деякий час (законодавство дозволяє це робити) процес оптимізації параметрів ОТГ, в тому числі – їх меж, продовжиться. Держава має бути динамічною, вона повинна вчасно реагувати на всі виклики часу, вчасно пристосовуватися, в тому числі до економічних вимог.
Щодо конфліктних ситуацій, які мають місце в процесі адміністративно-територіального поділу (такі є й в Одеській області, зокрема, в Болградському районі), В’ячеслав Негода підкреслив:
— Дехто вважає, що адміністративно-територіальну реформу можна робити циркулем, але це насправді неможливо. Реформа – це складний шлях компромісів, сутність яких у тому, що жодна зі сторін не може бути повністю задоволеною. Але для того, щоб рухатися вперед і мати можливість до вдосконалення, потрібно не стояти на місці й таки шукати ці компроміси.
Саме у пошуках компромісів, за словами Віталія Безгіна, було збережено одну з найменших ОТГ в Україні – Зеленську (Івано-Франківщина), де проживає лише 1900 жителів. За словами народного депутата, об’єднання цієї громади з іншою – не найкращий варіант. Адже вона розташована у гірській місцевості, і її «жителям довелося б весь час підніматися угору, щоб комунікувати з Верховинською ОТГ».
— Методичні рекомендації не є догмою. Тому, врахувавши протяжність території, можливості сполучення, ми прийняли рішення, що така громада має право на існування. Це рішення правильне з точки зору права громадян на отримання послуг, – сказав Віталій Безгін.
Водночас не можна залишати невеликі ОТГ, які не виявляють бажання об’єднуватись з іншими.І В’ячеслав Негода, і Віктор Безгін виступили проти цього. Вони пояснили це на прикладі двох ОТГ (Веселівської та Чмирівської) в Луганській області, які планують об’єднати.
— Звичайно, ми не можемо сказати, що знаємо все про громади, хоча намагаємось вивчити та запам’ятати кожну з них. А їх на початку реформи було близько 11 тисяч, – зазначив В’ячеслав Негода. – Разом з тим ми все ж таки опираємося на позицію облдержадміністрацій, які відповідно до закону розробляють перспективні плани і зобов’язані проводити консультації з мешканцями. Стосовно затвердженої методики, громада має відповідати як мінімум одному параметру, а їх всього два: кількість дітей у школах та нерозривність територій. Веселівська громада не відповідає обом. Тому, якщо дві об’єднані громади «злити» в одну, думаю це – непогане рішення. І ми, до речі, підтримали пропозицію Луганської військово-цивільної адміністрації: вона виявилась більш переконливою, ніж її опонентів.
— Чмирівська ОТГ є більш потужною: за офіційними даними, тут проживає 6 470 осіб. З точки зору найбільш якісного управління, більш якісного кадрового резерву така громада виглядає спроможною і може краще надавати послуги громадянам. Після об’єднання обидві громади підсилять одна одну, тому фінальне рішення адміністрації є абсолютно виправданим, – підтримав Віктор Безгін свого колегу
— Не масштаб громади може бути перепоною у якості надання послуг, а ефективність управління цією територією. Бо в нас є невеличкі громади, які не показують результату. Наразі ми працюємо над концепцією Закону «Про місцеве самоврядування», де маємо врахувати особливості управління територіями великих об’єднаних громад. Головне, щоб жителі могли отримувати якісні послуги. На наш погляд, велика громада з великим ресурсом може краще забезпечити якість послуг, ніж невеличка обмежена. Уявімо ситуацію, якби всі надходження до бюджету були орієнтовані на курортний сезон, період відпочинку. Що було б з цією громадою цього року (у період карантину – ред.) – теоретично можна уявити. За рахунок інших джерел ця громада ще може існувати, а сподіваючись лише на курортний збір – матиме проблеми. Тому збалансованість різних джерел надходжень також матиме значення, – пояснив В’ячеслав Негода.
Щодо значного скорочення кількості районів у областях, заступник міністра пояснив, що право на надання більшості послуг населенню передається старостатам. Тож не буде потреби їздити «у район».
— На сайті «Децентралізація» є всі параметри, за якими створюватимуться нові райони, – зазначив він. – Там навіть є усі без винятку пропозиції щодо створення нових районів. І цей поділ відбувається не зараз – ми обговорюємо його протягом майже двадцяти років, коли експерт Ігор Коліушко створив свої перші пропозиції і перші карти. А щодо недоступності послуг після укрупнення районів… Це «лякалка», яку розповсюджують місцеві еліти, щоб зберегти статус-кво. Коли ми кажемо про реформування субрегіонального рівня, ми піклуємося насамперед про державне представництво на цій території. До надання послуг, які люди мають отримувати у громадах, а не у районах, це не має відношення. Ніхто не повинен їздити у район за довідками. Ми пропонуємо, щоб усі послуги надавалися навіть не просто у центрах громад, а й у старостатах, щоб людям не потрібно було навіть виїжджати з власного села заради отримання довідки. У районному центрі будуть податкові, місцеві адміністрації тощо, але довідки надаватимуться у громадах… Райони укрупнюються для того, щоб державі легше було керувати тими чи іншими територіями. З утворенням великих районів ми зможемо позбутися міжрайонних, надрайонних та інших утворень. А також матимемо чітку систему державної влади та децентралізовану систему надання послуг на базовому рівні.
Щодо можливого росту рівня безробіття в громадах через укрупнення районів та звільнення державних службовців – обидва спікери переконані, що цього не станеться. Навпаки, вони впевнені у тому, що за певних умов кількість робочих місць на місцях зростатиме.
— Подібні процеси відбувалися в усіх країнах, у яких проходила реорганізація місцевої влади, – сказав, зокрема, В’ячеслав Негода. – Наша мета – створити спроможні громади, котрі розвиватимуться, а не просто керуватимуть інфраструктурою, виплачуючи своїм керівникам високу зарплату. Місцевий розвиток – це насамперед стратегія та залучення інвестицій, що так чи інакше призводить до створення робочих місць. Тож частина професійних кадрів з районних структур перетікатиме до громад. Тому про скорочення не йдеться. Крім того, у 2021 році ми, мабуть, пропонуватимемо перехідний період, під час якого адміністрації нових районів матимуть підрозділи у «старих районах». А стосовно збереження чи скорочення районних установ, я хочу запитати наступне: якщо зберегти сучасну структуру, чи будуть у нас якісні лікарні, якісні школи тощо? Адже нам потрібна саме якісна система надання послуг. Опорна школа, повністю укомплектована якісним професійним персоналом, де є учні та сучасне обладнання, а не маленька школа, у якій один учитель веде кілька предметів. Чи потрібен громаді сільський клуб, у якому працює лише пивбар? Чи несе він культуру? Ці питання потребують відповіді насамперед від місцевих жителів, грошима яких розпоряджається громада.
Щодо перспективи скасування районних рад В’ячеслав Негода зазначив, що це стане можливим лише за умови внесення відповідних змін до Конституції:
— У 11-му розділі чинної Конституції зазначено, що районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад, затверджують районні бюджети, плани соціально-економічного розвитку та виконують деякі інші функції. Отже, ми не можемо від них відмовитися. Разом із цим, якщо буде можливість внести зміни до Конституції, скасування районних рад цілком можливе. Зараз точиться дискусія про те, чи потрібні на субрегіональному рівні представницькі органи, тобто райради. Вони будуть потрібні лише в тому випадку, коли матимуть повноваження. Є також інший момент. Функціонування будь-якого органу влади – це витрати. В Україні зараз понад 30 районів, у яких немає джерел фінансування районних рад, бо всі податки йдуть або до ОТГ, або на обласний рівень. Тобто якщо райради таки вирішать зберегти, треба буде шукати, з яких джерел їх фінансувати.
Людмила ШЕЛИХ.
About The Author
