ЯСКРАВІ іменини нашого сусіднього міста відбулися на площі перед будинком культури минулої суботи. У культпрацівників програма свята була розписана буквально по хвилинах. Атракціони, виставки дитячих творчих робіт, робототехніки, смаколиків, концерт талановитої юні – з самого ранку площа та імпровізована сцена належали дітям. А вже після 14-ї години народ веселили молоді та старші за віком учасники художньої самодіяльності Кодимщини. Особливо «запалила» присутніх вісімдесятирічна елегантна кодимчанка з неабияким почуттям гумору піснею про варенички. Неохоче відпускав її на сцену відданий друг – чорний пес із добрими очима.
О 15-й годині 30 хвилин ведуча заходу оголосила виступ гостей – самодіяльного народного козацького хору «Будьмо» з м.Балти. Протягом пів години балтяни дарували сусідам патріотичні, ліричні, веселі й жартівливі українські пісні під дружні оплески та вигуки «Браво». Коли звучала величальна пісня зі словами «хлібом- сіллю вас вітаєм, гарну пісню заспіваєм» – Надія Гальчинська від імені хору піднесла коровай на вишитому рушникові міському голові Сергію Лупашку. Катерина Працько в ході концерту прочитала гуморески.
Рівно о 16-й фанфари сповістили про початок урочистої частини Дня міста. Городян, зокрема, привітали й вручили відзнаки за трудові успіхи та громадську активність голова Подільської районної ради Софія Ходюк та очільник райдержадміністрації Михайло Лазаренко. Свято ще довго вирувало.
А колектив хору «Будьмо» та члени Балтського районового козацького товариства імені Петра Сагайдачного здійснили екскурсію до місцевого історико- краєзнавчого музею. Вразила всіх декоративними насадженнями територія навколо нього, акуратно підстрижені зелені кущі обабіч довгої центральної алеї, що веде до старовинного двоповерхового замку. Директорка закладу Зінаїда Севастьянова провела екскурсію музейними залами, на прохання гостей ознайомила з експонатами кімнати почесного громадянина Кодими , громадського діяча, видатного письменника і Заслуженого журналіста України Богдана Івановича Сушинського, з легкої руки та під безпосереднім керівництвом якого створено цей музей, що налічує тепер 5 тисяч експонатів. Навпроти входу, під великим портретом письменника, – імітований камін (його мрія!) і книга «Бесіди біля літературного каміна», в якій він поділився з колегами своїм досвідом роботи. Інші стіни й стелажі ледве вміщують численні нагороди та лауреатські посвідчення письменника, його величезний творчий доробок – близько 250 видань. Серед них і дві книги про наше місто («Балта: місто, освячене вічністю», «Балта- ніжна муза Поділля»), де він з натхненням періодично працював багато років, «списав» дві друкарські машинки, які зберігаються в Балтському історичному музеї та в музеї школи – ліцею ім. Олеся Гончара. На прощання екскурсанти запросили в гості працівників чудового кодимського музею, адже балтським музейникам теж є чим пишатися. Чого варті лише постійно діюча картинна галерея та масові заходи в ній!
Далі – дорога додому з зупинкою біля Памְ’ятного Знака борцям за свободу та незалежність України і вказівника на село Будеї. Тут відбулася ще одна незабутня подія: прийом нових членів до Балтського районового козацького товариства. Вітер полоще державний і козацький прапори в руках козаків. Отаман товариства Петро Ткач зачитує заяви трьох кодимчан. Звучать їхні клятви на вірність Україні, відбувається урочистий ритуал посвяти в козаки.
Отаман проводить перші збори тепер вже первинного кодимського козацького осередку.Його очільником обрано Олексія Кена (на знімку під час посвяти в козаки). Хор «Будьмо» вітає козацьке поповнення піснею «Козацькому роду нема переводу».
Ось на такій ноті й завершили балтські козаки та самодіяльний народний козацький хор «Будьмо» подорож на святкування 267- річчя сусідньої Кодими.
Павло ІВАНОВ
About The Author
