Лікарня, що пройшла випробування часом

15 вересня виповнюється 30 років з дня відкриття лікарняного комплексу в Балті. Багато це чи мало? Якщо говорити про кількість років, то це термін життя молодої людини, у якої ще все попереду. Однак, з огляду діяльності закладу, то за цей період відбулося чимало змін (в тому числі кардинальних) в структурі та статусі лікарні, яка тепер є комунальним підприємством міської ради. А «починався» лікарняний комплекс з ініціативи Петра Аврамовича Коваля – одного з головних лікарів районної центральної лікарні, який очолював заклад з 1966 по 1986 рік. Багато часу, зусиль він витратив на те, щоб було виготовлено проєктно-кошторисну документацію, визначено місце розташування об’єкту тощо. Лише після цього передав «кермо правління» енергійному 36-річному колезі Миколі Добровольському, який безпосередньо працював над реалізацією проєкту.

Про те, як все відбувалось, розповів Микола Добровольський та інші керівники закладу, які очолювали його протягом останніх трьох десятиріч.

Микола ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ (головний лікар Балтської центральної районної лікарні 1986 – 1996 років):
— Застаріла матеріальна база центральної районної лікарні не відповідала тодішнім вимогам часу, відділення були розкидані по п’яти точках у різних куточках Балти: окремо – інфекційне (так звана перша лікарня), хірургічне, пологове, дитяче, терапевтичне (друга лікарня) тощо. Їх приміщення були нетиповими, пристосованими і це, звичайно ж, негативно впливало на якість надання медичної допомоги. Тому головний лікар ЦРЛ Петро Аврамович Коваль став ініціатором будівництва типової лікарні, яка б надавала весь комплекс необхідних медичних послуг. І добився відповідного рішення, хоча за радянських часів зробити це було дуже непросто: все проходило через численну кількість інстанцій, погодження міністерства охорони здоров’я, рішення Верховної ради України.

Будівництво за готовим проєктом починали у 1986 році власними силами. Розбивали територію, звозили матеріали. Працівники ПМК (керівник – Петро Дмитрович Гарусов) закладали фундаменти. Все відбувалось на великому піднесенні людей. Бо тоді не тільки керівництво району (перший секретар райкому – Олег Єфремович Савельєв, голова районної ради – Петро Сапожник), а й населення сприйняли подію дуже добре.

— Тим, хто критикував, не подобалось, що місце для будівництва обране далеко від центру. Але Балта настільки щільно заселена, що розмістити лікарняний комплекс з окремими будівлями (харчоблок, патологоанатомічне відділення, киснева станція тощо) та цілим рядом споруд, які повинні були зайняти чималу територію, неможливо розмістити «на п’ятачку». Тому Петро Аврамович прийняв правильне рішення. І лікарня була побудована. Фактично ми почали будівництво у 1986 році, а завершили у 1990-му. Всі ці роки працювали у досить напруженому темпі: кошти виділялися і ми мали їх якісно освоїти. Всі відділення виконували свої функції (лікування та профілактика захворюваності) і водночас приділяли багато уваги будівництву, аби приміщення функціонально і практично відповідали найкращим вимогам. Все так і відбулося. До того ж встановили центральні промислові кондиціонери для всієї лікарні. Не скрізь таке було в державі. Забігаючи наперед, скажу, що Балтська районна лікарня посіла друге місце в Україні по якості та темпах будівництва і здачі в експлуатацію серед закладів такого типу.

Всі підприємства міста, колгоспи здавали гроші, надавали суттєву допомогу. Від меблевого комбінату (Василь Галюк) лікарня отримала меблі для всіх відділень. В лікарні було запроєктовано лінолеумне покриття, але найпрогресивнішим та довговічнішим на той час було використання мармурової крихти. Завдяки отриманим від колгоспів коштів, ми після відповідного узгодження з проєктантами, замінили лінолеум на підлогу з мармурової крихти і досі не маємо проблем з підлогою, яка є не тільки довговічною, а й зручною у плані прибирання та дезінфекції. Все робилося на перспективу, розвиток. Дякуючи керівникові заводу продтоварів Анатолію Татарчуку, лікарня отримала кілька мільйонів карбованців, за які було придбано сучасне (на той час) рентгенівське обладнання. Успіх будівництва багато в чому залежав від нашого куратора – головного інженера облагробуду Юрія Шиндюка та Веніаміна Спектра – начальника СПМК №3 (м. Одеса), працівники якого виконали всі сантехнічні роботи на сучасному рівні.

«Переселення» у новозбудоване приміщення було чималим навантаженням для медичних працівників, але це не позначилося на виконанні основних обов’язків. Першим «переселилося» дитяче відділення. Все відбувалося послідовно, починаючи з приймального відділення. З введенням в дію лікарняного комплексу, було відкрито цілий ряд нових відділень, серед них – реанімаційне. Тут встановили польську систему моніторингу за хворими. На дисплей виводили всі необхідні дані про стан кожного хворого (серцево-судинна, дихальна системи), який перебував у реанімації. Лікарня стала сучасним закладом. Тож працювати було легко, бо всі знали, що є перспектива, а введення в дію лікарняного комплексу – великий крок вперед. Це визнавали й мої старші колеги, наставники, досвідчені керівники лікарень з сусідніх Котовського та Ананьївського районів Віль Олександрович Жуковський та Юрій Петрович Любецький.

Водночас, з відкриттям нових відділень, виникла проблема із забезпеченням кадрами. Про їх залучення ми подумали заздалегідь. Управління охорони здоров’я виділяло квоту на вступ до медичного інституту та медичного училища. Я їздив по школах, агітував. Так готували фельдшерів, акушерок, медсестер. Просили, щоб наших випускників направляли до нас. Але це повністю не вирішувало проблему, тому ми залучали спеціалістів зі сторони. Так, запросили до нас анестезіолога Станіслава Івановича Чорного, який згодом теж очолив лікарню, а також ряд інших лікарів. Через необхідність забезпечення медперсоналу житлом було розпочато будівництво 32-квартирного будинку. На жаль, на певному етапі будівництво призупинилось.
Хоч і важко було, але ми достойно пережили цей період, по показниках посідали 3-4 місце на Одещині. Й тепер намагаємось йти в ногу з часом, а іноді – попереду. Ми реформувались першими в області. Сьогодні наш заклад – лікарня другого рівня інтенсивного лікування на 250 ліжок, де все передбачено. Маємо хорошу матеріально-технічну базу і професіоналів. Вирішується й проблема поповнення кадрів. Раніше до нас протягом десятиріччя приходило 3-4 спеціалісти. Це дуже мало. Але за останні роки справи почали покращуватися. Є спадкоємність. Олександр Миколайович Бурлака (генеральний директор КУ «Балтська міська багатопрофільна лікарня» – ред.) правильно вчинив, зробивши заклад базовим для роботи інтернів. Минулого року у нас проходило навчання десять молодих спеціалістів, а тепер – 17. Таким чином будемо поповнювати кадри.

Станіслав ЧОРНИЙ (головний лікар ЦРЛ 1996-2010 років).
— На кінець 1986 року це була «махіна» з понад тисячею штатних одиниць та 680 ліжкомісць. Тоді був важкий період, коли не виплачувалась заробітна плата, а харчування хворих забезпечувалося власними силами через заготівлю овочів, круп завдяки зверненням до підприємців, сільгоспвиробників. Все йшло до того, що найбільша витратна стаціонарна допомога мала зменшуватися у цій частині. Тому в період з 1996 по 2010-й рік ліжковий фонд зменшився: з 680 фактично залишилося 360. Але не було такого, що комусь не вистачило місця в лікарні чи погіршилися умови надання медичної допомоги.Керівництво лікарні змінювалось і кожен з керівників відповідав за зміни, які міг впровадити залежно від наявних ресурсів та вимог часу, часто – за умов обмежених можливостей. На жаль, так і не було завершено будівництво 32-квартирного будинку, яке тричі намагалися відновити. Але лікарня продовжувала розвиватися, залишаючись у лідерах не тільки на півночі області. Не упускалась можливість запровадження передових технологій, про які на рівні району не могла й думати. Ми першими були у застосуванні лапароскопічних оперативних втручань, які почав робити Олександр Вододюк. І тепер це стандарт для таких лікарень. Реперфузія, кардіологія (лікування інсультів, інфарктів), заміна суглобів – мало хто розумів, як запроваджувати їх на рівні районної лікарні. Але Балтщина і тут йшла попереду. «Вторинка» (заклади вторинного рівня –ред.), нарешті, входить в епоху кардинальних змін.
Порівнюючи з тридцятирічним періодом давності, можна сказати, що нинішня медична реформа правильна. Вона спрямована на зменшення витрат стаціонарів, на ефективність використання ліжкомісць, застосування замінних технологій. Стаціонарна допомога має передбачати все: від медикаментів та харчування хворих до достойної заробітної плати медичних працівників. Хоча дуже важко йде рух вперед. Суттєві зміни, розпочаті з першого квітня поточного року, дозволили лікарні за пакетами послуг отримати більше коштів від Національної служби здоров’я України, порівняно з медичною субвенцією залежно від кількості населення та наявності ліжкомісць. Але це не те, чого очікували: реального стимулювання зарплати лікарям немає. Тому є сподівання, що зміни, заплановані на 2021 рік, таки дозволять покращити роботу лікарні, сприятимуть залученню молодих кадрів, їх професіоналізму. Адже від цього залежить, який заклад обере пацієнт, маючи електронне направлення сімейного лікаря: за п’ять кілометрів – Балтську міську багатопрофільну лікарню чи Подільську, до якої зроблено понад 20 кілометрів більш-менш стерпної дороги. Все одно за надання послуги пацієнту заплатить НСЗУ.
Отже, реформа сприяє не тільки ефективному використанню коштів, а й забезпеченню надання якіснішої медичної допомоги.

Олександр БУРЛАКА (головний лікар ЦРЛ з 2010 по 2019 рік, генеральний директор КП «Балтська багатопрофільна лікарня»).
— Фактично реформа охорони здоров’я почалася з 2011 року. Завдяки підтримці влади, спонсорам, нам вдалося не тільки пережити важкі часи, а й покращити матеріально-технічну базу лікарні. Першим (у 2011 році) був капітальний ремонт дитячого відділення, приміщення якого й досі знаходиться у гарному стані. У рамках обласної програми «Здоров’я» отримали чимало нового обладнання, в тому числі сучасний рентгенапарат високої якості, пересувний флюорограф, дихальну апаратуру в палату новонароджених. У 2013-му почали ремонт пологового відділення, отримала свій розвиток перинатальна допомога. Реконструкцію приймального відділення розпочато 2014 року. На його базі створено приймально-діагностичне відділення з палатою екстреної медичної допомоги та кабінетом телемедичних консультацій. На базі лікарні відкрито відділення обласного реперфузійного центру, де мешканці північних районів регіону з гострим інфарктом міокарда отримують якісну допомогу. Стратегічним для нас є відділення інтервенційної кардіохірургії.

Лікарня першою в області отримала статус комунального підприємства, що дозволило укласти договір з Національною службою здоров’я України. Цього року – на 9 пакетів послуг. Серед них – медична допомога при пологах та при гострому мозковому інсульті; хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах; стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій; паліативна допомога тощо.

Лікарня пройшла випробування часом, реформуючись, змінюючи свій статус. Були сподівання на укладення договору з НСЗУ. Але коштів з фінансування медичних послуг не вистачає. Тому дуже важливою для нас є підтримка місцевої влади на чолі з міським головою Сергієм Мазуром та головою районної ради Олексієм Пантілєєвим, в тому числі – фінансова. Хочеться також висловити вдячність всім, хто всі ці роки підтримує і підтримував лікарню. Серед них – ФГ «Агрохім» (с. Шляхове), ФГ «Енко», ФГ «Гранчак», ФГ «Розвиток – Агро» (с. Пасат), ПП «Гарант», СФГ «Козацьке», ФГ «Вербиченька», ТОВ «Катран», ФО «Ножевиткова К.Ю.», В’ячеслав Яровенко, Інна Пантілєєва, Анатолій Артеменко, Юрій Герасименко, Ігор Міщенко, Борис Загородній, Михайло Лазаренко, Олександр та Віталій Радзілевичі, Олексій Пантілєєв, Юрій Гедзун, Сергій Хлівнюк, Артем Покотило, Володимир Древицький, Дмитро Касапов, Віктор Красатюк, Анатолій Стременовський.

Роман КАЦМАЗА (заступник генерального директора КП «Балтська багатопрофільна лікарня»):
— За свої 30 років лікарня пройшла чимало етапів, ставши багатопрофільним опорним закладом (одним з 13 в області), може надавати всі послуги для інтенсивного лікування (інсультів, інфарктів, кровотеч, травм, важких пологів тощо). Два неонатологи у штаті лікарні – наша цьогорічна перемога. Також введено у штат інтернів, з якими укладаються угоди, за якими молоді спеціалісти повинні відпрацювати у нас по 3 роки після закінчення інтернатури.
Ми реалізовуємо проєкт «Лікарня для всіх», який містить у собі чимало напрямків від заходів з інформатизації лікарні, створення комфортних умов для роботи медперсоналу та перебування пацієнтів до розширення медичних послуг у співпраці з НСЗУ (зокрема – надання допомоги паліативної та при лікуванні інсультів).

Для нас будь-який пацієнт важливий. Гроші повинні йти «за пацієнтом»: не фінансувати ліжка та стіни, а послугу, тим самим покращувати якість.

Людина піде туди, де є спеціалісти і обладнання. Важкий період, коли на карантин позакривалися лікарні в Подільську, показав, що наш заклад здатний витримувати чималий наплив пацієнтів. Це було випробування, урок, який дозволив побачити наші можливості. Ми переконалися, що можемо легко обслуговувати всю північну зону області. Ще б доукомплектувати лікарню обладнанням та мати змогу платити обіцяну зарплату!

Записала Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply