Їхнє кохання – це роман в листах, в коротких повідомленнях і телефонних розмовах… Замість того, щоб ніжно триматися за руки, вони тримають на контролі телефони і бояться пропустити жаданий дзвінок або вісточку між його бойовими завданнями та її роботою. І якщо здалося, що в реляціях щось не те або не та інтонація голосу, в мережу летить стривожене «Як ти? Все буде добре!». Коли ж випадає кілька хвилин на відеорозмову, не можуть надивитися одне на одного, вкарбовуючи в пам’ять журливу посмішку і сяйво очей, що випромінює: «Я з тобою! Я тебе міцно кохаю».
…Вони зустрілися за рік до війни. Те Новоріччя зустрічали в його сім’ї – сім’ї військових всі разом: і батьки, і друзі дітей. Так запропонували батьки і син з донькою пристали на цю ідею, немовби відчували, що незабаром налетять російські круки і розтерзають їхнє мирне життя. Він запросив своїх друзів, сестра – своїх. Новорічна ніч і стала датою їх першого побачення, їх кохання з першого погляду.
Вона закінчувала школу, він навчався на третьому курсі військового інституту. Зустрічі були нечастими, але сповненими сподівань та мрій. Вони з задоволенням заглядали у майбутнє, разом відзначали свята, роблячи одне одному невеличкі подарунки.
Якось вона подарувала йому цілий пакет печива у формі сердечок, яке сама спекла. Смакувала вся казарма, нахвалюючи майстерність його обраниці. А він презентував їй квіти і книгу про психологію стосунків, яку вона давно планувала прочитати. До речі, книги вони люблять обоє. Як і обоє відчувають глибинну духовну серцевину одне одного. Їх приваблюють не статки, не інтимні стосунки, а щось красиве, внутрішнє, чого ні в кому іншому немає.
Закохані навіть не могли уявити, що мине трохи часу і у їхнє життя ввірветься війна.
Коли почалася російська повномасштабна навала, вони не думали, що війна зможе їх розлучити. Він мав ще рік вчитися на магістратурі. Вона теж навчалася у виші. Однак курсанти достроково завершили навчання, їм присвоїли військові звання і відправили до війська. Мама забрала її та двох менших синів з собою із Київщини до Великобританії, куди вирішила евакуювалася.
На другий місяць війни, перед розлукою, вони заручилися, освідчившись у коханні. Заручилися, щоб навіки поєднати свої долі після Перемоги України.
Сьогодні вони усвідомлюють, що війна ставить свої виклики і до них треба адаптуватися. Вони вчаться берегти одне одного на відстані словом, посмішкою, жартами і своїм незрадливим коханням. Вони впевнені, що глибокі почуття і спільні цінності ніяким війнам не здолати.
– Треба розуміти, чому ти хочеш бути саме з цією людиною. Я розумію. І знаю, що це розуміє моя кохана, – каже він.
«Коханий, як би я хотіла бути зараз з тобою поруч і міцно обійняти тебе», «Вірю в Перемогу України і в нашу скору зустріч!», «Кохаю тебе!» – такі короткі повідомлення летять воїну з Великобританії від його коханої.
У відповідь плине: «Люблю тебе». «Все буде добре!».
Любов Кузьменко
About The Author
