Микола ЗАТУЛА: «Це найголовніше – коли тебе чекають, коли ти відчуваєш, що твоя допомога терміново потрібна»

Миколу Савовича Затулу на Балтщині знають всі – від найменших мешканців до дорослих. Невисокий, худорлявий, він, напевно, не тільки мені нагадує доброго  лікаря «Айболить». У день нашої зустрічі дитяче  відділення ЦРЛ  було закрите, як пояснив його завідувач  Микола Савович, на «планову помивку».

– Раз на рік маємо повністю «помити» приміщення. Просторе відділення, впевнений – воно одне з кращих в області. Після капітального ремонту вже сьомий рік минув, намагаємось зберегти. Хоча, діти є діти! – посміхнувся він.

     Мені таки пощастило потрапити на  прийом маленьких пацієнтів. До лікаря завітало двоє хлопчиків. Один – немовлятко – з дивовижною довірою реагував на слова та дії Миколи Савовича. Незважаючи на те, що мати попередила: «зараз буде плакати, бо не любить одягатися-роздягатися», маля весь час мило всміхалося лікарю «Айболить». А він, задоволений результатом огляду,  розпитав дорослих про те, як дотримувались його порад, уточнив дещо з приводу годування немовляти і  детально розповів про те, як продовжити курс лікування. З другим маленьким пацієнтом, який, напевно, вже давно відвідує дитячий садок – та сама історія.

   – Дитина – індивідуальність, особистість. Дуже приємно, коли вона до тебе посміхається. Особливо – найменші: як стає легше – веселішають, реагують по-своєму. Все розуміють, – сказав Микола Савович.

   Про дітей він говорить із задоволенням. Каже, що лікувати дітей –  найблагородніша справа. Бачити, як вони швидко одужують – радість. Тому ніколи не жалкував, що обрав професію педіатра.

   У розповіді про себе Микола Савович небагатослівний. Він розповів, що після закінчення у 1972 році Вінницького медичного інституту п’ять років працював у Таджикистані, потім знову переїхав на Вінниччину. Завідувачем дитячого відділення Балтської центральної районної лікарні працює з самого відкриття лікарняного комплексу у 1990 році.  Весь цей час лікує тяжкохворих дітей (всі інші лікуються амбулаторно), від 0 до 18 років. Уже давно звик до ненормованого робочого дня: коли треба, приїздить вночі, у вихідні до своїх маленьких пацієнтів. Часто до досвідченого лікаря приїздять й на консультацію. Нікому не відмовляє. Тільки з сумом констатує: фінансування вистачає лише   на надання невідкладної допомоги, тому ліки доводиться купувати самим батькам.

     Поговорили ми трохи й про саму педіатрію. Микола Савович зауважив, що з часу, коли він тільки починав працювати, відбулися значні зміни. Наука йде вперед, змінюються методики лікування. Так, раніше педіатри через пересторогу з профілактичною метою часто призначали хворим антибіотики.

 – Тепер намагаємось мінімізувати їх прийом. Скажімо, вірусні, респіраторні захворювання не потребують лікування антибіотиками, лише  якщо виникають ускладнення, – пояснив лікар і спростував загальноприйняту думку про те, що «нинішні діти слабші та частіше хворіють». – Коли я приїхав і почав працювати, дитяче відділення було розраховане на 60 ліжкомісць. І всі вони були заповнені. Тоді  було набагато більше тяжких хворих, особливо дітей до року. Чимало було занедбаних малюків – дітей із асоціальних сімей. Сьогодні матері відповідальніші, приділяють більше уваги дітям.

   Не так часто, як раніше, у відділенні побачиш кинутих малюків. Останнього забрали ще на початку літа. Статті витрат на їх утримання немає. Немає й «молочної кухні», яка працювала раніше. Тому, аби купувати дитячі суміші, памперси та все інше, доводиться шукати спонсорів.

   Попри свою зайнятість, Микола Савович також був депутатом міської ради двох скликань. Він зізнався, що був приємно вражений рішенням сесії міської ради про присвоєння йому звання Почесного громадянина Балти. Це накладає на нього ще більшу відповідальність, хоча, де б він не був, до роботи завжди ставився відповідально, вважаючи її найважливішою  у своєму житті.

 – Це найголовніше – коли тебе чекають, коли ти відчуваєш, що твоя допомога терміново потрібна, особливо маленьким…

   Хіба міг сказати інакше добрий лікар Айболить?!

Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply