«Не бути інвалідами у душі та серці»…

Після недавньої розмови з керівником ГО “Воїнське братство «Гідність і честь» Русланом Антонюковим не давали спокою його слова про палату №1 на третьому поверсі ЦРЛ, де лікується сьогодні учасник АТО Андрій Степанов. Дізнатися, чому «начальство» оминає цю палату, я вирішила безпосередньо у голови районної ради (якій підпорядкований заклад) Олексія Пантілєєва. Щоправда, момент вибрала не дуже вдалий: саме розпочиналось засідання депутатської комісії. Але відповідь очільника району була несподівана:
– Я ситуацію знаю, звертаю увагу на все, про що пишеться у ЗМІ і в Фейсбуці. Запрошую одразу після засідання комісії разом відвідати терапевтичне відділення, де лежать два тяжкохворих учасника АТО Андрій Степанов і Євгеній Паєвський. Там і відповім на будь-яке ваше запитання.

До лікарні ми дісталися вже наприкінці робочого дня, але тут життя вирувало за своїм ритмом. Головний лікар Олександр Бурлака відповів на мої запитання та водночас обговорив з головою районної ради кілька робочих моментів, що стосувалися вирішення наявних проблем. Зокрема, про фінансування робіт з ремонту пересувного флюорографа та необхідність термінового капітального ремонту приміщення насосної станції, яке знаходиться в аварійному стані і є небезпечним для експлуатації. Поговорили й про умови, в яких перебувають хворі у терапевтичному відділенні і, конкретно, про Андрія Степанова та Євгенія Паєвського. За словами Олександра Бурлаки, обидва – тяжкохворі і потребують не тільки медичного, а й соціального догляду.
– У нас – не медико-соціальний заклад і для догляду за такими хворими не можемо тримати цілодобово окрему санітарку. Але не відмовляємось від них і будемо лікувати, хоча це більше соціально хворі. Скажімо, Євген Паєвський скоріше потребує реабілітації. І справа не в палаті. Справа у спеціалізованому закладі. Тому не відмовляємось від допомоги волонтерів- лікаря-рентгенолога Марії Дашковської та бібліотекаря з Сінного Інни Губанової.

– Я хотів би висловити вдячність волонтеркам. Вони справді дуже допомагають доглядати за тяжкохворими учасниками АТО. Це небайдужі жінки, з активною життєвою позицією. Марія Дашковська сама біженка, переселенка із тимчасово окупованої території. І Інна Губанова, у якої чоловік учасник АТО, теж постійно буває в лікарні, – підтримав сказане головним лікарем Олексій Пантілєєв.

Порівняно з відремонтованим приміщенням першого поверху ЦРЛ, де розміщено приймальне та поліклінічне відділення, терапія повертає відчуття застійного періоду. Навіть палати, відремонтовані свого часу за кошти сільгоспвиробників кілька років тому, вже потребують ремонту. Є тут, щоправда, й vip-палата, але вона і кілька інших, найбільш достойних, призначені для платного перебування хворих. Хоча, за словами завідувачки терапевтичного відділення Тамари Бабій, з початку року такою нагодою скористались не більше трьох хворих. Інші палати – заповнені.
Євген Паєвський лежить у двомісній палаті, але до нього навмисне нікого не підселяють, зважаючи на стан здоров’я. Саме йому більше уваги приділяють Марія Дашковська та Інна Губанова, бо рідних, які б могли за ним доглядати , немає.
– Наші санітарочки за ним доглядають, прибирають, миють. Така хвороба, що поробиш. Ми спеціально нікого більше сюди не підселяємо, – каже Тамара Бабій.

– Було б непогано раз на півроку пройти реабілітацію. Євген вже проходив і йому було краще, – підтримав розмову Олександр Бурлака. Він також розповів, що Євгена Паєвського готують до переселення у територіальний центр соціального обслуговування в Піщаній, де є всі умови для утримання таких тяжкохворих.

Андрій Степанов з Чернечого лежить у багатомісній палаті, де всі ліжка заповнені. Біля нього постійно знаходяться його брат, дружина (молоді люди нещодавно взяли шлюб, церемонія відбувалась просто в палаті). Допомагає й сусід по ліжку Максим Малецький з Саврані. Йому самому потрібна допомога, але онкохворому Андрію, вважає, набагато важче.

– Головне – не бути інвалідами у душі та серці, – говорить…
За словами Олександра Бурлаки, з міської ради виділено 50 тисяч гривень на потреби хворим учасникам АТО, але є складність з придбанням ліків через необхідність проходження певної процедури оплати за них. Тому поки що беруть у борг в аптеці.

Голова районної ради Олексій Пантілєєв зауважив, що на розгляд сесії 24 травня (сьогодні – ред.) виноситься питання про внесення змін у діючу районну цільову програму соціальної підтримки населення «Захист і турбота», аби на підтримку хворих воїнів АТО виділити 50 тисяч гривень. Якщо буде прийнято рішення, то кошти буде перенаправлено до управління соціального захисту населення, яке вже за рішенням відповідної комісії надаватиме адресну фінансову допомогу тим, хто її потребуватиме.
Обговорили й питання ремонту палат у терапевтичному відділенні. Це питання болюче, але не першочергове. Тож все вирішуватиметься поступово, – пообіцяв голова районної ради.
Будемо надіятись на те, що дійде черга й до терапії. А от ремонт гінекологічного відділення вже сьогодні дає свій позитивний результат. Цього ж дня я була свідком, як бригада медиків зустрічала “швидку “, що привезла вагітну з Кодими. Жінка не перебувала на обліку й мала високий тиск. Її одразу доправили в реанімаційне відділення. За словами завідувачки гінекологічного відділення Людмили Шептухи, в Балтській ЦРЛ створено всі умови для надання екстреної допомоги.
Після відвідування лікарні я поспілкувалась і з керівником терцентру Тетяною Бойко на цю тему.
– У Євгена Паєвського немає нікого, крім сестри в Карелії. Ми зв’язувалися з нею по Інтернету, але догляд, якого Євген потребує, вона надавати не може. У нас є всі умови для цього і ліжко спеціальне. Ми можемо забезпечити санітарний та медичний догляд: цілодобово чергує молодший медичний персонал, щоденно – медсестра і лікар. Чотириразове харчування.

Словами передати все, що відчуваєш, знаходячись поруч з тяжкохворими, коли всі все розуміють лише з погляду, коли надія – єдине, що залишається, нелегко. Я й не буду намагатись це робити, бо гра з почуттями читача не для такого випадку. Але після відвідування Євгена та Андрія у мене залишилось відчуття, що їх біда – це лише верхівка айсберга. Мені, не медику, чомусь здалася невипадковою власна невеличка статистика і виникло запитання: чому молоді люди, захисники, які побували у зоні АТО, отримують онкозахворювання? Я поцікавилася про це у волонтера, лікаря-рентгенолога Марії Дашковської. Але це вже трохи інша історія, продовження якої читайте у наступному номері нашої газети.

Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply