НЕ ВПАДЕМО ОБЛИЧЧЯМ У СМЕТАНУ!

В ОДНОМУ з районних центрів процвітала невеличка фірма по виготовленню… мишоловок. Пристрої нескладні, але давали неабиякі прибутки. І це за  економічної кризи! Жителі містечка купу¬вали по десять-двадцять мишоловок. Річ у тім, що отруту до санстанції не завозили, а якщо й з’являлася, то дуже дорого коштувала. Котів теж мало хто тримає, адже нічим їх годувати.

На одному з засідань ради при директорові  головний економіст фірми  В.А.Копійка запропонувала розширити виробництво й закупити обладнання для виготовлення капканів. Варвара Арнольдівна, підрахувавши прибутки (врахувала, що тим самим й щурів знищили б), наполягала  на негайному  переоблаштуванні цеху, щоб запрацював на повну потужність вже у травні наступного   року.

Збори колективу були призначені за десять днів до Нового року. Потрібно було порадитися, як працівники будуть його відзначати. Звичайно, без Діда Мороза й Снігуроньки не обійтися. Директор фірми Г.М. Почивалов виступив перед присутніми й заявив, що покладає обов’язки головного героя на себе,  подарунки з мішка   вручатиме  зі своєю секретаркою Т.І. Бідою.

— Дід Мороз і Снігуронька – це замало. Потрібно, щоб було побільше казкових персонажів, -виступив з пропозицією невисокий  на зріст, лисуватий чоловік П. Г. Вовкодав.

Платона Герасимовича підтримали інші члени колективу. Бажаючих бути зайцями, лисицями, ведмедями  не бракувало. Прибиральниця К. С. Швабра навіть дала згоду перевдягтися у свиню. А ось на роль Баби Яги ніхто не погоджувався.

Дехто пропонував цю роль головній бухгалтерці М.П.Казьонній, але вона навідріз відмовилася:

— Яка з мене Баба Яга! – обурювалася. – Нехай зіграє цю роль касирка Галя. Її навіть переодягати не потрібно.

В залі запанувало пожвавлення. А касирка Г.Ф. Гиляка навіть заплакала.

— Хіба за двадцять років роботи  я заслужила такої неповаги? – крізь сльози мовила Галина Федотівна.

Тоді не втримався з пропозицією  водій директора П.О. Лардан: «А що тут поганого? Я буду за бабу Ягу!»

Присутні втихомирилися. Коли ролі, нарешті, були роздані, перед колективом виступив його очільник Гліб Микитович:

— Святковий  стіл  накриємо на 40 осіб. Для цього виділимо гроші з каси. А тепер давайте поговоримо  стосовно меню.

З різних кінців зали посипалися пропозиції.  Назвали  більше двадцяти страв. Хтось з чоловіків вигукнув:

— Про  сметану не забудьте!..

— А що пити будемо? – запитав  товстий чолов’яга з другого ряду.

Гліб Микитович Почивалов підняв на лоб окуляри,  уважно глянув на нього і  сказав:

— Пити, кажете? Вчасне запитання. Ми ось із моїм заступником   Гнатом Ісаковичем підрахували й вирішили на кожного припасти по дві пляшки горілки й по пляшці шампанського. Адже два дні доведеться святкувати. Але попереджаю: вживати спиртне  потрібно з розумом. Й борони Боже, аби  хтось так  набрався,  щоб аж впав обличчям у сметану!..

Леонід БОГАЧУК.

Leave a Reply