Нічний «сюрприз»

  «Подруга моя, подруга, нічний телефонний ангел…» – це про нас з Станіславою. Живемо хоч і недалеко одна від одної, але ж в інших містах, тому давно не зустрічалися. А поговоримо вночі, поскаржимось одна одній на життя чи порадіємо з приводу хороших новин – і на душі легше стає.

1 вересня Славин внучок Данилко пішов у перший клас. Подруга зателефонувала мені й повідомила, як всією сім’єю проводжали хлопчика до школи. А я, попрощавшись з нею, мимоволі згадала, скільки сліз довелось їй пролити…

   Станіслава з чоловіком Петром виростила хорошого сина. Ніколи не мали з ним проблем. Максим ріс самостійним і цілеспрямованим, успішно навчався у школі, а потім в політехнічному університеті. Проходив практику в Миколаєві, там і залишився працювати. «Хорошого фахівця на підприємстві взяли «з руками й ногами», – сказала Слава.

    Приїхав Максим у відпустку й зустрів у під’їзді сусідку Інну.

  – Ти коли встигла вирости, мала? – запитав, вітаючись.

  -Я давно вже доросла, в одинадцятому класі навчаюся, – «стрільнула» на нього своїми чорними очима. – А ти як поживаєш?

  -Добре. Ось прибув до батьків у гості.

  – То заходь як матимеш час. Я сама вдома, мама знову на заробітки поїхала до Польщі. Мені ж на випуск купу грошей треба…

   За кілька днів, коли повертався з магазину, Інна саме кудись зібралась і зачиняла двері своєї квартири. «Привіт, Максе! Обіцяв зайти і не приходиш! – вигукнула. – Чекаю ввечері на чай!».

  – Мамо, мене Інна на чай запросила. Може, піти, як скажеш? – звернувся син ввечері до Станіслави.

  – Сумно тобі з нами, так? Ну йди, он візьми коробку цукерок.

   Це було у листопаді. Після відпустки Максим приїздив у вихідні в грудні, на Різдв’яні свята, 8 Березня, 1-2 травня. А на початку червня, після зустрічі з Інною, сумно запитав Станіславу:

  – Що робити, матусю, – Інна вагітна…

  – Тут альтернативи бути не може: одружуватися! – мовив батько, який саме йшов на кухню і випадково почув розмову сина з матір’ю.

  – Який строк?

  – П’ятий тиждень.

  -Ось-ось повинна повернутися з Польщі Катя – от зрадіє, – сказала Слава. – І випуск, і весілля – все одразу. Ти її хоч любиш, Максиме?

   -Так.

  Інна навчалася в школі посередньо, з професією не визначилася, то й зраділа, що такого гарного і освіченого жениха має. «Як трохи дитина підросте – тоді вирішу, куди вступатиму», – запевняла Максима.

    Після весілля поїхала з чоловіком до Миколаєва. Народжувати повернулася до мами й до свекрухи. Через півроку Максим забрав дружину з сином до себе.

   – Ось вже Данилку й четвертий рік пішов, а Інна досі не має професії. Нехай хоч заочно до якогось коледжу вступає, – звернулася Слава до свахи Катерини.

   Як приїхали удвох в гості до дітей – повели про це розмову. Інна аж ніяк не хотіла далі вчитися, та врешті погодилася подати документи до юридичного коледжу в одному з містечок. На період сесій привозила сина до свекрухи, бо мама знову подалася на заробітки. Якось під час літньої сесії на вихідні до батьків і сина приїхав Максим. А тут кум їде у справах до міста, де навчається Інна. «Поїхали зі мною, – запропонував йому. – Мені буде веселіше, а ти дружині приємний сюрприз зробиш».

  Максим погодився. Коли приїхали – кум Сашко спершу вирішив свою термінову справу, а десь близько дванадцятої години ночі привіз його за вказаною Інною адресою. Тут вона постійно зупинялася з подругою-однокурсницею Настею, також заміжнею. На стукіт у двері вийшла сонна бабуся – господиня будинку. «Дівчат ще немає,» – знітилася, відповідаючи на запитання непроханих гостей.

  -А де вони?

  – Не знаю…

  Влаштувавши жінці «допит з пристрастю», – вивідали хлопці адресу, де проводять ночі її квартирантки. Виявилось – у братів – підприємців, місцевих, як сказала бабуся, «алігархів». Максим ледь умовив охоронця, виклавши всі гроші, які були в кишені, щоб на п’ять хвилин пустив його на територію садиби, пообіцявши не влаштовувати скандалу. І що побачив? Перед будинком – добре освітлений басейн, в якому безтурботно купаються й цілуються Інна і Настя з бритоголовими «алігархами». Максим, перебуваючи в шоковому стані, зняв на телефон «сесію» дружини, сів у машину й помчали з кумом Додому.

    Вранці зателефонував їй і попросив негайно приїхати. Його голос не віщував нічого доброго.

  Зайшла до квартири й побачила продемонстроване чоловіком «кіно»: свої нічні оргії.

   – Сама напишеш заяву на розлучення чи мені це зробити? – тільки й вимовив.

  Отут і почалися Славині сльози. В розпачі, що руйнується сім’я і невістка виявилася такою негідницею-зрадницею, серед ночі розбудила мене дзвінком.

  – Заспокойся, – кажу. – Скатертиною їй доріжка, раз не вміла дорожити люблячим чоловіком.

  -А що з внучком буде? – ридала подруга.

  – Все буде гаразд, його батьки живі – здорові.

  – Інка заявила, що не пускатиме до нас Данчика…

  – Не слухай її, ви ж в одному під’їзді мешкаєте.

   Та Слава мала рацію. Інка справді не дозволяла свекру і свекрусі та Максимові бачитися з хлопчиком.

  Якось приїхав у суботу Максим вечірнім автобусом і натиснув на дзвінок Інниної квартири, аби зустрітися з сином. У відповідь почув дитячий плач: «Мами немає, я сам вдома. Я завжди сам…».

  Дрижачими руками розібрав він з батьком замок і забрав сина. Інка з’явилася вранці з запахом спиртного й вимогою повернути сина, бо викличе міліцію.

 – Викликай! Тільки спершу дихнеш у трубку, хай заміряють рівень алкоголю.

  – Що тобі потрібно? Ми розлучені, хочу – п’ю, хочу – гуляю. Вільна птаха!

  – Гуляй, птаха, але сина самого не лишай, приводь до дідуся й бабусі! В іншому випадку буду змушений добиватися, щоб позбавили тебе права материнства.

Така Максимова заява відразу протверезила Інку. Начебто взялася за розум. Не встигне приїхати Максим – вже веде Данилка. Бігає навколо нього, щебече. Протягом цього літа їздила кілька разів з сином до Миколаєва, разом ходили на море, в зоопарк, купували шкільний одяг.

  – То, може, помиряться й сім’я з’єднається? – з надією запитую подругу.

  – Ой, не знаю. Якби хоч не бачив її в тому басейні. Душею рветься до синочка, а серце дружині зради не прощає…

Тетяна АЛЕКСЄЄВА.

Leave a Reply