Журналісти з усієї України познайомилися з Євгеном Балем під час медіафестивалю в Буковелі у 2019-му, де під час творчої зустрічі він презентував свої книги та розповів про те, в яких умовах працюється журналісту й письменнику за 20 кілометрів від лінії фронту.
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) висловлює співчуття з приводу смерті колеги Євгена Баля та звертає увагу на те, що росія цілеспрямовано переслідує українських журналістів на тимчасово захоплених рф територіях. Незаконний арешт та побиття, наслідком яких стала смерть нашого 78-річного колеги, – це ще один воєнний злочин окупантів, за який має настати невідворотнє й суворе покарання.
Сумну звістку повідомив представник Національної спілки письменників України (НСПУ) Павло Кущ: «Капітан 1 рангу, письменник і журналіст Євген Баль помер після триденного катування рашистськими орками».
Письменник, автор книг «Меридіани штурмана Барка», «Фарватер не відомий», «Хроніки пса Филимона» тощо мешкав у селищі Мелекіне поблизу Маріуполя. Офіцер віддав понад 30 років службі на підводних човнах Північного та Тихоокеанського флотів, не раз ходив в автономне плавання.
З 2014 року Євген Баль активно займався волонтерством, зокрема в Приазов’ї, часто зустрічався з морпіхами, прикордонниками та іншими захисниками України.
За період російсько-української війни він написав багато художніх творів та журналістських матеріалів про гібридну війну.
До помешкання письменника рашисти прийшли 18 березня. Під час обшуку, який вони влаштували в його будинку, знайшли пам’ятні фото з українськими захисниками, членський квиток НСПУ та інші «докази фашизму». Три дні над ним жорстоко знущалися.
«Він підтвердив, що його добряче побили за ці три дні і є тяжкі ушкодження, але запевнив, що обов’язково одужає», — сказав Павло Кущ.
Відпустили 78-річного офіцера 21 березня окупанти зі словами «нє воюєм с вєтєранамі флота СССР». Але, на жаль, Євген Баль не зміг оговтатися після нелюдських знущань — його серце зупинилося 2 квітня. До свого 79-річчя він не дожив 6 днів…
Ми помстимося… Оркам ніколи не буде прощення.
Оксана Іванець