Олексій ПАНТІЛЄЄВ: «Статус ОТГ середньої спроможності – хороший аванс для старту, щоб почати процес об’єднання.., потрапити в категорію громад, які успішно та повноцінно розвиваються»

Новий рік розпочався, а разом з ним —зміни, на які чекають громади сіл Балтського району, котрі у грудні вирішили об’єднатися. Про це — у розмові нашого кореспондента з головою районної ради Олексієм Пантілєєвим.

— Олексію Анатолійовичу, проєкт перспективного плану області з новим складом майбутньої Піщанської ОТГ направлено на узгодження та затвердження до Кабінету Міністрів України. Отже, процес пішов?

— Так. Але не потрібно забувати, що Піщанська громада була ще в перспективному плані 2015 року, тоді ж, коли була створена й Балтська ОТГ. Я на той час ще не перебував на посаді й не бачив всієї «кухні». Тому для мене, як звичайного мешканця району, було незрозумілим, чому цей план почав рушитися. Спочатку до плану входили Балтська, Піщанська, Гольмянська та Обжильська громади. Потім Гольма і Обжиле потрапили вже до складу Балтської громади. Коли я прийшов на посаду голови районної ради, Балтська громада була створена. Тоді все відбувалось вперше, і мені було цікаво брати участь в організації самоврядування об’єднаної громади. Ви знаєте, що на той час нами приймалося чимало спільних рішень районної та міської рад, які стосувалися життєдіяльності Балтської ОТГ. Багато вирішувалось питань, пов’язаних зі штатним розписом підпорядкованих структурних підрозділів, передачею майна тощо. Цікаво було спостерігати, як розвивається Балтська громада. На той момент обговорювалось ще й створення Піщанської та Пужайківської об’єднаних громад. Думаю, що внутрішні перипетії завадили Піщанській громаді об’єднатися паралельно з Балтською. І, знаєте, дорога ложка до обіду: все, що не зроблено вчасно, може відкластися на день, а може й на роки. Так сталося і в нашому випадку. Вісім сільських рад не об’єдналися, тому продовжили функціонувати за старою системою під егідою районної ради, депутатський корпус якої обрано в тому числі й на території теперішньої Балтської ОТГ.

— Саме тому зв’язки залишаються тісними?

— Реформа триває. У цьому процесі відбувається чимало змін, які потребують спільних рішень. Районна рада постійно співпрацює з Балтською громадою, в тому числі й щодо співфінансування закладів охорони здоров’я, певних проєктів.

— Чотири роки – чималий строк для того, аби й інші сільські ради побачили позитивність об’єднання. Що ж підштовхнуло частину громад району до прийняття відповідного рішення тільки тепер?

— Дивлячись на те, як розвивається Балтська ОТГ в сфері освіти, спорту, культури, роботи з молоддю тощо, чимало депутатів не раз цікавились, чому ми нічого не робимо, аби й інші сільські ради включилися у процес децентралізації.

У відповідь я завжди говорив: ми не можемо ні змушувати, ні забороняти це робити: об’єднання громад – справа добровільна. Очевидно, саме загроза втрати цієї добровільності й підштовхнула піщанців вийти з пропозицією про створення та об’єднання в ОТГ з іншими сільськими радами. Всіх причин я не знаю, бо не є мешканцем Піщаної. Але, якщо люди вірять у себе і вирішують об’єднатися для розвитку своєї невеличкої території, бачать у цьому силу та сенс, то – чому б ні?

— Для об’єднання в громаду дуже важливим фактором є її спроможність. Саме на це, в першу чергу, звертається увага при затвердженні перспективного плану?

— Так. Цілком ймовірно, що Кабінет Міністрів затвердить запропоновані зміни до перспективного плану області, адже попередні висновки говорять про те, що Піщанська громада має бути середньої спроможності. Звичайно ж, не такої, як Балтська ОТГ, але й не слабкою, як є приклади інших громад. Статус ОТГ середньої спроможності – хороший аванс для старту, щоб почати процес об’єднання і вишукувати внутрішні ресурси та потрапити в категорію громад, які успішно та повноцінно розвиваються.

— В Гербіному ви голосували як звичайний член громади, де ви прописані, берете участь у виборах, сплачуєте податки. Чи легко було визначитись?

— Не було ніяких душевних сумнівів, ніяких протиріч ні в сім’ї, ні в самому собі: ми підтримали рішення більшості мешканців села. Бо спільне рішення прописатися у Гербіному приймалося ще задовго до того, як постало питання про об’єднання у Піщанську громаду.

— Чому саме – Гербіне?

— Бо з усіх сіл Балтського району Гербіне найменше і…

— І найбільш позбавлене уваги?

— Можна й так сказати. Воно розривається внутрішніми протиріччями. Постійно чути нарікання на те, що не приділяється увага розвитку соціальної сфери, ремонту доріг тощо. Ці питання не раз порушувалися на сесіях районної ради. Тому ми сімейно прийняли рішення підтримати сільську раду, районний бюджет податками. За минулий рік моєю родиною сплачено, в тому числі й до державного бюджету, понад 200 тисяч гривень, з них – 120 тисяч пішло в районний бюджет. Думаю, коли буде опубліковано звіт про виконання районного бюджету, ви побачите прізвище моєї дружини не на останньому місці. Тому, голосуючи за створення нової ОТГ, я почував себе повноцінним членом гербінської громади. Вважаю, що маю повне право брати участь у створенні нової ОТГ.

— Незважаючи на те, що поруч є вже сформована громада, люди часто не розуміють навіть простих речей. В селах району не дуже цікавились раніше питаннями децентралізації…

— Під час обговорення люди справді задавали багато запитань, а ще висловлювались, що не вірять в якусь добровільність, в те, що їх голос щось важить. Але я дуже радий, що селяни не зневірилися і все ж таки довели обговорення питання про об’єднання до логічного завершення – голосування та підтримали пропозицію Піщанського сільського голови. Отже, у людей є ще інтерес до того, що відбувається, і віра у перспективи. А що стосується участі районної ради, то дійсно апарат підключився до процесу, аби надати організаційні послуги з тих питань, які озвучують сільські голови.

— Ви підтримуєте створення нової ОТГ, хоча це ставить під загрозу існування районної ради?

— Так. Чим скоріше цей процес завершиться, тим швидше я і апарат районної ради залишимось без роботи. Але не можна власні інтереси ставити вище інтересів мешканців громад. Ми вже можемо з упевненістю сказати, що об’єднані громади розвиваються ефективніше, ніж окремо взяті сільські ради. Тим більше, що цей процес вже не зупинити.

Не вийде комусь залишитися осторонь, до останнього тягти та користуватися «благами», коли «в нас є сільрада», а соціальну роботу, освітню галузь, галузі охорони здоров’я, культури «тягне» на собі райдержадміністрація, отримуючи зарплату з державного бюджету. А поки що сільради в селі самі собі господарі, лише дороги зарівнюють щебенем, освітлюють вулиці і відчувають себе такими маленькими керівниками життя. Але повторюся, процес незворотній. Це питання не сьогоднішнього дня і навіть не 2015 року, коли було створено першу ОТГ. Нарешті, уряд озвучив громадам те, що вже два-три роки «витає у повітрі»: або добровільно об’єднуйтеся, або це рішення за вас приймуть інші.

На сьогодні ми всі разом продовжуємо курс на децентралізацію і всіляко допомагаємо людям визначитись. Не треба чекати до останнього, аби опинитися один на один з якимось управлінським колапсом. Адже апарат райдержадміністрації скорочується, зменшується можливість управління закладами в селах. Як на мене – не цікаво чекати, поки хтось вирішить за тебе. Краще прийняти, можливо непопулярне, але самостійне рішення, самому визначитись.

Я щиро радію за мешканців тих населених пунктів, які вже прийняли таке рішення і в новий рік ми увійшли, хай хоч на папері, але з уже прийнятим рішенням про об’єднання у громади. Було б, звичайно, добре, якби всі сільські ради визначилися самі, щоб не залишалися острівці незрозумілих зон відповідальності, коли ніхто ні за що не відповідає, бо сільська рада спихує на адміністрацію, а адміністрація – на сільську чи районну раду. Навіщо?! Є вже чітко прописані законом вимоги, є перспективний план. Прийняли рішення, об’єдналися і розвиваємось паралельно, допомагаючи один одному, так, як це роблять Балтська ОТГ та районна рада у сфері охорони здоров’я. Рік тому ми об’єднали Балтський центр ПМСД з районним центром первинної медико-санітарної допомоги. Тепер кошти зосереджені в одному підприємстві і ніхто не заважає Балтській ПМСД обслуговувати населення району. Так і центральна районна лікарня, яку у грудні передано Балтській ОТГ, обслуговувала і буде обслуговувати не тільки Балтський, а й мешканців сусідніх районів. Законодавством передбачено співробітництво між територіальними громадами і все це має право на реалізацію. В тому числі в освіті, культурі тощо.

— Вже говорять про те, що замість гаджетів будуть окуляри. Наскільки села, що об’єднуються в громаду, готові до такого прогресу? Маю на увазі дороги, освіту, охорону здоров’я…

— Це, скоріш за все, державне питання. Електронний документообіг – велика перевага. Хто міг уявити раніше, що протягом кількох секунд можна з одного кінця світу передати фото в інший. Це дуже зручно. У сфері управління також все стрімко розвивається. Не виняток – села, куди прогрес іде із запізненням. Але навіть найсучасніший комп’ютер починає морально застарівати вже з моменту придбання. Не можу сказати, що буде за кілька років. Будь-які винаходи мають свої як позитивні, так і негативні наслідки. Глобальна цифронізація життя мене злегка напружує. Так, зручно вести електронний документообіг, відкрити сторінку в Інтернеті й швидко знайти необхідну інформацію. Не треба шукати словників, аби дізнатися про якусь дату в історії, або розтлумачити нове слово. Але, коли ми дізнаємося, що наші персональні дані можуть піти у невідомому напрямку і опинитися невідомо в чиїх руках тільки завдяки ось цьому апарату, що тут лежить (смартфон – ред.), стає не по собі. Ви знаєте, що нейронні мережі (так званий штучний інтелект) вже пишуть елементарні програми для комп’ютерів та смартфонів. Життя настільки стрімке, що мене це скоріше лякає, ніж радує.

— Краще – на папері?

— В усякому разі – надійніше! Елементарно: книгу мені краще прочитати у паперовому варіанті. Хоча у мене є відповідна прикладна програма в планшеті. Погано, що молодь надає перевагу ось таких електронним іграшкам, аніж живому спілкуванню з друзями. Згадайте, скільки часу ми проводили на вулиці, спілкуючись один з одним, розвиваючись фізично, морально. А тепер я не вважаю, що глобальне занурення у цифровий світ іде на користь майбутнім поколінням.
— 2020-й рік буде перехідним для Піщанської громади. Як це позначиться на бюджеті району?
— Процес документального оформлення громади дуже довгий, проходить багато етапів. Тому у бюджетний 2020-й рік ми входимо, як і у 2019-му: за виключенням Новопольської – сім сільських рад. Але ті сільські ради, що визначилися з об’єднанням, вже можуть працювати на перспективу. Бо мешканці Піщаної, Шляхового, Гербіного, Пужайкового вже розуміють, що вони через пів року будуть жити однією громадою, тому ніхто не заважає їм налагоджувати взаємний зв’язок та визначати пріоритети розвитку. Адже ні для кого не секрет, що сільські бюджети співфінансують районний в частині проведення якихось ремонтних робіт, утримання соціальної сфери тощо. Сам факт, що документи будуть подані до ЦВК та буде прийнято рішення, що громада спроможна і має право на існування, дає підставу керівникам на місцях налагоджувати співпрацю між громадами, які об’єднуються. І вже сьогодні вони можуть розпочати визначення пріоритетів майбутньої громади. Елементарний приклад. Ми вже говорили про відновлення водопроводу в Ракуловому. Але всі прекрасно розуміють, що обслуговувати його буде проблематично через відсутність відповідного персоналу. Водночас Піщанська сільська рада на одній з попередніх сесій прийняла рішення про створення свого комунального підприємства з обслуговування водопровідних мереж. Це приклад грамотного управління та політичної волі, коли ще до об’єднання приймаються глобальні рішення в інтересах майбутньої громади. В Піщаній водопровід вже існує давно, ще з колгоспних часів, але його потрібно брати на баланс, проводити відновлювані роботи. Водопровід в Ракуловому теж можна брати на обслуговування, бюджетний кодекс дозволяє таке співробітництво.

— Від чого залежить успіх громади?

— В першу чергу – від бажання самих мешканців не тільки створити громаду, а й підтримувати її, розвивати. Якою б не була багатою громада, якщо не буде вивозитися сміття, то ні про який розвиток мова не йтиме. Все залежить від людей, від їх активності та прагнення змінити своє життя. Ніхто не прийде і не зробить цього за них.

Бесідувала Людмила Шелих.

Leave a Reply