24 ГРУДНЯ перестало битися серце видатного письменника сучасності, Заслуженого журналіста і великого патріота України, громадського діяча Богдана Івановича Сушинського. Якби не коронавірус, 10 квітня наступного року йому б виповнилося 75. Народився у м. Самборі на Львівщині, виріс у Новобузькому районі Миколаївської області, закінчив філфак Одеського держуніверситету і назавжди став одеситом, закоханим в море.
Кажуть, що всі люди народжуються з талантом. На жаль, не всі спроможні розвинути свій талант до таких небувалих висот, як Богдан Іванович. Він побував у різних країнах, працював у десятках архівів та музеїв, по крупинках збирав і вивчав історію рідної України, українського козацтва, Львівщини, Одещини. З юних літ зароджувалися в його голові різні сюжети. Бувало, розповідав їх дорослим своїм односельцям, а ті були вражені , що хлопець так багато читає.
Він зі студентських років напружено трудився, неймовірно дорожив часом, ніколи не витрачав його на порожні балачки та довгі застілля зі спиртним. Знав багато пісень і виконував їх під гітару. А як танцював « Сім сорок»! А яким співрозмовником був…
Він міг одночасно працювати над кількома творами. У нього ніколи не було творчих застоїв чи депресій, бо ідей і планів мав – не перелічити. Коли не встигав їх реалізовувати, «консервував» заготовки романів, написавши їх скорочений варіант до 100 сторінок. Продовжував над ними роботу тоді, коли приходили натхнення і черга. Друкарські машинки ледь витримували його шалений темп, блискавичний плин його думки. Великий знавець української та російської мов, він все одно перевіряв себе, зазираючи до словників. Він наполегливо вивчав тему, за яку брався, ретельно трудився над оригіналами, відточував кожне речення. Продовжував подумки роботу над книгою навіть тоді, коли передавав її видавцям. Приїздив і вносив правки, хоча колеги від цього не дуже були у захваті. Тож не дивно, що, читаючи, скажімо, його історико- пригодницькі романи, 20 – томну епопею «Війна імперій» про Другу світову війну, ви ніколи не здогадаєтесь, не запідозрите, що автор не був їх безпосереднім учасником.
Очолюючи довгий час обласну організацію Національної Спілки письменників України, Богдан Іванович велику увагу приділяв спілкуванню з молодими авторами, навіть написав для творчої молоді книгу «Бесіди біля літературного каміна», в якій доступно й популярно ділився своїм творчим досвідом. Він був істориком та ідеологом сучасного українського козацтва, мав безліч звань і обов’язків. Але де б не перебував, чим би не займався – жодного дня не міг прожити без головної для себе творчої роботи, особливо коли «йшов роман». Не було під руками портативної друкарської машинки чи ноутбука – діставав з дипломата папір і ручку й поринав у свою стихію.
БАЛТА – окрема сторінка його дивовижного ( це його улюблене слово!) життя. Йому тут добре писалось! Легко починав і завершував нові книги. В кінці кожної вказував дату і назви міст, де твір писався. Так в багатьох виданнях було увічнено Балту. Богдан Сушинський прикипів усією душею до нашого мальовничого міста, можливо, ще й тому, що воно нагадувало йому рідний Самбір. Сюди він не раз приїздив у відрядження , відпустки, на вихідні та свята, черпав тут натхнення. Милувався з вікна кабінету чи з балкона п’ятиповерхівки №4 по вулиці Пролетарській або з вулиці Шевченка його гарними будь-якої пори року пагорбами та краєвидами і з’явилося бажання всі зібрані історичні матеріали об’єднати спочатку в першу, а потім в другу книгу про Балту, яку він називав Музою і столицею Поділля. Так зворушливо і тепло про наше місто ніхто не писав!
Незабутні творчі зустрічі з цією людиною – енциклопедією місцевих літераторів і гуртківців, козаків районового козацького товариства ім. П.Сагайдачного, педагогів, працівників культури проходили в педучилищі, в історичному музеї, в міській школі №1, у школі мистецтв ,в бібліотеках, в редакціях газет «Народна трибуна» та «Ваш інтерес»… Письменник зі світовим ім’ям з задоволенням надавав свої матеріали для публікації в нашому тижневику. Передав кілька своїх нагород , чимало видань і друкарську машинку на збереження Балтському історичному музею, багато книг і друкарську машинку – музею школи – ліцею №1 ім. О.Гончара, бібліотекам міста.
Твори визначного письменника і науковця, професора, академіка, лауреата десятків літературних премій Богдана Сушинського перекладено п’ятнадцятьма мовами , його творчість понад два десятиліття високо оцінювалась Американським Біографічним Інститутом. Зокрема, в 2002 р. нагороджений Американською золотою Медаллю Честі за видатний внесок у розвиток вітчизняної і світової культури, а в 2010-му визнаний Людиною Року. Ми ще сьогодні, приголомшені печальною звісткою, не усвідомлюємо, якого сина втратила Україна…
Його творчий доробок – понад 240 історичних книг і романів, тисячі цікавих і актуальних статей в пресі, творів для дітей. Протягом останніх років виходило друком по 10 – 12 його книжкових видань! У 2018 році Богдана Сушинського відзначено Міжнародною літературно- мистецькою премією ім. Пантелеймона Куліша, заснованою Міжнародною літературно- мистецькою Академією України ( м. Київ) та Всеукраїнською премією ім. Ірини Вільде (м.Львів). За 2019-й рік він удостоєний престижної Міжнародної літературної премії ім. Джека Лондона (США, Сан-Франциско). Не маючи часу на пошуки спонсорів, він часто витрачав одержані премії і гонорари на видання написаних книг.
… Наче ж зовсім недавно відбувся його творчий вечір з нагоди 70- річного ювілею в переповненій залі Балтського історичного музею. Це був задушевний вечір- портрет, зі щирою любов’ю і повагою підготовлений працівниками цього закладу та районної бібліотеки, свято визнання таланту людини – творця, сповненої сил і задумів. На Балтщині є багато шанувальників його творчості. Окремі книги набули такої популярності, що читачі в бібліотеках змушені записуватись в чергу.
За цією могутньою постаттю письменника- працелюба читачі не завжди помічали його чуйне, добре, раниме, ніжне серце … Літературна спадщина Богдана Івановича Сушинського вірно служитиме людям й переживе віки.
Таїсія КРИСЬКО.
About The Author
