Ми не маємо права програти, бо, як і 77 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного, агресивного сусіда-злочинця. 1939-1945, 2014-2022 – пам’ятаймо, перемагаймо! Перемогли фашизм, переможемо й рашизм. Під такими гаслами у понеділок, 8 травня, пройшов цьогорічний мітинг на меморіалі Слави в Балті. Цей день розпочався під звуки сирен: загарбник неодноразово нагадував про себе ракетними ударами, в тому числі, по Одеській області.
Тому у виступах міського голови Сергія Мазура та начальника Балтського військового комісаріату Геннадія Балабана звучав заклик пам’ятати про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну, та тих, хто самовіддано продовжує боронити її по всьому фронту від рашистської навали. А ще звучала впевненість у перемозі над ворогом, такій, щоб у майбутньому не повторилось жахіття сучасності.
Викладач Балтського педагогічного фахового коледжу Анатолій Лєкар у своєму виступі коротко проаналізував та порівняв те, що відбувалось під час Другої світової та тепер, під час російсько-української війни:
— Дійсно останні роки ми переходимо до європейського досвіду меморіалізації пам’яті про Другу світову війну. Під гаслами «ніколи знову» з 2014 року «пам’ятаємо, перемагаємо». Цього року у зв’язку з активізацією російської агресії, війни проти України на державному загальнонаціональному рівні українцям пропонується дещо модернізувати: «пам’ятаємо, перемагаємо». Сьогоднішнє гасло: «Перемогли нацистів, переможемо й рашистів». «Рашизм – нове слово, але воно вже має свою дефініцію, визначення. Це суміш російської імперської націоналістичної ідеології з італійським фашизмом та німецьким нацизмом. Це породження сучасності, і дуже пророче звучать слова першої половини двадцятого століття, що наступні фашисти будуть захоплювати владу й території під гаслами антифашизму. Причому і рашизм, і нацизм, і фашизм страшно між собою схожі. Це правототалітарні ідеології.
Єдине, що нацизм німецький базувався на расизмі, на юдофобії, антисемітизмі, а сьогоднішній рашизм переважно – на українофобії. І рашизм, і нацизм намагалися встановити свої окупаційні режими на окупованій території. Це злочини військові, це злочини проти людяності, це геноцид. Всі пам’ятаємо про Бабин Яр часів нацистського «нового порядку». Світ облетіла нині жахлива інформація про Бучу, Бородянку, Маріуполь та інші міста. Депортації характерні були як для нацизму (гастарбайтери – 2,4 мільйона), так і для сучасного рашизму. Вже майже мільйон українців депортовані у Приморський край та інші місця за тисячі кілометрів від дому. Це пограбування матеріальних ресурсів. Що нацисти вивозили звідси зерно, обладнання, що – рашисти. Сьогодні вже нашим українських зерном, вивезеним росіянами, вони торгують у Лівії, в Єгипті. Звичайно, що це жахливо. Але ще жахливіше те, що росіяни, не розуміючи злочинного характеру свого режиму, претендують сьогодні на виняткову роль переможця, узурповують, монополізують статус «народа асвабадітєля».
Тому – про декілька концептуальних речей по Другій світовій. По-перше, не плутаємо радянсько-німецьку та Другу світову. Друга світова – з 1 вересня 1939-го по 2 вересня 1945-го років. Вона включає десятки локальних воєн: від італо-ефіопської до україно-польської, україно-німецької, україно-радянської, англо-німецької, франко-німецької, американо-японської тощо. Радянсько-німецька – це лише одна з цих воєн (з 22 червня 1941-го по 9 травня 1945 року). Та, яка колись у Радянському Союзі фактично у формі російської імперії нав’язувалась міфологічно як Велика Вітчизняна війна. Ми зрозуміли з часом, що то не була наша Вітчизна. Але ми не принижуємо ціни перемоги, бо тоді мова йшла про збереження українського народу. Сьогодні мова йде вже про збереження і українського народу, і української держави,і української нації. Українці зробили колосальний внесок у перемогу над нацизмом. Більше 7 мільйонів українців воювало у складі антигітлерівської коаліції. Це не тільки радянська армія, а й армії США, Канади, Польщі, Австралії та багатьох інших держав. Українські землі були основним полем для зіткнення між правим та лівим тоталітарними режимами. І наші втрати колосальні: 5,5 мільйона – у зоні окупації, понад 3 мільйони загинули на фронтах. Тому сумарно прямі демографічні втрати – це не менше 9-ти, загальні становлять понад 10 мільйонів українців. Визнаючи внесок українців у перемогу над нацистами, антигітлерівська коаліція дозволила нам (якщо хочете, бо не були суб’єктом міжнародного права у 1945 році) стати країною співзасновницею ООН. Це визнання»!
В умовах цих жахливих подій весь світ вважає, що «колективний путін», котрого ми звемо росіянами, 80% яких підтримують свого лідера, а 54% – війну росії проти України, втратив моральне право святкувати день перемоги. Бо вони не є наступниками та носіями світлої ідеї анти нацизму. Вони фактично відтворили цей режим і намагаються його просувати на інші території. Росія буде нести і військову, і фінансову, і юридичну, врешті, історичну відповідальність. А ми, українці, маємо пам’ятати: перемогли нацистів, переможемо й рашистів. Слава Україні!
Людмила ШЕЛИХ
About The Author
