— Один з перших прильотів (як тепер кажуть) був на територію нашої військової частини, котра відповідала за протиповітряну безпеку. Для нас це був великий шок, коли дізнались про жертви. Першим завданням стала ліквідація наслідків обстрілу, – розповіла про свій перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну заступник голови Подільської військової райдержадміністрації Людмила АНТОНОВА.
Як і п’ять місяців тому, керівництву Подільської РВА разом з усією країною доводиться складати певні іспити на правильність прийнятих рішень. Починаючи від першого стресу, спричиненого авіаударом по військовій частині, кожен день воєнного спротиву додає нових викликів. А від злагодженості дій з громадами та обласним керівництвом залежить спільний результат…
— Людмило Юхимівно, наскільки змінився звичний устрій та ритм роботи з введенням воєнного стану?
— Змінилось все від першого удару, завданого агресором 24 лютого по Україні, який прийняла на себе в тому числі й Подільщина. За цей один день робота райдержадміністрації змінилась кардинально. Її голова Михайло Дмитрович Лазаренко одразу взяв на себе керівництво ліквідацією наслідків руйнування. В першу чергу робили все можливе, аби максимально швидко дістати людей з-під завалів. Та вони помирали в автомобілі швидкої допомоги від отриманих травм. Коли стало зрозуміло, що загинуло 22 особи (11 чоловіків та 11 жінок) – було жахливе відчуття… Одразу все те, що робилося в мирний час, багато речей стали неактуальними: ми всі переключились на потреби війни.
— Які пріоритети обрала адміністрація у такий непростий час?
— Очільник Подільської районної військової адміністрації Михайло Дмитрович Лазаренко з перших днів організував роботу штабу військових, правоохоронних органів, силових структур заради злагодженості дій та комунікації між всіма відповідними службами на території Подільського району. І, звичайно, дуже важливою була комунікація між Одеською обласною військовою адміністрацією та громадами, об’єднання їх навколо єдиного центру управління – Подільською військовою адміністрацією стосовно виконання завдань воєнного часу, контролю за всією територією. В першу чергу – забезпечення військового формування територіальної оборони (до речі, у нас почали формувати її ще до війни). Це передбачало й розміщення формувань та їх харчування, вирішення інших питань матеріального забезпечення, які ми не можемо озвучувати. У перші дні війни, звичайно, було дуже важко. Ми побоювалися активізації диверсійних груп, які могли у нас розгорнути ворожу діяльність. Тому чимало уваги було приділено встановленню блокпостів, вжиттю інших заходів безпеки. Паралельно у громадах йшла робота з підготовки бомбосховищ. Згодом (і до цього часу) нагальним стало питання внутрішньо переміщених осіб, їх розміщення, забезпечення всім необхідним. Сьогодні це вже, так би мовити, злагоджена, рутинна робота.
— Для всього цього потрібно, щоб працювала економіка, яка теж постраждала від війни. Скільки часу знадобилось на переорієнтацію бізнесу?
— Бізнес не потрібно цьому навчати, він швидко реагує на всі виклики ринку та на його потреби. І переорієнтовується тому, що ринкові відносини змушують його це робити. Звичайно, з початку воєнних дій були проблеми, але бізнес, я вважаю, швидко зорієнтувався. Підприємства, розміщені на території Подільського району, почали реагувати на потреби військових. Майже одразу почали працювати над матеріально-технічним забезпеченням військових. Зокрема, це стосується бронежилетів, розгрузок тощо. Порушення логістики на початку війни та перші панічні настрої викликали нестачу продовольства. Тому ми відстежували ці моменти, особливу увагу приділяючи ціновій політиці. Нам на допомогу декілька разів виїжджала на місця й комісія по цінах обласної адміністрації. В кожній громаді також працюють на постійній основі відповідні комісії з метою попередження неправомірного завищення цін. Я вважаю, що нам вдалося не допустити якогось в рази підвищення цін, і на сьогодні, якщо є подорожчання продуктів, то воно викликане об’єктивними моментами. Приміром, ми розуміємо, чому саме подорожчало пальне чи гречка, якої вже немає зі старого врожаю, а нового не очікується багато, враховуючи цьогорічну посуху. По інших продуктах ціни встановлені більш – менш прийнятні, а на олію тримаються майже на довоєнному рівні.
За рахунок мережевих маркетів (розмова з власниками велась на обласному рівні) вдалося вирівняти ситуацію. Далі вже конкуренція зробила свою справу. Отже, завдяки злагодженій роботі всіх гілок влади більшість підприємців проявляли відповідальність, розуміння, не займалися ціновим мародерством, і випадки спекулятивного завищення цін були точковими, поодинокими.
Стосовно розважальних закладів. Звичайно, вони спочатку були закриті та понесли збитки. І період адаптації був більш тривалий. Тепер вони починають повноцінно працювати.
— Не можемо обійти й роботу агропромислового комплексу…
— На нашій території, дякувати Богові, немає бойових дій, немає втрат врожаю внаслідок цього. Тому збиральна кампанія проходить у більш-менш нормальному режимі. Був період, коли до Михайла Дмитровича звертались аграрії з приводу нестачі пального, і він сприяв вирішенню цього питання. На сьогодні пальне на заправках є для всіх бажаючих. Щодо врожайності. Минулого року за сприятливих природних умов наші аграрії зібрали рекордний врожай зернових і зернобобових. На сьогоднішній день, звісно, таких показників врожайності немає. Станом на 24 липня зібрано понад 70% зернових та зернобобових культур. Завершили збирання гороху з середньою врожайністю по району майже 20 ц/га , озимого ячменю – 31,6 ц/га та ярого ячменю – 17,2 ц/га. Завершується збирання озимої (32,3 ц/га) та ярої (28,6 ц/га) пшениці, озимого ріпаку (24,4 ц/га). 4 стор.)
Порівняно з південними районами, звичайно, у нас кращі результати, там врожайність нижча. Але проблема не стільки у врожайності, як у реалізації зерна. При нинішній ситуації аграрії балансують, аби не вийти в мінус. Ми всі чуємо про заходи, що вживаються щодо розблокування роботи портів. Мало не щодня цю тему озвучують на різних рівнях, як і те, чому транспортування зерна іншим способом (приміром, річковим транспортом через Румунію чи суховантажами через інші країни Європи) не вирішує проблему експорту. Ворог підступний, але ми сподіваємось, що порти буде розблоковано найближчим часом. А наші аграрії зможуть реалізовувати свою продукцію за адекватними цінами, які дадуть можливість підприємствам вижити, повернувши витрати. Дуже важко наразі малим підприємствам, особливо тим, хто брав кредити. Урядом розробляються шляхи підтримки бізнесу. Днями департаментом агропромислового розвитку ОДА за сприяння європейських фондів був проведений семінар для підприємців, де йшлося про державну програму надання грантів на створення або розвиток власного бізнесу. Вона запроваджена урядом для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб’єктам господарювання у формі грантів на створення або розвиток власного бізнесу. З матеріалами можна ознайомитися на сайті Подільської районної державної адміністрації, або, за потреби, звернутися з цього питання до відділу агропромислового розвитку. Наші співробітники також нададуть необхідні консультації.
— Кілька слів про місцевий бюджет. Чимало громад змушені доводити свою спроможність в непростих умовах війни. Чи вдається?
— Подільський – один з трьох районів області, де виконано планові призначення за перше півріччя. У нас є виконання бюджету і, сподіваємося, що й надалі наші підприємці будуть відповідально ставитись до податкових зобов’язань. Адже ми всі розуміємо, що за цим – збереження соціального спокою на території району.
Щодо громад. Великим, таким як Балтська, Куяльницька та інші, є можливість розставляти пріоритети і більш потужно спрямовувати свої фінанси на розвиток певної сфери економіки, яку вони сьогодні обрали. Новоствореним громадам з невеликою кількістю населення складно виконувати весь спектр обов’язків перед своїми мешканцями. Однак хочу зазначити: побоювання, які були одразу щодо їх фінансової спроможності, не виправдалися. У таких громадах мінімізовано витрати на утримання, оптимізовано виконавчу структуру тощо. І, хоча про розвиток сьогодні не йдеться, вони таки забезпечують необхідний рівень виживання. Між тим, у воєнний період всім громадам не просто, тому що доводиться вирішувати великий спектр проблем, пов’язаних з внутрішньо переміщеними особами, соціально незахищеними верствами населення, з тими, хто втратив роботу…
— Війна погіршила ситуацію з працевлаштуванням. Тож у внутрішньо переміщених осіб шансів знайти роботу теж небагато?
— Так. На 10 тисяч внутрішньо переміщених осіб зареєстровані безробітними 155 людей, із них працевлаштовані через центри зайнятості близько 40. Чесно кажучи, вакансій небагато. Хоча ми в кожній громаді рекомендуємо при спілкуванні з внутрішньо переміщеними, коли вони отримують допомогу, соціалізуватися, брати участь в житті громади, бути націленими на працевлаштування. Державі складно прогодувати стільки людей у такий складний час, коли економіка виживає. І ми вдячні нашим підприємцям за їх відповідальну позицію та патріотизм. Це наш другий фронт – економічний. У перші дні війни, коли ще не було налагоджено логістику, саме вони надавали суттєву допомогу військовим та формуванням територіальної оборони, постраждалим від війни. Й досі продовжують дуже важливу роботу в тилу.
— Подільщина прийняла чимало внутрішньо переміщених осіб, серед них багато з дітьми шкільного віку. Як планується організувати навчальний рік?
— Так, на території Подільського району зареєстровано понад три тисячі діток з числа внутрішньо переміщених осіб. Відділами освіти всіх громад організовано опитування батьків, до якої школи вони планують віддати дитину. І хочу сказати, що дуже невеликий відсоток з них заявили про намір навчатися в наших освітніх закладах. Переважна більшість (понад дев’яносто відсотків) планують повернутися до своїх домівок або навчатися дистанційно у своїх школах. Після 15 серпня школами району планується проведення повторного опитування батьків з числа ВПО.
— Сьогодні йде підготовка до нового навчального року. Чи багато шкіл на території району зможуть працювати очно?
— Рішення про те, як працюватиме кожен окремий освітній заклад, буде прийматися на рівні обласної державної адміністрації з врахуванням підготовки шкіл до організації навчального процесу офлайн. Наразі складно сказати, яке рішення буде прийнято. У більшості шкіл є приміщення під укриття (бомбосховища), проте їх треба облаштувати, аби діти при сигналі повітряної тривоги могли швидко перейти у безпечне місце, а потім повернутися до звичайного навчального процесу. Наразі по всіх громадах ведеться відповідна підготовка. У багатьох школах влаштували укриття власними силами за активної участі батьків, спонсорів, вчителів. Допомагають і підприємці. Співробітники Подільської адміністрації закріплені за кожною із громад, входять до складу комісії з обстеження шкіл. До 15 серпня ми маємо комісійно обстежити всі навчальні заклади району і надати пропозиції на розгляд обласною військовою адміністрацією для прийняття рішення щодо формату роботи шкіл. Будуть враховані й побажання батьків. По різних оцінках думки розходяться. Одні батьки більш схильні до того, щоб діти повернулися до звичної форми навчання, щоб дитина могла отримувати більш якісну освіту при прямому спілкуванні з вчителем. Деякі вважають, що безпечніше, коли під час повітряної тривоги дитина знаходиться поруч. Тому підтримують онлайн навчання. У сім’ях, де батьки працюють і не мають змоги залишити дітей з бабусею і дідусем, або якщо дитина вже доросла, схильні до офлайн навчання. Але головним важелем при прийнятті рішення буде безпека дітей. Тому за результатами обстеження вже можна буде конкретніше говорити, в якому режимі навчатиме дітей кожен конкретний заклад.
Користуючись нагодою, я хочу від імені керівництва РВА привітати всіх мешканців громад Подільщини з визначним святом – Днем Української Державності. Наближаймо Перемогу!
Спілкувалася
Людмила ШЕЛИХ
About The Author
